Вирок № 65258999, 14.03.2017, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/2/17

Провадження № 1-кп/169/9/17

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

прокурора Кравчука О.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Малі Єрківці Бориспільського району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, не працює, має професійно-технічну освіту, одружений, громадянин України, несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 25 серпня 2016 року близько 14 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, керуючи автомобілем марки «Land Rover Freelander», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1, і рухаючись по автодорозі «Ковель-Володимир-Волинський» в напрямку міста Володимир-Волинський поблизу села Соловичі Турійського району, в порушення вимог Правил дорожнього руху України неуважно стежив за дорожньою обстановкою, не врахував її і не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого, виконуючи обгін, не справився з керуванням та здійснив виїзд на праве по ходу руху узбіччя дороги, у результаті чого автомобіль перекинувся.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: надрив печінки з розвитком гемоперитонеуму (300 мл), розриви обох куполів діафрагми з частковим переміщенням внутрішніх органів в грудну порожнину та двостороннім гемотораксом (3000 мл), закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку з крововиливами під м'яку мозкову оболонку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер.

Дорожньо-транспортна пригода та її наслідки знаходяться в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, а саме:

підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, у відповідності до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому органами досудового розслідування злочину визнав повністю. Суду показав, що 25 серпня 2016 року в післяобідню пору разом із ОСОБА_6 їхав автомобілем «Land Rover» на польській реєстрації в напрямку міста Володимир-Волинський зі швидкістю близько 100 км/год. Він був за кермом, а ОСОБА_6 сидів на пасажирському місці збоку. Поблизу села Соловичі Турійського району здійснював обгін автобуса і легкового автомобіля, що рухалися в попутному напрямку. Завершуючи обгін виїхав на ліве узбіччя, повернув кермо вправо, внаслідок чого втратив контроль над керуванням і виїхав на праве по ходу руху узбіччя, де автомобіль перекинувся. В обід того дня разом із ОСОБА_6 пили горілку. Вказував, що вживання алкоголю вплинуло на його здатність керувати автомобілем, оскільки, якби не пив горілку, то їхав би з меншою швидкістю та уважніше. Посвідчення водія не отримував. Погодні умови були нормальними, а видимість - достатньою. В результаті аварії ОСОБА_6 від отриманих ушкоджень помер. Запобігти аварії не зміг, оскільки втратив контроль над автомобілем. У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся, просив у потерпілої пробачення за скоєне і суворо не карати.

Цивільний позов потерпілої визнав повністю та вказував, що завдану моральну шкоду потерпілій буде по можливості поступово відшкодовувати.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що про обставини аварії їй нічого невідомо, оскільки вона не була її очевидцем. Вказувала, що обвинувачений лише через чотири місяці після події намагався зустрітися з нею, жодних коштів в порядку відшкодування завданої шкоди не надавав. Зазначала, що не може пробачити обвинуваченому смерті брата, оскільки після аварії на початку досудового слідства він вказував, що саме її брат був за кермом автомобіля і правду розказав лише після проведення відповідних експертиз. Просила призначити йому суворе реальне покарання.

Наведені вище показання обвинуваченого є детальними, чіткими та послідовними і цілком узгоджуються з фактичними обставинами справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Судом з'ясовано, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ними не оспорюються, та роз'яснено їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду немає жодних сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, судом за згодою всіх учасників судового провадження відповідно до частини 3 статті 349 КПК України визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує його дії за частиною 2 статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, будь-яких клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

Відповідно до вимог статті 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

При призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином і внаслідок якого настали невідворотні наслідки - смерть людини, особу винного, який є працездатною особою молодого віку, після ДТП переніс декілька операцій і потребує лікування, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, ніде не працює, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, за постійним і зареєстрованим місцем проживання характеризується задовільно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також думку потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченому суворого реального покарання.

Крім того, суд враховує також характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху та його ставлення до цих порушень, які він повністю визнав, поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчинення злочину (намагання ухилитися від кримінальної відповідальності шляхом надання неправдивих відомостей органам досудового розслідування і потерпілій про те, що ОСОБА_6 під час ДТП перебував за кермом автомобіля, а не він), а також, що інкримінований йому злочин вчинений з необережності, але внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху.

Також судом враховується, що протягом досить тривалого періоду часу (понад шість місяців) під час досудового розслідування, судового розгляду та на момент виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку шкода потерпілій відшкодована не була.

Доводи сторони захисту про отримання самим обвинуваченим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, в зв'язку з чим він потребує коштів на лікування і не може компенсувати потерпілій завдану моральну шкоду, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не можна визнати достатніми і виправданими для невідшкодування заподіяної шкоди.

Більше того, з часу дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 серпня 2016 року, обвинувачений не був позбавлений можливості особисто чи за допомогою інших осіб, зокрема, родичів, вжити заходів для примирення і порозуміння з потерпілою та часткового відшкодування завданої їй шкоди.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття.

Зазначена пом'якшуюча обставина мала місце в ході судового розгляду провадження і проявилася в усвідомленні обвинуваченим суспільної небезпечності та засудженні ним протизаконності своєї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого та проханні потерпілої пробачити його за вчинене.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного вище та виходячи із необхідності та достатності покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі ближче до нижчої межі санкції частини 2 статті 286 КК України, будучи переконаним в тому, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості індивідуалізації покарання та вимогам статей 50, 65 КК України.

Передбачених законом підстав для застосування положень статті 75 КК України суд не знаходить.

Додаткове покарання, передбачене санкцією частини 2 статті 286 КК України, - позбавлення права керувати транспортними засобами, суд не призначає, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 взагалі не має права керувати транспортними засобами і посвідчення водія у встановленому законом порядку не отримував.

Відповідно до положень частини 1 статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Виходячи з того, що обвинувачений пред'явлений цивільний позов визнав повністю, визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відповідно до вимог статей 23, 1167, 1168 ЦК України, з урахуванням характеру та глибини перенесених душевних страждань потерпілої ОСОБА_1, яких вона зазнала як сестра покійного ОСОБА_6, з яким проживала однією сім'єю, засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що цивільний позов підлягає до повного задоволення і з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 гривень, що буде справедливою сатисфакцією за заподіяну потерпілій моральну шкоду.

Виходячи із даних про особу обвинуваченого, його належної поведінки та виконання ним передбачених законом процесуальних обов'язків,суд вважає, що до набрання вироком законної сили обраний обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання слід залишити незмінним.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили залишити незмінним застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Речовий доказ - автомобіль марки «Land Rover Freelander», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового затримання транспорту Турійського відділення поліції Нововолинського відділу поліції ГУНП у Волинській області, повернути власнику (законному володільцю).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий