Рішення № 65261119, 01.03.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3308/16-ц

Провадження № 2/487/143/17

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Щербини С.В., при секретарі Шевиряєвої К.А., Пономарьовій Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 343500 грн., відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту між нею та відповідачем №108/15-Т/М автомобіля НОМЕР_1 від 16.06.2015 року та Додаткової угоди до вказаного Договору, щодо збільшення страхового платежу та страхової суми, у звязку з настанням 30.12.2015 року страхового випадку викрадення автомобіля, відповідно до п. 22.2.1 Договору.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що при подачі позивачем заяви на страхування не були вказані існування попередніх договорів страхування автомобіля, наявність пошкоджень, страхових випадків з вказаним автомобілем, їх кількість та загальну суму виплат, здійснення ремонту. Проте, було зясовано, що позивач раніше тричі укладала договори добровільного страхування транспортного засобу та відбулися чотири страхові випадків, в наслідок яких автомобіль отримав пошкодження та СК «АХА ОСОБА_2» було здійснено страхову виплату позивачу. При цьому, при події яка сталась 28.12.2014 року з автомобілем позивача, вказаний випадок страховою компанією був кваліфікований як тотальний. Тобто, при укладанні страхового договору від 16.06.2015 року, позивач свідомо приховала важливу інформацію, від якої залежить визначення страхової суми та розмір страхової премії, втрати нею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, те що з автомобілем трапився тотальний страховий випадок і те, що автомобіль було відремонтовано на неспеціалізованому СТО з використанням деталей, що вже були у використанні. У разі врахування вказаних обставин автомобіль не був би прийнятим на страхування на страхову суму 330000 грн. Крім того, відповідач звернувся до Заводського ВП ГУНП в Миколаївський області з заявою за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_1 коштами страхової компанії та отримання страхового відшкодування, інсценування нею викрадення свого автомобіля. За вказаною заявою було порушено кримінальне провадження із правою кваліфікацією за ч.1 ст.1 90 КК України. При цьому, до теперішнього часу, рішення щодо визнання або не визнання події страховим випадком, виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування не проймалось, тому права позивача не порушені.

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Як встановлено судом, 16.06.2015 року між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №108/15-Т/М.

Обєктом страхування став автомобіль позивач марки Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_2.

Страхова сума за договором страхування складає 330000 грн., страхові платежі були сплачені позивачем.

Згідно п. 22.2 до страхових випадків відносяться викрадення (п.22.2.1), збитки в наслідок ДТП (22.2.2), і збитки внаслідок інших подій (п.22.2.3).

Розмір франшизи встановлюється у відповідності до розділу 12 «Франшиза (безумовна, в % від страхової суми» Договору страхування. Відповідно до п.12.1 у випадку «викрадення» передбачена франшиза у розмірі 5%, що на дату укладення Договору страхування складала 16500 грн.

Крім того, 16.12.2015 року між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до вказаного Договору №108/15-Т/М від 16.06.2015 року, щодо збільшення страхового платежу та страхової суми до 360000 грн.

При цьому, п. 12.1 Договору страхування залишився незмінним (п. 5 Додаткової угоди №1).

30.12.2015 року відбувся страховий випадок, а саме: викраденняавтомобіля НОМЕР_3, що підтверджується витягом з кримінального провадження 312015150030006786 від 30.12.2015 року за правою кваліфікацією ч.3 ст. 289 КК України.

В той же день 30.12.2015 року позивач, відповідно до п. 25 Договору звернулась до відповідача на гарячу лінію та повідомила про настання страхового випадку та 04.01.2016 року звернулась з письмовою заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку з наданням усіх необхідних документів, тому числі двох комплектів ключів і свідоцтво про реєстрацію автомобіля, згідно акту прийому-передачі від 05.01.2016 року.

Таким чином, позивачка здійснила усі дії та надала усі необхідні передбачені договором страхування документи для здійснення страхової виплати.

Згідно п. 27.1 Договору страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі письмової заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком.

Відповідно до п. 27.3 Договору страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів та речей згідно з розділом 26 Договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до п.27.13 Договору, рішення страховика про здійснення виплати страхового відшкодування оформлюється страховим актом.

Згідно п. 27.13 страховик має право відстрочити прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування у випадку: якщо у нього є сумніви в правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування до того часу, поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше, ніж на три місяця з дня отримання від страхувальника повідомлення про страховий випадок та всіх необхідних документів і речей.

якщо відповідний орган внутрішніх справ відносно страхувальника внесе відомості до ЄРДР стосовно настання страхової події і ведеться розслідування обставин, які призвели до збитку до закінчення кримінального провадження;

якщо обсяг і характер пошкоджень ТЗ не відповідають причинам і обставинам страхового випадку або існують суперечки між страховиком та страхувальником відносно суми збитків (страхового відшкодування) до зясування фактичних збитків, але не більше, ніж на три місяця з дня отримання віл страхувальника повідомлення про страховий випадок та всіх необхідних документів і речей;

страхувальник надав документи, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, оформлені з порушенням діючих норм (відсутні номер, печатка і дата, наявність виправлень) або містять недостовірну інформацію щодо до часу, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку до усунення таких порушень.

Рішення про відстрочення прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування приймається страховиком у строк, зазначений у п. 27.3 Договору та повідомляється страхувальника протягом 5 робочих днів з дати прийняття рішення з обґрунтуванням причин такого відстрочення.

06.05.2016 року представник позивач звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з письмовою претензією до прийняття рішення щодо виплати та виплатити ОСОБА_1 належної суми страхового відшкодування за Договором.

Проте, в порушення умов договору відповідач не виплатив позивачу суму страхованого відшкодування у передбачені договором страхування строки, тобто протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідної письмової заяви від страхувальника, яка була подана відповідачу 04.01.2016 року.

Крім того, в порушення умов Договору, відповідачем не було прийнято рішення щодо відстрочки прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто не пізніше трьох місяців з дня отримання від страхувальника повідомлення про страховий випадок і надання усіх документів та речей.

Положення статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору таЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодуванян у розмірі 343500 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача відносно того, що при укладанні Договору страхування позивач приховала важливу інформацію щодо отримання раніше автомобілем пошкоджень, настання страхових випадків та отримання страхового відшкодування, оскільки Договір страхування в судовому порядку не визнано недійсним, як це передбачено умова Договору (п. 29.1.6). Крім того, безпідставне посилання представника відповідача на звернення відповідача до органу поліції та порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за правою кваліфікацію за ч.1 ст. 190 КК України щодо намагання шахрайським шляхом отримати страхове відшкодування, оскільки відповідач з даною заявою звернувся 07.10.2016 року, після звернення позивача до суду з даним позовом та вже зі спливом строків визначених умовами договору для прийняття рішення щодо виплати або відмови, або прийняття рішення про відстрочку здійснення або відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування та суду не надано процесуального рішення прийнятого в рамках даного кримінального провадження.

Одночасно, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3435 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 343500 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3435 грн.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: С.В. Щербина