Ухвала суду № 65257203, 06.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1340/17

Справа № 635/7619/16-ц Головуючий І-ої інстанції: Панас Н.Л.

Категорія: земельні Доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року по справі за позовом Садово-городного товариства «Політехнік» до ОСОБА_1, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи - ОСОБА_2, Харківська районна рада Харківської області, про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,-

встановила:

У листопаді 2016 року Садово-городне товариство «Політехнік» звернулось до суду з зазначеним позовом. Позивач просив:

-визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №1261 від 13 травня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва»;

-визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №942 від 01 червня 2009 року «Про надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування розташування земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва на території Липецької сільської ради,Харківського району»;

-визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №1406 від 21 червня 2012 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1.»;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 серпня 2014 року - земельну ділянку НОМЕР_1 біля садівничого товариства «Лукомор'є», площею 0,12 га, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Липецької сільської ради Харківського району, Харківської області на ім'я ОСОБА_1;

-зобов'язати ОСОБА_1 звільнити зазначену вище земельну ділянку та повернути її у постійне користування Садово-городному товариству «Політехнік».

Позивач також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірну земельну ділянку, заборонити проводити реєстрацію права власності на цю земельну ділянку, та заборонити вчиняти будь-які дії щодо будівництва та зносу об'єктів нерухомості і споруд на земельній ділянці НОМЕР_1 біля садівничого товариства «Лукомор'є», площею 0,12 га, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області.

В обґрунтування заяви вказував, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №25296584 від 07 серпня 2014 року ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована за зазначеною вище адресою. Представник позивача випадково дізнався про те, що у щоденно рекламно-інформаційному виданні «Прем'єр» №282(6192) від 03 грудня 2016 року на аркуші 11 розміщено оголошення про продаж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 Відчуження спірної земельної ділянки власником може утруднити виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року заяву представника позивача ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав. Вважав, що судом першої інстанції не отримано належних та допустимих доказів того, що відповідач мав намір відчужувати спірну земельну ділянку, і що це не відповідає дійсності. Крім того вважав, що обраний судом спосіб забезпечення позову порушує права відповідача, як власника земельної ділянки.

Представники позивача та третя особа ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов майнового характеру може бути забезпечено накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому суд вважав вжиті ним заходи забезпечення позову співмірними заявленим позовним вимогам.

Як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги про визнання незаконними та скасування документів на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку, а також свідоцтва про право власності на ім'я відповідача, та повернення земельної ділянки в користування позивачеві.

Враховуючи характер спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову та можливе відчуження спірного нерухомого майна власником, може утруднити виконання рішення суду у разі доведеності позову.

В той же час, колегія суддів вважає, що обраний судом вид забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме майно не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, і фактично позбавляє ОСОБА_1 права користування належним йому на праві власності майном.

Що стосується задоволення заяви в частині заборони проводити реєстрацію права власності спірної земельної ділянки, а також вчиняти будь-які дії щодо будівництва та зносу об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, то суд всупереч вимогам ст. 210 ЦПК України, взагалі не навів мотивів з яких він дійшов такого висновку. Слід зазначити, що в заяві про забезпечення позову, позивачем також не наведено жодних доводів на обґрунтування заяви в цій частині. Не наведено таких доводів представниками позивача і під час розгляду справи апеляційним судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції змінити - заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити частково та забезпечити позов, шляхом заборони відчуження земельної ділянки НОМЕР_1 біля садівничого товариства «Лукомор'є», площею 0,12га, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Липецької сільської ради, Харківського району, Харківської області, а в частині заборони проводити реєстрацію права власності спірної земельної ділянки, а також вчиняти будь-які дії щодо будівництва та зносу об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, у задоволенні заяви відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року змінити.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження земельної ділянки НОМЕР_1 біля садівничого товариства «Лукомор'є», площею 0,12 га, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Липецької сільської ради, Харківського району, Харківської області.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий

Судді: