Вирок № 65263550, 10.03.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2070/14-к

Провадження № 1-кп/185/10/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.

за участю секретаря Шемет Ю.І.

прокурора Сєдашова Д.М., Олійникова Б.Ю., Мухи Я.І.,

потерпілого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12014040400000295 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернівка Дніпропетровської області, росіянина, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, судимого:

1) 21.06.1999 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ст. 81 ч.3, ст. 142 ч.2, ст. 42, ст. 44 КК України (в редакції 1960 року), до 4 років позбавлення волі;

2) 26.12.2005 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.2, ст. 186 ч.2, ст. 309 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі,

3) 15.06.2010 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ст.. 309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

4) 07.06.2011 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ст. 190 ч.2, 185 ч.2, ст. 70 ч.1, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 18.02.2014 року звільнений за відбуттям строку покарання;

який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Дніпропетровська, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого фрезерувальником «Дніпровашмаш», одруженого, судимого: 18.07.2005 року Голосіївським районним судом м.Києва за ст. 309 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, 07.10.2008 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 26 днів, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, -

у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

14.03.2014 року приблизно о 00.45 годині обвинувачений ОСОБА_4, діючи групою осіб разом з обвинуваченим ОСОБА_5, знаходячись в приміщенні кафе-бару «Світанок», розташованому по вул. І.Петрова, №6 м.Тернівки Дніпропетровської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю з хуліганських спонукань, прагнучи проявити неповагу до існуючих правил і норм поведінки безпідставно наніс не менше 3 ударів кулаками рук в область обличчя потерпілого ОСОБА_6, чим заподіяв йому фізичний біль та тілесні ушкодження у виді неускладненої забійної рани носа, забиття м'яких тканин обличчя, які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень. В свою чергу в цей момент обвинувачений ОСОБА_5 безпідставно наніс не менше 3 ударів кулаками рук по обличчю потерпілого ОСОБА_7, чим заподіяв йому фізичний біль та тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток носа зі зміщенням відламків, які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень. Вищевказані дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_8 привели до тимчасового припинення нормальної діяльності кафе-бару «Світанок». З місця вчинення злочину обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зникли.

Крім того, 21.05.2014 року приблизно о 21.35 годині обвинувачений ОСОБА_5, перебуваючи на задньому сидінні автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1, розташованого біля 4 під'їзду будинку №9 по вул. Перемоги м.Тернівки Дніпропетровської області, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, з полиці, розташованої між сидінням водія та переднім пасажирським сидінням автомобіля, відкрито, умисно, незаконно заволодів мобільним телефоном марки «Nokia» модель 105, який належить потерпілому ОСОБА_9 З місця вчиненого кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 239.40 гривень.

Крім того, 21.05.2014 року приблизно о 22.10 годині обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи на задньому сидінні автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1, розташованого біля будинку №7 по вул. Перемоги м.Тернівки Дніпропетровської області, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, з полиці, розташованої між сидінням водія та переднім пасажирським сидінням автомобіля, відкрито, умисно, повторно, незаконно заволодів грошима в сумі 100 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_9 З місця вчиненого кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 100 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину за ст. 186 ч.2 КК України та ст. 296 ч.2 КК України не визнав, суду повідомив, що після звільнення з місць позбавлення волі його знайомі запросили до бару «Світанок» м.Тернівки, точної дати не пам'ятає. В барі в той день він перебував разом з дівчиною, племінником ОСОБА_10, було ще двоє хлопців: ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Також був ОСОБА_13 Ввечері, вийшовши з приміщення кафе, він зустрівся з колишнім таксистом ОСОБА_6, якому заборгував гроші за поїздки на таксі ще до моменту його засудження. Між ними виникла словесна перепалка. На вулиці вийшли знайомі потерпілого, там був ОСОБА_7 та ОСОБА_14, до нього також вийшла компанія хлопців, з якими він відпочивав в кафе. Він та ОСОБА_6 побалакали між собою та повернулись до приміщення кафе, навіть спільно вжили «мирову». Потім вже коли кафе зачинялось, вже після 24.00 години, до барної стійки його покликав ОСОБА_7. Підійшовши до нього, останній став вимагати від нього гроші. Біля ОСОБА_7 були ще хлопці, разом їх було троє. Хтось з них вдарив його, він також цю особу вдарив, в цей момент на нього напали та вдарили скляною пляшкою по голові. Він впав на підлогу разом з ОСОБА_7, на мить втратив свідомість. Коли прийшов до тями, в нього була розбита голова, поруч побачив ОСОБА_7, вони стали один одному наносити удари. Він удари наносив лише ОСОБА_7, один в обличчя, інший - в область грудей, більше нікого не бив. В цей день обвинуваченого ОСОБА_5 з ними не було, в кафе «Світанок» його не бачив. Коли бійка розпочалась між ним та ОСОБА_7, кафе вже зачинялось, і ніякої роботи не було припинено. На наступний день від брата дізнався, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись до міліції, написали заяви, брат пропонував оплатити лікування ОСОБА_6 в лікарні, щоб залагодити конфлікт. Він сплатив потерпілому ОСОБА_6 на лікування 1000 гривень. Не бачив, щоб потерпілі після конфлікту в кафе перебували на лікуванні, він же навпроти після конфлікту перебував в лікарні, в міліцію з цього приводу не звертався. Будь-яких неприязних відносин між ним та потерпілими до цього конфлікту не було.

Через місяць-півтора після попереднього інциденту він разом з братом святкували народження племінника, вживали спиртне, разом з ними був племінник ОСОБА_10 Потерпілого ОСОБА_1 він знає, останній займається збутом наркотиків в м.Тернівці. Йому був потрібний телефон знайомого на ім'я «ОСОБА_19», який заборгував йому гроші, з ним стосунки підтримував ОСОБА_1 Він разом з племінником ОСОБА_10, ОСОБА_13 направились до ОСОБА_1, до цього йому зателефонував ОСОБА_13 та домовився про зустріч. Вони зупинили таксі: автомобіль марки «Део Ланос», в ньому вже перебували двоє чоловіків, та попросили підвезти до «Победи». Двоє чоловіків в таксі були одягнені в камуфляж: це був ОСОБА_15 та ОСОБА_5 Коли під'їхали до будинку, де проживає потерпілий, він сам вийшов з таксі. ОСОБА_1 перебував у власному автомобілі, з автомобіля вийшла його дружина. Він підійшов до потерпілого, сів в машину, попросивши від'їхати до іншого місця для розмови. ОСОБА_1 від'їхав в сусідній двір, вони декілька хвилин розмовляли. Коли повернулись до будинку ОСОБА_1, то побачили у дворі два міліцейські автомобіля та спецзагін «Беркут», всі кричали «сепаратисти», він побачив, як з їх таксі витягували обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_1 проїхав до дитячого садка «Родничок», де він вийшов. Ніяких речей чи грошей він у ОСОБА_1 не забирав та не викрадав. В той день він повернувся до своєї дівчини та пішов гуляти. Йому передзвонили з міліції, він прийшов у місцевий відділ міліції. Вранці о 09.00 годині йому повернули його портмоне та телефон. Коли він відкрив портмоне, то побачив 100 гривень, одразу намагався витягнути ці гроші, повідомляючи, що вони йому не належать. Приблизно о 13.00 годині в кабінеті слідчого було оглянуте його портмоне, яке знаходилось в пакеті. З цього портмоне дістали 100 гривень, вилучені гроші були не його, в нього взагалі не було грошей. Після затримання ввечері біля будинку ОСОБА_1 його племінник ОСОБА_10 та ОСОБА_13 були в поліції, працівники міліції настращали їх, тому в наступний час вони можуть його оговорювати. З обвинуваченим ОСОБА_5 познайомився лише в той день, коли їхали на таксі, відомо, що останній служив у батальйоні «Дніпро». Ніяких заборонених предметів, зброї в той день в автомобілі таксі не бачив. Звідки взялись відбитки пальців руки ОСОБА_5 на телефоні ОСОБА_1 йому невідомо. У зв'язку з тим, що він намагається самостійно боротись з розповсюджувачами наркотиків в м.Тернівка, стались складні відносини з міліцією, яка всіма можливими шляхами намагається його «закрити».

Обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296 та ч.1 ст. 186 КК України, не визнає та повідомляє, що в барі «Світанок» ніколи не перебував, з обвинуваченим ОСОБА_4 познайомився вже під час обрання запобіжного заходу в суді. Точної дати не пам'ятає, в той день він направлявся з м. Дніпра до м.Тернівки до спортивної секції місцевої школи, щоб набирати хлопців до батальйону «Дніпро 2». До м.Павлограду доїхав на маршрутному таксі. Приблизно о 20.00-20.30 годині його на автостанції підібрало таксі, в автомобілі був водій та ще один чоловік, вони направлялись до м.Тернівки. Проїжджаючи містом, таксі зупинили та попросили підвезти. Декілька осіб сіли в таксі, і вони поїхали. Зупинились біля двору, він нікуди не виходив, навіть зрозуміти не встиг, як йому забризкали очі газом та затримали працівники міліції. Потім відвезли до відділу поліції, де протримали до ранку. Ніякої зброї чи інших предметів в нього не було. В той день в нього були гроші та два мобільних телефону «Нокиа» та «Самсунг». Він ніяких речей ні у кого не забирав. Відбитки на пістолеті та інші відбитки його рук могли опинитись тоді, коли він був непритомний. До відкриття кримінального провадження жодного з потерпілих не знав, ніяких неприязних стосунків між ним та потерпілими не було.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 21-23 травня 2014 року ввечері приблизно о 21.30 годині він приїхав на власному автомобілі марки «Ауді» до будинку №9 по вул. Перемоги м.Тернівки, в якому проживає, зупинив автомобіль біля під'їзду та чекав на дружину. Остання винесла йому ключі від гаража, пробула в автомобілі приблизно 5 хвилин і пішла додому. Через 5-6 хвилин він увімкнув ближнє світло фар та побачив, як обвинувачений ОСОБА_5 однією рукою надіває на голову маску, а в іншій правій руці тримає пістолет, при цьому направляє його на нього через лобове скло, і разом з обвинуваченим ОСОБА_4 підбігають до автомобіля. ОСОБА_5 до цього моменту ніколи не бачив, обвинуваченого ОСОБА_4 знає, оскільки спілкувався з його племінником. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сідають в його автомобіль на заднє пасажирське сидіння, ніяких погроз чи насильства вони не застосовують, ОСОБА_4 наказує проїхати далі к будинку №7, нападники ніяких вимог матеріального чи іншого плану не висувають. Проїхавши до сусіднього будинку, ОСОБА_4 наказує ОСОБА_5 вийти з машини, останній забирає його мобільний телефон марки «Нокіа», який лежав на поличці між передніми сидіннями, та виходить з автомобіля, йде до припаркованого автомобіля-таксі. Він разом з ОСОБА_4 від'їжджають з двору, приблизно 20-30 хвилин розмовляють. Потім під'їжджають знову до місця, де вийшов обвинувачений ОСОБА_5 Біля вказаного автомобіля-таксі вже на той час перебував патрульний автомобіль міліції, обвинувачений ОСОБА_4 запанікував та наказав проїхати далі, він виїхав із двору будинку, в цей момент ОСОБА_4 забрав з поличці між передніми сидіннями гроші у розмірі 100 гривень, наказав йому нічого нікому не розказувати, вийшов з автомобіля та направився в сторону вул. Миру м.Тернівки. Нападники були одягнуті в темні спортивні костюми. В результаті нападу обвинувачені відкрито заволоділи його мобільним телефоном та грошовими коштами у розмірі 100 гривень.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні розповів, що в березні 2014 року він ввечері перебував в кафе «Світанок» біля парку в м.Тернівка, прийшов туди о 21.00-22.00 годині. За сусіднім столиком він бачив обвинуваченого ОСОБА_4 та ОСОБА_5, також був племінник ОСОБА_10, було ще декілька чоловіків. Протягом вечора, вийшовши на вулицю, бачив сварку обвинуваченого ОСОБА_4 з невідомим чоловіком. Потім коли зайшов до приміщення кафе, то побачив, як розпочалась бійка між ОСОБА_4 та чоловіком, вони впали на підлогу, в кафе увімкнулось світло, припинилась музика. Він став допомагати розчепити ОСОБА_4 та іншого чоловіка. Бачив, що у обвинуваченого ОСОБА_4 розбита голова. Він не бачив - де був в цей момент ОСОБА_5 Кафе працює до 02.00 години, після бійки кафе припинило свою роботу, всі вийшли. Через тиждень зустрівся з ОСОБА_4, останній повідомив, що перебуває на лікуванні. Потерпілих за даним епізодом не знає. Крім цього, точної дати не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, йому ввечері подзвонив о 22.00 годині ОСОБА_4 та попросив зустрітись. Обвинувачений ОСОБА_4 приїхав до його будинку по вул. Миру м.Тернівки на таксі марки «Део», в автомобілі знаходились ОСОБА_5, племінник ОСОБА_10, водій та ще один чоловік. По дорозі ОСОБА_4 попросив подзвонити ОСОБА_1 та домовитись про зустріч. Потерпілий по телефону сповістив, що скоро буде вдома, вони під'їхали до будинку, де проживає ОСОБА_1 Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вийшли з таксі та направились до автомобіля ОСОБА_1, що відбувалось біля автомобіля потерпілого чи в салоні автомобіля, він не бачив. Через декілька хвилин до автомобіля повернувся обвинувачений ОСОБА_5 Вони разом перебували в салоні таксі, в цей момент під'їхав патрульний автомобіль міліції, їх усіх затримали. Під час огляду у відділі міліції йому стало відомо, що був знайдений пістолет. Обвинувачений ОСОБА_4 в той день до автомобіля таксі так і не повернувся.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 розповів, що в березні 2014 року після 23.00 години він разом з ОСОБА_16, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в кафе «Світанок» м.Тернівки. Поруч з їх столом за сусіднім перебувала компанія, в якій знаходився обвинувачений ОСОБА_4 Через деякий час його знайомі ОСОБА_16, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підійшли до обвинуваченого ОСОБА_4, стали розмовляти, після перемістились до барної стійки кафе. В цей час обвинувачений ОСОБА_4 вдарив кулаком руки в обличчя ОСОБА_6, і вони стали боротись, а обвинувачений ОСОБА_5 вдарив кулаком в область обличчя ОСОБА_7, який взагалі ні до кого не чіплявся. В приміщенні кафе зупинили музику, увімкнули світло на час бійки, кафе припинило свою роботу. Він та молодий хлопець з компанії ОСОБА_4 стали рознімати потерпілих та обвинувачених. Після бійки в травмпункту ОСОБА_6 наклали шви на обличчі, а у потерпілого ОСОБА_7 було зламано ніс, пізніше він робив операцію.

Свідок ОСОБА_10 в суді повідомив, що два роки тому йому подзвонив його дядько ОСОБА_4 та запросив до кафе «Світанок». Він прийшов до кафе, за столом був його дядько ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вони стали вживати спиртне, спілкуватись. В подальшому до столу підійшли четверо чоловіків, як потім йому стало відомо, вони були таксистами, розпочалась сварка, яка перейшла в бійку. В кафе увімкнули світло, він намагався розборонити осіб, на полу він бачив кров, у ОСОБА_4 була розбита голова, комусь розбили ніс. Коли бійка припинилась, він пішов з кафе. Інший раз він також перебував з ОСОБА_4, вживали спиртне. Потім разом з ОСОБА_13 направились до «Победи». В автомобілі був ще обвинувачений ОСОБА_5, водій та один невідомий чоловік. Коли вони під'їхали до будинку, обвинувачений ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з автомобіля. Ніяких речей у обвинувачених він не бачив, через декілька хвилин приїхав наряд міліції та їх затримав. Його протримали у відділку міліції до ранку. Потім він приходив до міліції та приносив таблетки ОСОБА_4

Так, згідно витягу з ЄРДР за №12015040400000320 слідчим СВ Тернівського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 22.05.2014 року були внесені відомості до реєстру про те, що 21.05.2014 року приблизно о 23.30 годині невідомий чоловік та малознайомий ОСОБА_4, перебуваючи в автомобілі Ауді, державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився біля будинку №9 по вул. Перемоги м.Тернівка, погрожуючи предметом, схожим на пістолет, заволоділи майном ОСОБА_1, спричинивши останньому матеріальний збиток в сумі 500 гривень /т.5 а.п.1/.

Відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_1 від 22.05.2014 року, що адресована до Тернівського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, 21.05.2014 року приблизно о 23.30 годині невідомий чоловік та малознайомий ОСОБА_4, перебуваючи в автомобілі Ауді, державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився біля будинку №9 по вул. Перемоги м.Тернівка, погрожуючи предметом, схожим на пістолет, заволоділи його майном, спричинивши матеріальний збиток в сумі 500 гривень /т.5 а.п.7-8/.

З письмового дозволу свідка ОСОБА_15 /т.5 а.п.15/ оперативно-слідчою групою Тернівського МВ за участю понятих була оглянута сумка зі шкіри чорного кольору, яка знаходилась 22.05.2014 року в салоні автомобіля, що належить свідкові ОСОБА_15 При огляді сумки встановлено, що в середині знаходяться наступні предмети: 1) маска для обличчя /«балаклава»/ з чорної тканини з прорізями для роту та очей; 2) зв'язка з 8 ключів, на одному з яких є напис «Тольяті», на чотирьох «Лада» з брелоком сигналізації; 3) плоскогубці; 4) рогатка мисливська; 5) зарядний пристрій «USB»; 6) автомобільний зарядний пристрій «USB»; 7) електричний перехідник; 8) ніж невеликого розміру лезо якого 3 см, ніж в чохлі; 9) брелок у вигляді ліхтарика «Oriflame»; 10) три кабеля для телефону; 11) ключ від автомобіля «Тольяті»; 12) складний ніж; 13) зарядний пристрій «Nokia»; 14) засіб для чищення взуття; 15) машинка для гоління; 16) цигарки «Parlament»; 17) ключ від гаражу гвинтовий; 18) блютуз гарнітура; 19) мобільний телефон «Nokia-105» IMEI НОМЕР_3 без сім-картки; 20) манікюрний набір; 21) пістолет пневматичний з платнику марки «CLL» 4 мм; 22) пістолет під патрон «Флобера» 4 мм, Made in Turkey, «Ekol Arda» НОМЕР_4; 23) набої «Флобера» у кількості 7 шт. та набої для пневматичної зброї у кількості 15 шт. На мобільному телефоні «Nokia-105» виявлені два сліди пальців рук; на пневматичному пістолеті виявлені два сліди пальців рук. Вказані виявлені речі та сліди пальців рук вилучені в ході огляду, про що складено протокол огляду предметів від 22.05.2014 року та фототаблицю до нього /т.5 а.п.16-17/.

Відповідно до висновку експерта судової балістичної експертизи №35/07-236 від 30.05.2014 року револьвер та пістолет, вилучені 22.05.2014 року в ході проведення огляду речей, виданих гр. ОСОБА_15, до категорії вогнепальної зброї не відноситься. Револьвер виготовлений заводським способом і є револьвером «Ekol Arda» номер «НОМЕР_6» калібру 4 мм під патрон Флобера, виробництва Туреччини. Пістолет виготовлений заводським способом та є пневматичним пістолетом моделі «CLL 117cal» з заводським номером «НОМЕР_5», призначений для стрільби зарядами круглої форми діаметром 4.5 мм. Револьвер придатний для стрільби патронами калібру 4 мм Флобера. Пістолет придатний для стрільби метальними снарядами калібру 4.5 мм. Предмети надані на дослідження до категорії боєприпасів не відносяться. Предмети виготовлені заводським способом та є патронами калібру 4 мм Флобера 7 набої, та 15 метальними снарядами до пневматичного пістолету. 7 патронів калібру 4 мм Флобера використання в наданому на дослідження револьвері придатні. 15 метальних снарядів придатні для використання в пневматичному пістолеті, наданому на дослідження /т.5 а.п.141-145/.

Постановою слідчого від 24.06.2014 року в якості речового доказу визнано пістолет марки «CLL 117cal», пістолет марки «Ekol Arda», набої в кількості 22 штук, які передані на збереження до камери зберігання речових доказів Тернівського МВ /т.5 а.п.147, 148/.

Постановою слідчого від 24.06.2014 року в якості речових доказів визнано сумку; маску з чорної тканини; плоскогубці; рогатку мисливську; зв'язку з ключів, брелок; зарядний пристрій «USB»; автомобільний зарядний пристрій; електричний перехідник; ніж; брелок у вигляді ліхтарика; три кабеля для телефону; ключ від автомобіля; складний ніж; зарядний пристрій «Nokia»; засіб для чищення взуття; машинку для гоління; пачку цигарок; блютуз гарнітуру; манікюрний набір, які передані на збереження до камери зберігання речових доказів Тернівського МВ /т.5 а.п.149, 150/.

Згідно протоколу отримання зразків для експертизи 22.05.2014 року у обвинуваченого ОСОБА_5 в присутності понятих та захисника слідчим СВ Тернівського МВ були відібрані відбитки слідів пальців рук та долонь /т.5 а.п.107/ на підставі постанови прокурора від 22.05.2014 року /т.5 а.п.106/.

Відповідно до висновку проведеної судової дактилоскопічної експертизи №39/01-39 від 22.05.2014 року сліди пальців рук розміром 12х28 мм, 12х25 мм, 12х35 мм, 12х45 мм відкопійовані відповідно на липкі стрічки і вилучені з поверхні речових доказів, наданих свідком ОСОБА_15 придатні для ідентифікації особи, що їх залишила. Слід пальця руки розміром 12х28 мм, вилучений з поверхні телефону «Nokia» належить великому пальцю лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 Слід пальця руки розміром 12х25 мм, вилучений з поверхні телефону «Nokia» належить мізинцю правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 Слід пальця руки 12х35 мм, вилучений з пневматичного пістолету, належить мізинцю лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 Слід пальця руки розміром 12х45 мм, вилучений з пневматичного пістолету, належить середньому пальцю лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 /т.5 а.п.110-116/.

Постановою слідчого СВ Тернівського МВ в якості речових доказів були визнані 4 сліди пальців рук та дактилокарта обвинуваченого ОСОБА_5, які долучені до матеріалів кримінального провадження /т.5 а.п.117-118/.

Під час пред'явлення речей для впізнання від 22.05.2014 року потерпілий ОСОБА_1 в приміщенні кабінету слідчого Тернівського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області серед пред'явлених для впізнання мобільних телефонів впізнав телефон марки «Nokia-105», який був викрадений у нього під час нападу 21.05.2014 року обвинуваченим ОСОБА_5, зазначивши що на задній кришці вказаного телефону є подряпини у вигляді букв «Р.П.И.». Під час проведення слідчої дії слідчим було складено протокол пред'явлення речей для впізнання /т.5 а.п.32-33/.

Постановою слідчого від 22.05.2014 року в якості речового доказу за кримінальним провадженням визнано мобільний телефон марки «Nokia-105» /т.5 а.п.34/, який передано на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_1 під розписку /т.5 а.п.35/.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №3348-14 від 22.10.2014 року залишкова вартість мобільного телефону марки «Нокіа» модель 105, на час вчинення кримінального правопорушення, а саме на 21.05.2014 року, склала 239.40 гривень /т.6 а.п.31-33/.

Згідно протоколу огляду предмету від 22.05.2014 року під час проведення досудового розслідування за участю понятих та обвинуваченого ОСОБА_4 була оглянута грошова купюра номіналом 100 гривень, яку добровільно надав для огляду обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до його письмової заяви про викрадення цих коштів 21.05.2014 року у ОСОБА_1 /т.5 а.п.36/. На грошовій купюрі є надпис, виконаний від руки «НОМЕР_2». За поясненнями наданими обвинуваченим ОСОБА_4 під час огляду грошової купюри, 21.05.2014 року приблизно о 22.30 годині за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_5 з метою заволодіння майном вони напали на ОСОБА_1 та, знаходячись в салоні автомобіля потерпілого, він заволодів даною купюрою /т.5 а.п.37/.

Постановою слідчого від 22.05.2014 року в якості речового доказу за кримінальним провадженням визнано грошову купюру номіналом 100 гривень /т.5 а.п.38/, яку передано на відповідальне збереження потерпілому ОСОБА_1 під розписку /т.5 а.п.39/.

23.05.2015 року постановою слідчого СВ Тернівського МВ було об'єднано в одне провадження №120140400000295 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014040400000320 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №120140400000295 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України /т.5 а.п.66/.

Так, згідно витягу з ЄРДР за №120140400000295 слідчим СВ Тернівського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 13.05.2014 року були внесені відомості до реєстру про те, що 14.03.2014 року приблизно о 00.10 годині невідома особа, знаходячись в приміщенні кафе-бару «Світанок», розташованому по вул. Ігоря Петрова №6 м.Тернівки Дніпропетровської області, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю безпідставно спричинило тілесні ушкодження ОСОБА_6 /т.5 а.п.67/.

Постановою слідчого СВ Тернівського МВ від 13.05.2014 року кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12014040400000295, було перекваліфіковано зі ст. 296 ч.1 КК України на ст. 296 ч.2 КК України /т.5 а.п.79/.

Постановою слідчого СВ Тернівського МВ від 22.05.2014 року з кримінального провадження, що внесене в ЄРДР №12014040400000146 були виділені матеріали за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, копії та оригінали документів, які долучені до кримінального провадження, що внесене в ЄРДР за №12014040400000295 /т.5 а.п.80/.

Згідно з висновком експерта судово-медичної експертизи №152 від 17.04.2014 року, потерпілому ОСОБА_6 були спричинені механічні тілесні ушкодження у вигляді неускладненої забійної рани носа, забоїв м'яких тканин обличчя. Дані ушкодження по своєму характеру відносяться до ступеню легких, ушкодження утворились від дії тупого чи тупих твердих предметів, можливо як при ударах кулаками, ногами. Час спричинення тілесних ушкоджень може відповідати терміну - 14.03.2014 року. Внаслідок заживлення забійної рани носа утворився рубець, який з плином часу може бути згладжуваний /т.5 а.п.83-84/.

Відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №229/12 від 12.06.2014 року потерпілому ОСОБА_7 було нанесено механічне тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа зі зміщенням уламків. Такого характеру ушкодження за ознакою розладу здоров'я більше шести днів, але не більше трьох тижнів (не більше 21 дня) відноситься до ступеню легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Перелом утворився по ударному механізму твердим тупим предметом, час його спричинення може відповідати 14.03.2014 року /т.5 а.п.90-91/.

За протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.05.2014 року, потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу обвинуваченого ОСОБА_5, який 14.03.2014 року в кафе «Світанок» разом з ОСОБА_4 безпричинно спричинив тілесні ушкодження йому та його знайомому ОСОБА_7 Особу обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_6 впізнав за рисами обличчя, короткою стрижкою та кольором волосся, вуху з лівої сторони, формі носу, роту та очей /т.3 а.п.75-76/.

Під час проведення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.05.2014 року, - потерпілий ОСОБА_7 серед запропонованих фотокарток для впізнання вказав на фотографію з зображенням обвинуваченого ОСОБА_5, зазначивши, що саме ця особа 14.03.2014 року в кафе «Світанок», перебуваючи разом з ОСОБА_4, безпричинно спричинила йому тілесні ушкодження /т.5 а.п.87-88/.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.05.2014 року свідок ОСОБА_14 серед пред'явлених для впізнання фотокарток вказав на фотографію з зображенням обвинуваченого ОСОБА_5, показавши, що ця особа 14.03.2014 року в кафе «Світанок» вдарила по обличчю потерпілого ОСОБА_7 /т.5 а.п.93-94/.

Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.05.2014 року свідок ОСОБА_16 серед фотокарток вказав на фотографію з зображенням обличчя обвинуваченого ОСОБА_5 та пояснив, що цей чоловік 14.03.2014 року в кафе «Світанок» завдав тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 /т.5 а.п.98-99/.

Сукупність доказів, що узгоджуються між собою дають суду підстави кваліфікувати:

- дії обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст. 296 КК України: як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, - за епізодом тимчасового припинення нормальної діяльності кафе-бару «Світанок» 14.03.2014 року та бійки з потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

- дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 КК України: як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, - за епізодом відкритого викрадення грошових коштів ОСОБА_9 21.05.2014 року;

- дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 186 КК України: як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), - за епізодом відкритого викрадення мобільного телефону ОСОБА_9 21.05.2014 року.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно того, що 14.03.2014 року в кафе «Світанок» відбувся конфлікт з бійкою між ним та потерпілим ОСОБА_7 вже після завершення роботи кафе, і робота цього закладу не призупинялась, та обвинуваченого ОСОБА_5 в цей день там не було, - спростовуються показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, які в судовому засіданні чітко зазначали про присутність в момент конфлікту обвинуваченого ОСОБА_5 в кафе-барі «Світанок», про зупинення нормальної діяльності кафе після бійки в приміщенні кафе саме в робочий час. Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні зазначив механізм завдання тілесних ушкоджень обвинуваченими спільно. Згідно протоколів проведення впізнання потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_6, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_14 серед пред'явлених для впізнання фотокарток вказували на фотографію, на якій зображений обвинувачений ОСОБА_5, при цьому пояснюючи, що саме цей обвинувачений завдав тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 під час бійки в кафе-барі «Світанок» м.Тернівки 14.03.2014 року. Тому до вказаних показів обвинуваченого ОСОБА_4 суд відноситься критично, не приймає їх за основу при ухвалені вироку, розцінюючи ці пояснення як обраний спосіб захисту останнього від пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст. 296 КК України та можливість ухилення від кримінальної відповідальності.

Покази обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що його взагалі 14.03.2014 року в м.Тернівка не було, і з обвинуваченим ОСОБА_4 він не перебував в кафе-барі «Світанок» в цей день, з останнім познайомився лише під час обрання запобіжного заходу за даним кримінальним провадженням, - були спростовані під час проведення судового слідства показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, згідно показів яких обвинувачений ОСОБА_5 був 14.03.2014 року ввечері в кафе-барі «Світанок», разом з обвинуваченим ОСОБА_4 сидів за одним столом, вживав спиртні напої. Свідок ОСОБА_10, племінник обвинуваченого ОСОБА_4, зазначав, що 14.03.2014 року в кафе-бар його запросив його дядько, в кафе-барі він спільно з двома обвинуваченими відпочивали, а свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні поясняв, що саме обвинувачений ОСОБА_5 безпричинно вдарив потерпілого ОСОБА_7, зламавши йому ніс, в той час коли обвинувачений ОСОБА_4 бився з потерпілим ОСОБА_6 Аналогічні обставини були встановлені і під час огляду письмових доказів: протоколів впізнання осіб за фотознімками, згідно яких усі потерпілі та свідки ОСОБА_14, ОСОБА_16 впізнали серед фотографій особу обвинуваченого ОСОБА_5. вказуючи, що саме він в кафе-барі «Світанок» безпричинно вдарив в обличчя потерпілого ОСОБА_7 У зв'язку з викладеним, суд відноситься критично до показів обвинуваченого ОСОБА_5 в цій частині, вважаючи ці доводи обвинуваченого обраним способом захисту від пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст. 296 КК України та можливістю уникнення кримінальної відповідальності за вчинені дії.

Покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14 за епізодом бійки в кафе-барі «Світанок» логічні та послідовні, збігаються з зібраними письмовими доказами. Будь-яких підстав оговорювати обвинувачених вказаними свідками судом не встановлено, тому вказані покази свідків суд приймає за основу при ухваленні вироку.

Аналізуючи пояснення сторін та учасників процесу, надані письмові докази, суд робить висновок, що 14.03.2014 року приблизно о 00.45 годині обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в приміщенні кафе-бару «Світанок» м.Тернівки, де, грубо порушуючи громадський порядок з явної неповаги до суспільства, діючи групою осіб з особливою зухвалістю з хуліганських спонукань, прагнучи проявити неповагу до існуючих правил і норм поведінки, безпідставно завдали тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно, що стало причиною тимчасового припинення нормальної діяльності кафе-бару «Світанок».

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що 21.05.2014 року він не забирав грошових коштів у потерпілого ОСОБА_9, а виявлена грошова купюра була йому підкинута, були спростовані в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_9, який зазначав, що 21.05.2014 року, виходячи з автомобіля, обвинувачений ОСОБА_4 забрав саме його гроші у сумі 100 гривень. В подальшому ці гроші були добровільно видані обвинуваченим ОСОБА_4 та оглянуті одразу після вчинення злочину, що знайшло своє підтвердження при огляді письмових доказів, наданих стороною обвинувачення. Будь-яких підстав оговорювати ОСОБА_9 обвинуваченого ОСОБА_4 судом не було встановлено, навпроти обвинувачений сам повідомив, що будь-які неприязні відносини між ним та потерпілим відсутні. Покази обвинуваченого ОСОБА_4 в цій частині суд оцінює критично, роблячи висновок про спробу обвинуваченого ОСОБА_4 ухилитись та захиститись від пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст. 186 КК України.

Покази обвинуваченого ОСОБА_5 в частині того, що він 21.05.2014 року взагалі не виходив з салону таксі та не перебував в автомобілі потерпілого ОСОБА_9, ніяких речей останнього відкрито не викрадав, були спростовані в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10, які повідомили, що 21.05.2014 року, коли вони на автомобілі таксі під'їхали до будинку, де мешкає потерпілий ОСОБА_9, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом вийшли з таксі та направились до автомобіля потерпілого. Потерпілий ОСОБА_9 також показував, що 21.05.2014 року саме обвинувачений ОСОБА_5, виходячи з його автомобіля, забрав його мобільний телефон марки «Нокіа», який в подальшому був виявлений в автомобілі-таксі, на якому і приїхав обвинувачений ОСОБА_5 Виявлений мобільний телефон «Нокіа» впізнав потерпілий ОСОБА_9 під час проведення досудового розслідування, вказавши, що він належить йому. При експертному дослідженні на вилученому телефоні марки «Нокіа» були виявлені сліди пальців рук обвинуваченого ОСОБА_5 Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що відбитки пальців його рук могли з'явитись на неналежних йому речах, зокрема телефоні, в той час коли він був непритомний - не знайшли свого підтвердження під час судового слідства. У зв'язку з викладеним, суд відноситься критично до показів обвинуваченого ОСОБА_5 в цій частині, оцінюючи їх як спробу обвинуваченого ОСОБА_5 уникнути кримінальної відповідальності за пред'явленим обвинуваченням за ч.1 ст. 186 КК України.

Покази потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10 за епізодом відкритого заволодіння 21.05.2014 року обвинуваченими речами потерпілого ОСОБА_9 - логічні та послідовні, збігаються з письмовими доказами, зібраними стороною обвинувачення, тому суд приймає за основу ці покази вказаних осіб при ухвалені вироку.

В судовому засіданні захисниками були заявлено про визнання недопустимими доказами:

- протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_14, оскільки в протоколах чорно-білі фотографії, при цьому обвинувачений ОСОБА_5 своєї фотографії не надавав; наданні для впізнання фотокартки містять відмінності;

- висновків судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6, оскільки вказана експертиза була проведена в рамках іншого кримінального провадження, та проводилась іншою установою, ніж зазначена в постанові слідчого;

- висновків судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_18, оскільки дослідження було проведено не повноважною установою, яка зазначена в постанові слідчого;

- протоколу відібрання зразків відбитків пальців рук та долонь обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки не були вказані адреси усіх осіб, які приймали участь у слідчій дії;

- висновку криміналістичної експертизи виявлених відбитків пальців рук, оскільки установа, яка проводила вказане дослідження підпорядкована МВС України, тому є зацікавленою і необ'єктивною при проведенні слідства слідчим МВС;

- висновку криміналістичної експертизи вилученої зброї, оскільки дослідження проводилось в рамках іншого кримінального провадження;

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Доказ має бути одержаний з дотриманням належної процедури, тобто згідно з вимогами закону щодо порядку проведення відповідної процесуальної дії та порядку фіксування її ходу й результатів. КПК України унормовує способи отримання доказів. У статті 223 КПК сформульовані загальні вимоги щодо проведення слідчих (розшукових) дій. Стаття 103 КПК передбачає такі форми фіксації процесуальних дій як протокол, носій інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, і журнал судового засідання.

В статті 228 КПК України законодавцем закріплений порядок проведення слідчим пред'явлення особи для впізнання. Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. У вказаних письмових доказах: протоколах впізнання осіб за фотознімками, - слідчий перед проведенням слідчих дій опитував про прикмети та можливість впізнання у осіб, з якими проводились вказані слідчі дії, при цьому останні чітко зазначали, що вони спроможні впізнати особу за певними зовнішніми ознаками. Надані для впізнання чорно-білі фотографії не містять суттєвих розбіжностей, які б, на думку суду, перешкоджали б об'єктивності проведення слідчої дії та вказували б особі, яка запрошена для впізнання, на причетних осіб для кримінального провадження, які потребують впізнання. До того ж, під час проведення судового слідства безпосередньо допитаний свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні з впевненістю чітко вказував, що 14.03.2014 року в кафе-барі «Світанок» безпричинно завдали тілесні ушкодження потерпілим обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Будь-яких порушень норм кримінально-процесуального законодавства України при проведенні таких слідчих дій як пред'явлення особи для впізнання під час розгляду кримінального провадження в суді не було встановлено, тому зазначені захисниками протоколи слідчих дій суд визнає допустимим доказом, а доводи захисників в цій частині суд розцінює як обраний спосіб захисту обвинувачених від пред'явленого обвинувачення.

Висновок судово-медичної експертизи №152 від 17.04.2014 року щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 дійсно був проведений в рамках іншого кримінального провадження, проте відповідно до постанови слідчого СВ Тернівського МВ від 22.05.2014 року саме з іншого кримінального провадження, що внесене в ЄРДР №12014040400000146, були виділені матеріали за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, копії та оригінали документів, які слідчим були долучені до кримінального провадження, за яким обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була оголошена підозра за ч.2 ст. 296 КК України /т.5 а.п.80/. Вказаний висновок суд оцінює як допустимий доказ.

Доводи захисників про те, що в постановах слідчий призначає судово-медичне дослідження експерту СМЕ м.Павлограда Дніпропетровської області, а експертиза проводилась Павлоградським відділенням СМЕ КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР» не заслуговують на увагу з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК сторона захисту власне не наділена правом проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Як вказується у цій нормі, стороні захисту надана можливість лише ініціювати їх проведення.

Ні під час проведення досудового розслідування, ні під час судового слідства сторона захисту не зверталась з клопотанням про проведення відповідних додаткових або повторних експертиз іншим повноважним установам, ніж які були проведенні стороною обвинувачення. Невідповідність назв експертних установ, зазначених в постановах слідчого та висновках - не є підставою для визнання доказу недопустимим.

З аналогічних обставин суд визнає допустимими висновки криміналістичної експертизи виявлених відбитків пальців рук та вилученої зброї, оскільки сторона захисту жодного разу не клопотала під час судового слідства про необхідність проведення додаткових або повторних експертиз.

Протокол відібрання зразків відбитків пальців рук та долонь обвинуваченого ОСОБА_5 від 22.05.2014 року відповідає вимогам КПК України, містить усі необхідні реквізити, зокрема адреси учасників, які приймають участь в цій слідчій дії, був складений в присутності захисника, будь-яких зауважень від учасників в момент проведення цієї слідчої дії не надходило. Зазначений доказ також оцінюється судом як допустимий.

Визнані за кримінальним провадженням речові докази не були своєчасно арештовані і не повернуті володільцям, тому, на думку обвинуваченого, є недопустимими доказами.

Проте відповідно до вимог ст. 86 КПК України недопустимим визнається доказ, якщо він отриманий не у порядку, встановленому цим Кодексом. Всі, визнані в наступному постановою слідчого речові докази були вилучені відповідно до вимог КПК, оглянуті та описані у відповідних протоколах за участі понятих, тому порядок їх отримання не порушений, а отже, ці докази є допустимими і приймаються за доказ при постановлені вироку. Ствердження захисника про неповернення тимчасово вилучених речей володільцям лише впливають на їх збереження та визначення подальшої долі цих доказів. До того ж, певні вилучені речові докази (пістолети, набої в кількості 22 штук, сумка та її зміст) взагалі в наступний час не мають володільця, чи їх володілець не визначений, тому питання про їх якнайшвидше повернення володільцю не могло бути вирішено на стадії досудового розслідування, а у відповідності вимог п.9 ст.100 КПК України, підлягає вирішенню судом під час ухвалення вироку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, віднесення одного з них до категорії злочинів середньої тяжкості, іншого - до категорії тяжких злочинів, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за корисні злочини, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні непрацездатних батьків та неповнолітню дитину, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває, має тяжке захворювання, а також враховує невизнання вини останнім.

Обставин, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, суд не встановив.

Обставиною, відповідно до вимог ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 за інкримінований злочин, передбачений ч.2 ст. 296 КК України, є рецидив злочину.

Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 за інкримінований злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, суд не встановив. Зазначений в обвинувальному акті рецидив злочинів, як обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого, не може бути визначена такою обставиною за інкримінованою статтею, виходячи з наступного:

Відповідно до роз'яснень пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року « Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Оскільки попередні непогашені судимості обвинуваченого ОСОБА_4 за корисні злочини стали підставою для притягнення його за кримінальним законом, який передбачає відповідальність за повторний злочин (саме ч.2 ст. 186 КК України), то в такому разі суд ще раз враховувати рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання, не може.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого злочину, невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєному, відсутність будь-якого каяття, ОСОБА_4 раніше не однократно судимий за корисні злочини, на шлях виправлення не став, інкриміновані злочини вчиняв зухвало, завдані збитки не компенсовані. Тому суд, з урахуванням викладеного, робить висновок, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише з ізолюванням від суспільства та призначає йому покарання в межах санкції інкримінованих статей Особливої частини Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду була спочатку обрана у виді тримання під вартою в Дніпропетровській УВП УДПтСУ в Дніпропетровській області, в подальшому була змінена на домашній арешт, в теперішній час запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обраний.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року внесено зміни до ч. 5 ст. 72 КК України, та визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Так, згідно ухвали слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23.05.2014 року обвинуваченому ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою /т.5 а.п.58/, який продовжений в ході досудового розслідування ухвалами слідчого судді від 17.07.2014 року /т.5 а.п.208/, від 28.08.2014 року /т.5 а.п.216-217/, від 20.10.2014 року /т.6 а.п.17/, та судового розгляду ухвалами Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року /т.1 а.п.66-68/, від 29.12.2014 року /т.1 а.п.156-157/. Ухвалою Тернівського міського суду від 04.03.2015 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 був змінений з тримання під вартою на домашній арешт /т.1 а.п.249-250/. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою /т.2 а.п.237/. В подальшому 03.06.2016 року обвинуваченому ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт /т.3 а.п.61-62/.

З моменту затримання (23.05.2014 року) та до ухвалення вироку обвинувачений ОСОБА_4 звільнявся з-під варти: 04.03.2015 року, та в подальшому знову перебував під вартою з 06.04.2016 року по 03.06.2016 року.

З огляду на наведене, з урахуванням вимог ч. 5 ст.72 КК України, попереднє ув'язнення ОСОБА_4 має бути зараховано обвинуваченому в строк призначеного йому покарання з 23.05.2014 року, тобто з моменту фактичного затримання обвинуваченого, до зміни запобіжного заходу в суді 04.03.2015 року, та перебування обвинуваченого під вартою з 06.04.2016 року по 03.06.2016 рік, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, віднесення їх до категорії злочинів середньої тяжкості, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває, має тяжке захворювання, а також враховує невизнання вини останнім.

Обставин, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, суд не встановив.

Обставиною, відповідно до вимог ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, суд визнає рецидив злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує тяжкість вчинених злочинів, невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєному, відсутність будь-якого каяття, завдані збитки не компенсовані. Судом не встановлено жодної обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, або істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів. Тому суд, з урахуванням викладеного, робить висновок, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише з ізолюванням від суспільства та призначає йому покарання в межах санкції інкримінованих статей Особливої частини Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду була спочатку обрана у виді тримання під вартою в Дніпропетровській УВП УДПтСУ в Дніпропетровській області, в подальшому була змінена на домашній арешт, в теперішній час запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не обраний.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року внесено зміни до ч. 5 ст. 72 КК України, та визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Так, згідно ухвали слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23.05.2014 року обвинуваченому ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою /т.5 а.п.134/, який продовжений в ході досудового розслідування ухвалами слідчого судді від 17.07.2014 року /т.5 а.п.208/, від 28.08.2014 року /т.5 а.п.216-217/, від 20.10.2014 року /т.6 а.п.17/, та судового розгляду ухвалами Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року /т.1 а.п.66-68/, від 29.12.2014 року /т.1 а.п.156-157/. Ухвалою Тернівського міського суду від 04.03.2015 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 був змінений з тримання під вартою на домашній арешт /т.1 а.п.249-250/. В подальшому обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався.

З моменту затримання (23.05.2014 року) та до зміни запобіжного заходу в суді (04.03.2015 року) обвинувачений ОСОБА_5 перебував під вартою.

З огляду на наведене, з урахуванням вимог ч. 5 ст.72 КК України, попереднє ув'язнення ОСОБА_5 має бути зараховано обвинуваченому в строк призначеного йому покарання з 23.05.2014 року, тобто з моменту фактичного затримання обвинуваченого, до зміни запобіжного заходу в суді 04.03.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Під час проведення досудового розслідування проводилась судово-товарознавча експертиза, згідно акту Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України на проведення криміналістичної експертизи було витрачено 393.60 гривень /т.6 а.п.29/, та судова дактилоскопічна експертиза, згідно довідки НДЕКЦ ГУМВС України в Дніпропетровській області на проведення криміналістичної експертизи було витрачено 294.84 гривень /т.6 а.п.109/. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.

Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачені винуваті у вчиненні інкримінованих злочинів за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути солідарно з обвинувачених на користь держави вартість проведених криміналістичних експертиз у розмірі 688.44 гривень.

Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 296 та ч.2 ст. 186 КК України, та призначити покарання:

- за ч.2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

- за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту взяття останнього під варту.

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_4 взяти під варту з утриманням в Дніпропетровському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Дніпропетровській області.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 23.05.2014 року до 04.03.2015 року та з 06.04.2016 року до 03.06.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 296 та ч.1 ст. 186 КК України, та призначити покарання:

- за ч.2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

- за ч.1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 з 23.05.2014 року до 04.03.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі у зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий ним у межах кримінального провадження, дорівнює фактично призначеному йому основному покаранню за вчинені кримінальні правопорушення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави вартість проведених криміналістичних експертиз експертами Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України та НДЕКЦ ГУМВС України в Дніпропетровській області у розмірі 688.44 гривень.

Речові докази:

- 4 сліди пальців рук та дактилокарта обвинуваченого ОСОБА_5, які долучені до матеріалів кримінального провадження - зберігати з матеріалами кримінального провадження;

- пістолет марки «CLL 117cal», пістолет марки «Ekol Arda», набої в кількості 22 штук, які передані на збереження до камери зберігання речових доказів Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили знищити;

- сумку; маску з чорної тканини; плоскогубці; рогатку мисливську; зв'язку з ключів, брелок; зарядний пристрій «USB»; автомобільний зарядний пристрій; електричний перехідник; ніж; брелок у вигляді ліхтарика; три кабеля для телефону; ключ від автомобіля; складний ніж; зарядний пристрій «Nokia», засіб для чищення взуття; машинку для гоління; пачку цигарок; блютуз гарнітуру; манікюрний набір, які передані на збереження до камери зберігання речових доказів Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили знищити;

- мобільний телефон марки «Nokia-105», який передано на збереження потерпілому ОСОБА_1 - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності;

- грошову купюру номіналом 100 гривень, яку передано на збереження потерпілому ОСОБА_1 - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Ю.А. Мельник