Рішення № 65260867, 09.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1260/16-ц Провадження № 22-ц/772/18/2017Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 55 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Медяного В.М., Сопруна В.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., представника апелянта, відповідача Держав-ного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Шерстюк Т.В., позивачок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника позивачок, адвоката Герасимишої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного підприємства «Центр дер-

жавного земельного кадастру» про стягнення заборгованої заробітної плати,

середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної

шкоди,

за апеляційною скаргою представника відповідача Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Браташа Юрія Павловича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

26 січня 2016 року ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» ( далі - ДП «ЦДЗК» ) про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди ( а. с. 1-4, 102-103 ). Позов з врахуванням збільшених вимог мотивова-ний тим, що позивачки працювали у Державному підприємстві «Державна кар-тографічна фабрика» у м. Вінниці. У день звільнення з роботи з ними не був проведений повний розрахунок, натомість видані довідки про заборгованість: перед ОСОБА_7 - 3478,76 гривень, ОСОБА_3 - 1378,08 гривень, ОСОБА_4 - 1196,41 гривень, ОСОБА_5 - 2708,29 гривень. Наказом Держав-ного агентства земельних ресурсів України від 09 січня 2013 року № 5 ДП «Державна картографічна фабрика» реорганізоване шляхом приєднання до ДП «Центр державного земельного кадастру» та створення на його базі структур-ного відокремленого підрозділу Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК; останній є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Державна кар-тографічна фабрика». За час затримки розрахунку з дня звільнення позивачок з роботи вони просили стягнути з відповідача середній заробіток: на користь ОСОБА_7 - 79471,94 гривню, ОСОБА_3 - 127969,20 гривень, ОСОБА_4 - 113694,64 гривні, ОСОБА_5 - 66893,50 гривні. Всі позивачки просили суд стягнути з відповідача у відшкодування завданої моральної шкоди на ко-ристь кожної з них по 2 тисячі гривень. В обгрунтування позову в цій частині посилалися на спричинення їм відповідачем додаткових турбот, негативних на-слідків, що позначилися на рідних, їхніх сім'ях, призвело до важкого психоло-гічного стану, змусило вишуковувати додаткові джерела матеріального існу-вання. Через невиплату належних коштів по даний час позивачки зазнали мо-ральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях у зв'язку із зміною зви-чайного способу життя, нервуваннях через відсутність коштів на утримання сім'ї. Неправомірна бездіяльність відповідача вимагала від позивачок додатко-вих зусиль для організації свого життя.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2016 року позов задоволений частково ( а. с. 174-177 ). Стягнуто з ДП «Центр дер-жавного земельного кадастру» на користь ОСОБА_7 заборгованість із заро-бітної плати в сумі 3478,76 гривень, середній заробіток за час затримки розра-хунку при звільненні з роботи станом на 25 березня 2016 року в сумі 79471,94 гривні, у відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень; на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі 1378,08 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 127969,20 гривень, у відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень; на ко-ристь ОСОБА_4 - заборгованість із заробітної плати в сумі 1196,41 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 113694,64 гривні, у відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень; на користь ОСОБА_5 - заборгованість із заробітної плати в сумі 2708,29 гривень, середній заро-біток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 66893,50 грив-ні, у відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень. В іншій частині у задо-воленні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Центр державного зе-мельного кадастру» в дохід держави судовий збір у розмірі 4047,90 гривень. Судове рішення в частині стягнення сум платежу за один місяць допущене до негайного виконання.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2016 року ( а. с. 218-219 ) стягнуто з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь держави судовий збір в сумі 2124,80 гривні.

Не погоджуючись з ухваленим 02 червня 2016 року рішенням суду першої інстанції, представник ДП «Центр державного земельного кадастру» Браташ Ю.П. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі; в час-тині стягнення на користь позивачок середнього заробітку за час затримки роз-рахунку при звільненні - застосувати строк позовної давності. Апелянт посила-ється на ухвалення оскаржуваного рішення за неповного з'ясування судом пер-шої інстанції обставин, які мають значення для справи, що призвело до хибних висновків, постановлення помилкового рішення, на порушення, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права ( а. с. 180-184 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали даної справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задово-ленню.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер-джуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були до-сліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'я-сування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам спра-ви.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам в частині вирі-шення спору щодо стягнення на користь позивачок з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи. В решті оскар-жуване судове рішення є обгрунтованим, вірним, справедливим.

Суд першої інстанції у власному рішенні від 02 червня 2016 року зазначив, що позивачки працювали на різних посадах у ДП «Державна картографічна фабрика». В подальшому ОСОБА_5 04 червня 2013 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 17 червня 2013 року були звільнені з роботи з ДП «Державна картографічна фабрика», однак повний розрахунок з ними у день звільнення аж по даний час не проведений. Враховуючи наявність заборговано-сті по заробітній платі у розмірах, визначених довідками відповідача в особі Виробничої філії «Вінницька картографічна фабрика» ДП «Центр ДЗК», керу-ючись нормами частини першої статті 47, частини першої статті 116, статтями 117, 233, частиною першою статті 237-1, КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 щодо стягнення на їхню користь у повному розмірі заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахун-ку при звільненні з роботи у розмірах, визначених позивачками, та заявленої моральної шкоди у сумі 2 тисячі гривень кожній з позивачок, оскільки такі ви-моги є законними, узгодженими з чинними нормами матеріального права.

Повністю погодитися з висновками суду першої інстанції щодо обгрунту-вання стягнення розміру середнього заробітку не можна, оскільки вони є по-милковими відносно встановлених фактичних даних, які впливають на розра-хунки позивачок в частині нарахування середньоденного заробітку кожної з них, крім ОСОБА_5, а відтак така помилковість потягла невірні нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Згідно записів у трудових книжках ( т. 1, а. с. 12-22 ) ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 17 червня 2013 року вони були переведені з ДП «Дер-жавна картографічна фабрика» у Виробничу філію «Вінницька картографічна фабрика» ДП «Центр державного земельного кадастру» за власною згодою згідно поданих ними заяв. Цю фактичну обставину позивачки підтвердили в судовому засіданні апеляційного суду. Звільнені вони з роботи відповідно ОСОБА_4 01 серпня 2013 року, ОСОБА_7 10 січня 2014 року, ОСОБА_3 03 лютого 2014 року. Отже, трудовий договір з позивачками не був при-пинений 17 червня 2013 року, як помилково вважав суд першої інстанції, а роз-рахунок їхньої середньоденної заробітної плати не можна здійснювати із заро-бітної плати і кількості фактично відпрацьованих робочих днів за травень і чер-вень 2013 року. Як наслідок здійсненої помилки середній заробіток позивачкам не повинен стягуватися, починаючи з 18 червня 2013 року. При здійсненні роз-рахунку середньоденної заробітної плати позивачок слід брати до уваги нара-ховану заробітну плату та кількість фактично відпрацьованих робочих днів за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому праців-никові сум у строки, вказані у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівни-кові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розра-хунку.

Колегія суддів апеляційного суду визнає вірними розрахунки відповідача середнього заробітку позивачок за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, враховуючи, що вони відповідають положенням пуктів 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Перевіривши здійснені від-повідачем розрахунки, колегія суддів підкреслює, що вони полягають у наступ-ному.

ОСОБА_7 звільнена з роботи 10 січня 2014 року. Отже, останніми дво-ма місяцями роботи, що передують цій події, є листопад та грудень 2013 року. Згідно даних бухгалтерського обліку Виробничої філії «Вінницька картогра-фічна фабрика» сума нарахованої зарплати ОСОБА_7 за ці два місяці скла-ла 5100,86 гривень, а кількість фактично відпрацьованих днів - 30. В результа-ті поділу зарплати у розмірі 5100,86 гривень на 30 фактично відпрацьованих днів визначається її середньоденна заробітна плата у сумі 170,03 гривень. Від-повідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні стано-вить: 170,03 грн. х 553 робочі дні ( це кількість днів з дати звільнення ОСОБА_7 10 січня 2014 року по 25 березня 2016 року - дату заявленої позовної ви-моги. Кількість днів визначена у відповідності з листами Міністерства соці-альної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13, від 09 ве-ресня 2014 року № 10196/0/14-14/13, від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 про розрахунки тривалості робочого часу відповідно на 2014-2016 роки ) і результат визначається у 94026,59 гривень.

ОСОБА_3 звільнена з роботи 03 лютого 2014 року. Отже, останніми двома місяцями роботи, що передують цій події, є грудень 2013 року та січень 2014 року. Згідно даних бухгалтерського обліку Виробничої філії «Вінницька картографічна фабрика» сума нарахованої зарплати ОСОБА_3 за ці два мі-сяці склала 3367,70 гривень, а кількість фактично відпрацьованих днів - 22. В результаті поділу зарплати у розмірі 3367,70 гривень на 22 фактично відпра-цьовані дні визначається її середньоденна заробітна плата у сумі 153,08 гри-вень. Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 153,08 грн. х 537 робочих днів ( це кількість днів з дати звільнення ОСОБА_3 03 лютого 2014 року по 25 березня 2016 року - дату заявленої позовної вимоги. Кількість днів визначена у відповідності з листами Міністер-ства соціальної політики України, вказаними вище про розрахунки тривалості робочого часу відповідно на 2014-2016 роки ) і результат визначається у 82203,96 гривні.

ОСОБА_4 звільнена з роботи 01 серпня 2013 року. Отже, останніми дво-ма місяцями роботи, що передують цій події, є червень та липень 2013 року. Згідно даних бухгалтерського обліку Виробничої філії «Вінницька картогра-фічна фабрика» сума нарахованої зарплати ОСОБА_4 за ці два місяці склала 1725,65 гривень, а кількість фактично відпрацьованих днів - 18. В результаті поділу зарплати у розмірі 1725,65 гривень на 18 фактично відпрацьованих днів визначається її середньоденна заробітна плата у сумі 95,87 гривень. Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 95,87 грн. х 666 робочих днів ( це кількість днів з дати звільнення ОСОБА_4 01 серпня 2013 року по 25 березня 2016 року - дату заявленої позовної вимоги. Кількість днів визначена у відповідності з листами Міністерства соціальної по-літики України, вказаними вище про розрахунки тривалості робочого часу від-повідно на 2013-2016 роки ) і результат визначається у 63849,42 гривень.

Стосовно позивачки ОСОБА_5, як зазначалося вище, розбіжностей у на-рахуванні витребовуваних коштів між розрахунком як позивачки, так і відпові-дача немає.

Наявність заборгованої заробітної плати перед всіма позивачками ніким не заперечується, що підтверджується технічним записом судового засідання. Оскільки відповідач не розрахувався з позивачками у повному обсязі на мо-мент звільнення з роботи, то згідно норм статті 117 КЗпП України позовні ви-моги ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають за-доволенню в частині стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заро-бітку за час затримки розрахунку при звільнення, а також частково щодо від-шкодування завданої моральної шкоди.

Клопотання відповідача з приводу застосування позовної давності в частині стягнення на користь позивачок середнього заробітку за час затримки розра-хунку при звільненні задоволенню не підлягає як таке, що суперечить чинним нормам матеріального права.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 № 13 «Про практику застосуван-ня судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з праців-ником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосу-вання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розра-хунку. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 у справі № 6-77цс11.

Конституційний Суд України у власному рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громалянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу зазначив, що в аспектi конституцiйного звернення положення частини першої статтi 233 Ко-дексу законiв про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слiд розумiти так. Для звернення працiвника до суду з заявою про вирiшення трудового спору щодо стягнення середнього заробiтку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звiльненнi та про вiд-шкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримiсячний строк, перебiг якого розпочинається з дня, коли звiльнений працiвник дiзнався або повинен був дiзнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всiх належних при звiльненнi сум, фак-тично з ним розрахувався.

Посилання апелянта на викладені вище роз'яснення, тлумачення вчинені односторонньо, вибірково по тексту на свою користь, але така позиція не може забезпечити вирішення спору на користь відповідача.

Враховуючи вимоги статті 237-1 КЗпП України, суд встановив, що через порушення трудових прав ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що полягає у невиплаті заробітної плати на момент звільнення кожної з них з роботи, вони без законних на те підстав були позбавлені можливості отримати належну винагороду за працю, внаслідок чого їхні сім'ї були постав-лені в скрутне матеріальне становище, що, безумовно, вимагало від кожної з по-зивачок додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення їхніх за-конних прав призвело до моральних страждань, які дали суду підстави для стягнення з відповідача коштів у відшкодування спричиненої моральної шко-ди. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з розміром визначеного відшкодування завданої моральної шкоди та зауважує, що в цій частині рішення суд керувався принципами розум-ності і справедливості та дійшов обгрунтованого висновку про необхідність за-доволення позову і стягнення з відповідача на користь кожної позивачки по дві тисячі гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу лише в частині щодо визначення розміру серед-нього заробітку, який підлягає стягненню на користь звільнених з роботи пози-вачок, в решті доводи апеляційної скарги представника ДП «Центр ДЗК» Бра-таша Ю.П. на увагу не заслуговують як безпідставні, такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішен-ні від 02 червня 2016 року.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статі 309 ЦПК України визначені підстави для скасування рі-шення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, якими є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав вста-новленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Центр держав-ного земельного кадастру» Браташа Юрія Павловича задоволити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2016 року скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Центр держав-ного земельного кадастру» на користь ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час за-тримки виплати розрахунку при звільненні з роботи. В цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадас-тру», код ЄДРПОУ 21616582, місцезнаходження м. Київ, вул. Народного опол-чення, № 3, на користь ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 94026,59 гривень, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешканки АДРЕСА_2 - 82203,96 гривні, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, мешканки АДРЕСА_3 - 63849,42 гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: