Постанова № 65258503, 07.12.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2016 року м. Київ

Судові палати у цивільних та адміністративних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Кривенди О.В., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Сумської області до Головного управління Держземагенства у Сумській області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок за заявою ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року,

в с т а н о в и л и:

У липні 2015 року заступник прокурора Сумської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Сумській області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок

Зазначав, що 5 лютого 2015 року <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1> ОСОБА_10 звернувся до Головного управління Держземагентсва у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельн <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843241/ed_2016_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1>их ділянок в оренду строком на 21 рік орієнтовною площе <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843253/ed_2016_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1>ю 72,5 га, 48,4 га, 23,8 га, 4,8 га, 118,1 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. За результатами розгляду наказами ГУ Держземагентсва у Сумській області № № 18-509/16-15-СГ, 18-510/16-15-СГ, 18-511/16-15-СГ, 18-512/16-15-СГ, 18-513/16-15-СГ від 23 лютого 2015 року ОСОБА_10 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 48,4 га, 4,8 га, 72,5 га, 23,8 га, 118,1 га. Наказами ГУ Держземагентсва у Сумській області № №18-1407/16-15-СГ, 18-1408/16-15-СГ, 18-1409/16-15-СГ, 18-1410/16-15-СГ, 18-1411/16-15-СГ від 30 квітня 2015 року ОСОБА_10 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки, розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району, площею 118,0998 (кадастровий номер НОМЕР_1), 21,8654 га (кадастровий номер НОМЕР_2), 48,3912 га (кадастровий номер НОМЕР_3), 72,4939 га (кадастровий номер НОМЕР_4), 4,8422 га (кадастровий номер НОМЕР_5).

На підставі зазначених наказів 30 квітня 2015 року між ОСОБА_10 та ГУ Держземагентства у Сумській області укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок. Державна реєстрація права оренди здійснена реєстраційною службою Роменського міськрайонного управління юстиції 14 та 15 травня 2015 року за номерами запису 9667482, 9672022, 9672587, 9660576, 9669862.

На обґрунтування позову заступник прокурора зазначав, що вказані накази та договори оренди суперечать нормам земельного, цивільного та податкового законодавства. Зокрема у порушення частин першої та сьомої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки надані ОСОБА_10 не єдиним масивом, а розташовані на значній відстані одна від одної, в обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, долучених до клопотання, наведено відомості про наявність технічної можливості для обробітку землі, у тому числі тракторів МТЗ-80/82, Т-150 тощо, але згідно інформації Державної інспекції сільського господарства у Сумській області за ОСОБА_10 трактори, тракторні причепи та інша самохідна техніка не зареєстрована; у клопотанні останнього не зазначена кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. Також ОСОБА_10 до клопотання долучено копію диплому Сумського державного аграрного університету про отримання вищої освіти за спеціальністю «Облік і аудит» та здобуття кваліфікації економіста-бухгалтера, тобто здобута ним освіта не передбачає отримання сукупності систематизованих знань, навичок у галузі сільського господарства, будь-яких документів, що підтверджують досвід його роботи в сільському господарстві не надано. Виключно з цих підстав листом ГУ Держземагентсва у Сумській області було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, площею 118,1 га на території Перехрестівської сільської ради ОСОБА_11, а в подальшому земельна ділягка була передана ОСОБА_10

При укладенні договорів оренди земельних ділянок у порушення частини першої статті 13 та частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України нормативно-грошова оцінка земельних ділянок не проводилась, технічна документація з нормативно-грошової оцінки не розроблялась, а для визначення розміру орендної плати в оспорюваних договорах оренди використовувались дані Держземагентсва України щодо нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі (1 га) по Сумській області на 2015 рік з урахуванням коефіцієнтів індексації, а не конкретної земельної ділянки. Спірні договори оренди земельних ділянок укладені на підставі незаконних наказів, їх зміст суперечить податковому, цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та інтересам держави, а тому на підставі частин 1-3, 5, 6 статті 203, частини першої статті 215 ЦК України заступник прокурора просив визнані їх недійсними, а земельні ділянки повернути до земельного запасу державної власності.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 8 лютого 2016 року, позов заступника прокурора Сумської області задоволено: визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Сумській області № № 18-509/16-15-СГ, 18-510/16-15-СГ, 18-511/16-15-СГ, 18-512 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2127/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>/16-15-СГ, 18-513/16-15-СГ від 23 лютого 2015 року про надання дозволів ОСОБА_10 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 48,4, 4,8, 72,5, 23,8 та 118,1 га відповідно; визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Сумській області № № 18-1407/16-15-СГ, 18-1408/16-15-СГ, 18-1409/16-15-СГ, 18-1410/16-15-СГ, 18-1411/16-15-СГ від 30 квітня 2015 про надання ОСОБА_10 в оренду земельних ділянок площею 118,0998, 21,8654 га, 48,3912 га, 72,4939 га, 4,8422 га відповідно; визнано недійсними договори оренди зазначених земельних ділянок, укладені 30 квітня 2015 року головним управлінням Держземагентства у Сумській області та ОСОБА_10; зобов'язано ОСОБА_10 повернути вказані земельні ділянки до земель запасу державної власності.

Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_10 та Головного управління Держземагенства у Сумській області на користь держави судовий збір по 121 грн 80 коп. з кожного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_10 відхилено, судові рішення у справі залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_10 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в позові з передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», статті 15 Закону України «Про оренду землі» та статті 15 ЦПК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви ОСОБА_10 посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року, дві постанови Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року та постанову Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палата у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 5 лютого 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Головного управління Держземагентсва у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 21 рік з розміром орендної плати 7% від нормативно-грошової оцінки, орієнтовною площею 72,5 га, 48,4 га, 23,8 га, 4,8 га, 118,1 га для ведення фермерс <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2094/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ького госп <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2095/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>одарства за рахунок земель сіль <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2098/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ськогосподарс <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2099/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ького признач <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2104/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ення державної власності за меж <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2105/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ами населеного п <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2106/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ункту на т <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2108/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ериторії Перехрестівської сільсь <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2110/ed_2016_01_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>кої ради Роменського району Сумської області.

До цього клопотання ОСОБА_10 додав копію диплому про здобуття ним у 1999 році у Сумському державному аграрному університеті за спеціальністю «Облік і аудит» кваліфікації економіста-бухгалтера.

В обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуваннями перспектив діяльності фермерського господарства ОСОБА_10 вказав, що в нього наявні технічні можливості для обробки землі та ведення сільськогосподарського товарного виробництва, а саме: трактори, плуги, сіялки, оприскувачі, розкидач добрив, жатки, культиватори, борони та інше.

23 лютого 2015 року Головне управління Держземагентсва у Сумській області видало накази №№18-509/16-15-СГ, 18-510/16-15-СГ, 18-511/16-15-СГ, 18-512/16-15-СГ, 18-513/16-15-СГ на підставі яких надано дозвіл ОСОБА_10 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району, орієнтованими площами 48,4 га, 4,8 га, 72,5 га, 23,8 га, 118,1 га.

30 квітня 2015 року Головним управлінням Держземагентсва у Сумській області видано накази №№ 18-1407/16-15-СГ, 1-1408/16-15-СГ, 18-1409/16-15-СГ, 18-1410/16-15-СГ, 18-1411/16-15-СГ, на підставі яких ОСОБА_10 надано земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області на умовах оренди для ведення фермерського господарства строком на 21 рік з орендною платою в розмірі 7% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації 3,997 та 1,756, що уточнюються щорічно: кадастровий номер НОМЕР_6 площею 118,0998 га, НОМЕР_2 площею 21,8654 га, НОМЕР_3 площею 48,3912 га, НОМЕР_4 площею 72,4939 га та НОМЕР_5 площею 4,8422 га.

На підставі вищезазначених наказів 30 квітня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Сумській області та ОСОБА_10 укладено п'ять договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які 14 та 15 травня 2015 року зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора суд першої інст <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2016_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1>анції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що при вирішенні питання про передачу в оренду ОСОБА_10 земельних ділянок для ведення фермерського господарства порушені вимоги законів України «Про фермерське господарство», «Про оцінку земель», «Про оренду землі» як на стадії розгляду заяви, так і при визначенні розмірів земельних ділянок та плати за їх користування.

Зокрема суди виходили з того, що частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для отримання (придбання) у власність або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної райдержадміністрації, до компетенції якої віднесено вирішення зазначеного питання.

Частиною сьомою статті 7 цього Закону передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом, разом з тим надані ОСОБА_10 земельні ділянки розташовані на значній відстані одна від одної.

Всупереч встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки останнім не зазначено дані про кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок, наведено недостовірні дані про наявність у нього сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі, не надано документів, що підтверджують відповідну освіту та досвід роботи у сільському господарстві.

Крім того, на порушення частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» при укладенні спірних договорів оренди земельних ділянок нормативна грошова оцінка не проводилася, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Надані заявником дві постанови Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (у справах № 6-94цс13 та 6-78цс13) та від 30 вересня 2015 року не є прикладами невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки у постановах від 25 грудня 2013 року спірні земельні ділянки, що передавались в оренду, належали позивачам на праві приватної власності і крім того передавались в оренду для іншої мети, а не для ведення фермерського господарства.

Отже, у справі яка переглядається та у справах, в яких прийняті вищезазначені постанови, судами встановлені різні фактичні обставини, в яких відмінне матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року не містить правових висновків, у задоволенні заяви про перегляд ухвалених у справі судових рішень заявнику відмовлено у зв'язку з відсутністю прикладів наявності неоднакового застосування норм матеріального права.

Разом з тим у постанові Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2015 року, на яку в своїй заяві посилається ОСОБА_10, міститься висновок про те, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, а тому висновок про необхідність надання єдиної земельної ділянки для ведення фермерського господарства єдиним масивом, а саме одним розміром та не на відстані одна від одної є помилковим.

Крім того суд зазначав про надуманість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині відсутності доказів наявності сільськогосподарської техніки, оскільки Закон України «Про фермерське господарство» взагалі не містить такої вимоги при вирішенні питання про надання (передачу) земельної ділянки в оренду.

Отже в цій частині суди касаційної інстанції неоднаково застосували статтю 7 Закону України «Про фермерське господарство».

Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначеної норми закону, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять з такого.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються крім ЗК України Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Отже у справі, яка переглядається, висновок суду про необхідність надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства єдиним масивом, а не на відстані одна від одної ділянки, є помилковим.

Проте це не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки судом встановлено інші суттєві порушення вимог закону.

Порівняння рішення яке переглядається з постановою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року не дає підстав для висновку про порушення судом правил юрисдикції при вирішенні спору.

За таких обставин вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602 , пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

У задоволенні заяви ОСОБА_10 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: О.Ф. Волков Л.І. Охрімчук М.І. Гриців О.Б. Прокопенко В.І. Гуменюк Я.М. Романюк О.В. Кривенда В.М. Сімоненко