Рішення № 65260943, 10.03.2017, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1906/16-ц

2/467/51/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017 р. Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Догарєвої І.О.,

при секретарі судового засідання - Фесенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування грошових коштів, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Арбузинського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 7,53 га в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області і в 2013 році на підставі усної домовленості передав дану земельну ділянку в користування ОСОБА_2 Згідно домовленості між сторонами, ОСОБА_2 мала сплачувати на користь позивача кошти за користування земельною ділянкою в сумі 7 200,00 грн. на рік з урахуванням індексації. В зв'язку з тим, що індексація орендної плати за користування земельною ділянкою у 2016 році відповідачкою не були сплачені, позивач вирішив повернути свою земельну ділянку та обробляти її самостійно. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 безпідставно заволоділа належною йому земельною ділянкою, просить зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому земельну ділянку як власнику.

31 січня 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій вказує, що між нею та ОСОБА_1 в 2013 році було досягнуто домовленості про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 7,53 га в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області терміном на п'ять років. На виконання даної домовленості нею було сплачено ОСОБА_1 орендну плату за 2014-2018 роки в сумі 36 300 грн. та 5 300 грн. Так як договір оренди у встановленій законодавством формі між сторонами укладений не був, вважає, що кошти в сумі 41 600 грн. отримані ОСОБА_1 безпідставно, та просить зобов'язати ОСОБА_1 їх повернути.

Ухвалою від 20 лютого 2017 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом пояснив, що в 2013 році на підставі усної домовленості з ОСОБА_2 передав останній в користування належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 7,53 га в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської областіна період з 2014 по 2018 роки включно. При цьому ним було передано ОСОБА_2 оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку. За домовленістю між сторонами ОСОБА_2 мала сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою з розрахунку 7200,00 грн. на рік. Розмір орендної плати був визначений сторонами виходячи з розміру орендної плати за подібну земельну ділянку, що сплачується іншим орендарем. Орендна плата була сплачена йому ОСОБА_2 за весь період користування (2014-2018 р.р.) 26 липня 2013 року одним платежем в сумі 36300,00 грн. з розрахунку 7200,00 грн. за один рік користування земельною ділянкою про що ним

було складено розписку в присутності нотаріуса. Восени 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з проханням сплатити йому індексацію орендної плати за 2015 та 2016 роки. ОСОБА_2 погодилась та оплатила йому індексацію орендної плати 19 вересня 2016 року за 2015 рік в сумі 5300,00 грн., при цьому обіцяла сплатити індексацію за 2016 рік після проведення осінніх польових робіт. В жовтні 2016 року він звернувся до ОСОБА_2 з приводу оплати індексації орендної плати за 2016 рік, на що отримав відмову. Вважаючи, що ОСОБА_2 порушує їхню домовленість, позивач за первісним позовом вирішив розірвати домовленість, повернути свою земельну ділянку та обробляти її самостійно, про що повідомив ОСОБА_2 в телефонній розмові. Просив позовні вимоги за первісним позовом задовольнити. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 визнав частково, не заперечував факт отримання ним коштів в сумі 36300,00 грн. та 5300,00 грн., підтримав висловлену його представником позицію, що він має повернути ОСОБА_2 грошові кошти за той час, коли остання не буде використовувати земельну ділянку - 2017 та 2018 роки в сумі 14400,00 грн., проти повернення грошових коштів за період фактичного використання земельної ділянки у 2014-2016 роках заперечує. На запитання відповів, що на даний час земельна ділянка ніким не обробляється та не використовується, восени дана земельна ділянка була зорана та удобрена силами ОСОБА_2 Необхідність судового захисту своїх прав як власника земельної ділянки вбачає в наявності між сторонами домовленості щодо використання земельної ділянки, що посвідчена розписками, вважає, що в майбутньому на цій підставі ОСОБА_2 претендуватиме на право користування належною йому земельною ділянкою. Не пояснив, яким саме чином має відбутись повернення земельної ділянки.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснив, що згідно положень ЦК України та ЗУ «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки вважається укладеним з моменту його державної реєстрації. Оскільки договір оренди земельної ділянки між сторонами не був зареєстрований у встановленому порядку, то він є таким, що не був укладений. Таким чином, земельна ділянка використовується ОСОБА_2 за відсутності достатніх правових підстав і підлягає поверненню на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України. Необхідність судового захисту прав ОСОБА_1 як власника земельної ділянки вбачає в наявності між сторонами домовленості щодо використання земельної ділянки, що посвідчена розписками, вважає, що в майбутньому на цій підставі ОСОБА_2 претендуватиме на право користування належною йому земельною ділянкою, а також у самому факті заперечення ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог за первісним позовом. Зустрічні позовні вимоги визнав частково, вважає, що належить повернути ОСОБА_2 грошові кошти за той час, коли остання не буде використовувати земельну ділянку - за 2017 та 2018 роки в сумі 14400,00 грн., проти повернення грошових коштів за період фактичного використання земельної ділянки у 2014-2016 роках та суми індексації 5300,00 грн. заперечує, вважаючи, що таким чином позивач за зустрічним позовом незаконно збагатиться за рахунок ОСОБА_1

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки не визнала в повному обсязі з тих підстав, що земельну ділянку належну ОСОБА_1 не використовує та не чинить ніяких перешкод у здійсненні ним права власності на земельну ділянку і не планує вчиняти подібних дій в майбутньому. Пояснила, що в 2013 році ОСОБА_1 звернувся до неї з приводу передачі в користування належної йому земельної ділянки, і вони з цього приводу дійшли згоди. За домовленістю між сторонами ОСОБА_2 мала сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою з розрахунку 7200,00 грн. на рік і використовувати дану земельну ділянку протягом 2014-2018 років. На виконання домовленості нею було сплачено ОСОБА_1 орендну плату в сумі 36300,00 грн., про що останній склав розписку. Договір не був укладений в установленій законом формі та не був зареєстрований в зв'язку з необхідністю виготовлення технічної документації на земельну ділянку, і всі необхідні дії для укладення договору в установлений законом спосіб нею здійснювались на підставі довіреності, виданої на її ім'я ОСОБА_1. На даний час довіреність анульована. ОСОБА_1 звернувся до неї восени 2016 року з приводу сплати індексації, що не було передбачено попередньою домовленістю між сторонами, тому вона одноразово виплатила ОСОБА_1 грошову суму 5300,00 грн., яку сплатила добровільно і вважає частиною орендної плати. Сплачувати інші суми, не передбачені попередньою домовленістю відмовилась та запропонувала

ОСОБА_1 звернутись до суду з приводу вирішення спору, що між ними виник.

ОСОБА_1 повідомляв їй про те, що він повертає собі земельну ділянку і вона не висловлювала з цього приводу своєї незгоди. При цьому відповідач за первісним позовом погодилась поясненнями свого представника та визнала, що договір оренди земельної ділянки між нею та ОСОБА_3 є неукладеним в силу положень ЦК України та ЗУ «Про оренду землі», які пов'язують факт укладення договору оренди земельної ділянки з його державною реєстрацією, в зв'язку з чим просить задовольнити свої зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки заперечувала. Погоджуючись з тим, що договір оренди земельної ділянки між сторонами є неукладеним з причини недотримання сторонами вимог закону щодо його державної реєстрації, представник відповідача вказала на відсутність перешкод для здійснення ОСОБА_1 його прав як власника, оскільки на даний час земельна ділянка ОСОБА_2 не використовується, роботи на ній не проводяться, а ОСОБА_2 жодним чином не оспорює прав ОСОБА_1 на використання спірної земельної ділянки. В той же час вважає, що не вчинений правочин не створює юридичних наслідків для обох сторін і посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України просить задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Суд заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідив надані сторонами письмові докази та встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 7,53 га в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що встановлено з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 від 23 січня 2017 року (копія в матеріалах справи, а.с.19-23). Сторонами та їх представниками в судовому засіданні визнано і на підставі положень ч.1 ст.61 ЦПК України судом встановлено, що в 2013 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо передачі вказаної земельної ділянки в користування ОСОБА_2 на п'ять років, з 2014 по 2018 рік включно. З 2014 року земельна ділянка за згодою ОСОБА_1 перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2, за що остання сплатила ОСОБА_1 грошові кошти в якості орендної плати в сумі 36300,00 грн. з розрахунку 7200,00 грн. за один рік користування. Факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів 26 липня 2013 року в сумі 36300,00 грн. підтверджується його заявою, власноруч підписаною в присутності приватного нотаріуса Братського районного нотаріального округу Миколаївської області Малярчук Н.В. 19 вересня 2016 року, №648 (копія в матеріалах справи, а.с. 27). Факт користування земельною ділянкою також підтверджений актом від 19 січня 2017 року (а.с.18). 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5300,00 грн.. Відповідно до заяви власноруч підписаної ОСОБА_1 в присутності приватного нотаріуса Братського районного нотаріального округу Миколаївської області Малярчук Н.В. 19 вересня 2016 року №649, дані грошові кошти є остаточним розрахунком по орендній платі за оренду земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 за 2015 рік (копія а.с.26). В матеріалах справи також є копії розписок ОСОБА_1 від 26 липня 2013 року про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 36300,00 грн. та передачу земельного паю в користування строком на п'ять років, а також від 15 серпня 2013 року про передачу ОСОБА_1 ОСОБА_5 земельного паю в оренду на п'ять років і отримання грошових коштів в сумі 36300 грн. Сторони в судовому засіданні визнали, що записи в цих розписках не відповідають дійсності, тому суд не приймає до уваги дані документи в якості належних і допустимих доказів. Таким чиномміж сторонами виникли відносини з приводу оренди земельної ділянки.

Законом України «Про оренду землі» встановлено у ст.1, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі розкриває ст. 13 цього Закону: договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну

ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як передбачено положеннями ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 14 ЗУ «Про оренду землі» визначені вимоги щодо форми договору оренди землі: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.1, 5 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За правилами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлює ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Оскільки сторонами не були додержані встановлені законодавством України вимоги щодо форми договору оренди та його державної реєстрації, даний договір оренди є таким, що не був укладений. В такому випадку, згідно рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.8 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", застосуванню підлягають положення, передбачені главою 83 книги 5 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторонами в судовому засіданні визнано, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на час розгляду справи в суді ОСОБА_2 не використовується, відповідач за первісним позовом не володіє і не користується земельною ділянкою, не створює перешкод позивачу за первісним позовом у здійсненні прав власника відносно належної йому земельної ділянки, ОСОБА_1 не позбавлений можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою, у т.ч. здавати в оренду третім особам чи обробляти її

самостійно. Отже, права первісного позивача як власника земельної ділянки ніким не порушуються і не оспорюються. При цьому посилання позивача за первісним позовом та його представника на необхідність судового захисту прав власника від їх порушення відповідачем в

майбутньому не підтверджені належним чином під час судового розгляду справи і ґрунтуються на припущеннях. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог про повернення земельної ділянки, оскільки позивач не обґрунтував їх належними доказами.

Крім того судом встановлено і сторонами визнано отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 в якості орендної плати за використання земельної ділянки грошових коштів в сумі 41600,00 грн. Орендна плата за землю відповідно до ст.. 21 ЗУ «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки між сторонами укладений не був, дані грошові кошти набуті без достатньої правової підстави і підлягають поверненню позивачу за зустрічним позовом, а право позивача за зустрічною позовною заявою підлягає відновленню шляхом стягнення грошових коштів. При цьому посилання відповідача за зустрічним позовом і його представника на те, що позивачем за зустрічним позовом земельна ділянка використовувалась протягом 2014-2016 років, а тому орендна плата за даний період не підлягає поверненню, не приймається судом до уваги, оскільки не ґрунтується на вимогах закону. Повернення безпідставно отриманих коштів не є незаконним збагаченням, оскільки подібний термін використовується в кримінальному праві і стосується отримання неправомірної вигоди як предмета злочину. Відповідно до ст. 1214 ЦК України ОСОБА_1 має право висунути вимоги про відшкодування доходів, які ОСОБА_2 отримала, чи могла отримати від безпідставного користування належною йому земельною ділянкою, однак такої вимоги ОСОБА_1 не заявлено і доказів щодо отримання доходу ОСОБА_2, або можливості отримання нею доходу, який можна було б зарахувати із зустрічними позовними вимогами ним не надано.

На підставі ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 41 600 (сорок одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 14 березня 2017 року о 13.00 год.

Суддя І.О. Догарєва