Рішення № 65255851, 09.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/274/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Волошина Н. Л.

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Кіселика С.А.

секретар Яковлєва Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства «Житлосвіт 2012» до ОСОБА_3, третя особа - Світловодська міська рада про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року Комунальне підприємство «Житлосвіт 2012» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Світловодська міська рада про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що 23 березня 2016 року розпорядженням Світловодського міського голови Козярчука В.В. поновлено на роботі на посаді директора КП «Житлосвіт 2012» незаконно звільненого працівника - ОСОБА_5. Незаконні звільнення ОСОБА_5 були здійснені відповідачем, який у період з 11 листопада 2010 року по 12 листопада 2015 року перебував на посаді Світловодського міського голови. За рішенням суду підприємство виплатило ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58 691,05 грн.. Посилаючись на ст.237 КЗпП України позивач просив суд покласти на відповідача, винного в незаконному звільненні працівника, обов'язок покрити шкоду, заподіяну КП «Житлосвіт 2012» у зв'язку з оплатою працівникові на підставі рішення суду часу вимушеного прогулу шляхом стягнення з відповідача на користь підприємства 147 455 грн. 20 коп., поновити пропущений з поважних причин річний строк на звернення до суду (а.с.2-3).

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути на користь підприємства 132 261 грн.75 коп. шкоди з відповідача, а саме: 58 691,05 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 500 грн. моральної шкоди, сплачених на користь ОСОБА_5, 830 грн.15 коп. судового збору на користь держави згідно з рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року; 55 295,70 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, 13 581,40 грн. компенсації за невикористану відпустку на користь ОСОБА_5, 893,62 грн., 762,98 грн. і 835,01 грн. судового збору на користь держави, стягнутих з КП «Житлосвіт 2012»; 1071,84 грн. судового збору на користь держави, стягнутого з КП рішенням Світловодського міськрайонного суду від 23 лютого 2016 року, а всього 132 261,75 грн (а.с.137-138).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Житлосвіт 2012» 58 691,05 коп. на відшкодування шкоди, що полягає у виплаті незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 55 295 грн.70 коп. на відшкодування шкоди, що полягає у виплаті незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про його поновлення на роботі. В задоволенні решти вимог відмовлено. Розподілено судові витрати (а.с.174-180).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.186-189).

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, не оскаржується.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, а представники позивача, заперечили проти них і просили рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи - Світловодської міської ради, який належним чином під розписку повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в тій частині, в якій воно оскаржується, а саме в частині задоволених позовних вимог, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Комунальне підприємство «Житлосвіт 2012» створено згідно з рішенням Світловодської міської ради від 28 лютого 2012 року № 470 «Про створення комунальних підприємств та затвердження їх Статутів», засноване на комунальній власності Світловодської міської територіальної громади міста та підпорядковане Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Відповідно до п.4.1.Статуту КП «Житлосвіт 2012» управління підприємством здійснює директор, який призначається та звільняється з посади за розпорядженням Світловодського міського голови на контрактній основі.

В період з 11 листопада 2010 року до 15 листопада 2015 року ОСОБА_3 обіймав посаду Світловодського міського голови Кіровоградської області.

Розпорядженням ОСОБА_3, як Світловодського міського голови Кіровоградської області,від 18 червня 2014 року № 166-к було розірвано контракт з директором КП «Житлосвіт 2012» ОСОБА_5 за п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження Світловодського міського голови від 18 червня 2014 року № 166-к «Про розірвання контракту з ОСОБА_5 та його звільнення з посади директора КП «Житлосвіт 2012». Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора КП «Житлосвіт 2012» з 18 червня 2014 року. Стягнуто з КП «Житлосвіт 2012» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58 691 грн.05 коп., який обрахований без вирахування податків та інших обов'язкових платежів. На відшкодування моральної шкоди з КП «Житлосвіт 2012» стягнуто на користь ОСОБА_5 500 грн..

Стягнуто з КП «Житлосвіт 2012» на користь держави судові витрати в сумі 830 грн.51 коп. (а.с.5-8, 69-71).

Присуджені до стягнення цим судовим рішенням кошти в сумі 58 691 грн.05 коп. виплачені ОСОБА_5 Комунальним підприємством «Житлосвіт 2012» 12 травня 2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.145).

Розпорядженням Світловодського міського голови ОСОБА_3 від 02 червня 2015 року № 133-к поновлено ОСОБА_5 на посаді директора КП «Житлосвіт 2012» з 18 червня 2014 року (а.с.73,74).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до КП «Житлосвіт 2012» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, зміненим рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року, стягнуто з КП «Житлосвіт 2012» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 55 295,70 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13 581,40 грн. (а.с.77-78,79).

На виконання цього рішення ОСОБА_5 виплачено присуджені кошти, що підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 05 травня, 03 червня, 15 липня, 30 серпня,26 вересня, 07 жовтня 2016 року, копіями відомостей про виплату грошей №№ 84,106,129,158,185,193в загальній сумі 55445,75грн.(а.с.146,147,148,149,150,151,154,155,156,157,158,159).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року, що набрало законної сили та яке згідно вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення, встановлено вину відповідача у незаконному звільненні керівника КП «Житлосвіт 2012» ОСОБА_5, що відповідно до ст. 237 КЗпП України покладає на Світловодського міського голову як на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу у зв'язку з оплатою працівнику часу вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини, які виникли між сторонами не регулюються нормами трудового законодавства, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Трудові відносини з керівником комунального підприємства регулюються контрактом, як особливою формою трудового договору.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір визначається як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Тому власником комунального підприємства виступає територіальна громада.

Частина друга статті 78 ГК України передбачає, що орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади - і виконує його функції у межах, визначених ГК та іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові (ч.7 ст.78 ГК України). Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, віднесено до компетенції сільського, селищного, міського голови.

Отже, керівник комунального підприємства і міський голова як уповноважена особа власника виступають сторонами трудового договору.

Тому правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої службовою особою у зв'язку з незаконним звільненням працівника, регулюються нормами трудового законодавства.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача, як на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника матеріальної відповідальності відповідно до ст.237 КЗпП України.

Проте, при визначенні розміру шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою ОСОБА_5 часу вимушеного прогулу, стягуючи з відповідача на користь позивача 58 691 грн.05 коп., суд не звернув увагу на те, що така виплата була здійснена підприємством на користь ОСОБА_5 без вирахування податків та інших обов'язкових платежів.

У разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, боржник є податковим агентом, на якого покладається обов'язок по відрахуванню податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Ту обставину, що кошти в сумі 58 691 грн.05 коп. були виплачені КП «Житлосвіт 2012» ОСОБА_5 без вирахування податків та інших обов'язкових платежів і те, що ці суми не сплатив сам ОСОБА_5 після отримання коштів, підтвердили представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Також, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь КП «Житлосвіт 2012» 58691 грн.05 коп. на відшкодування шкоди, що полягає у виплаті незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірні правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди .

За положеннями ст. 234 КЗпП України річний строк може бути поновлений судом у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховоного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 ( із наступними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Матеріалами справи підтверджується і вказана обставина не заперечується сторонами, що середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58 691 грн.05 коп. був виплачений КП «Житлосвіт 2012» ОСОБА_5 12 травня 2015 року (а.с.145).

З позовом до суду про відшкодування шкоди, завданої підприємству виплатою вказаної суми, КП «Житлосвіт 2012» звернулось 02 червня 2016 року, тобто з пропуском встановленого ст.233 КЗпП України строку.

Доказів пропуску строку, передбаченого ч.3 ст.233 КЗпП України з поважних причин, позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскільки, позивач пропустив річний строк звернення до суду за вирішенням спору про покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні, поновити строк неможливо через відсутність поважних причин для поновлення, тому в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь КП середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 58 691 грн. 05 коп., необхідно відмовити саме з цих підстав.

Так як суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 58 691 грн.05 коп. на відшкодування шкоди, завданої виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику, і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну у затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року, яке набрало законної сили та рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року, встановлено, що розпорядження міського голови про поновлення ОСОБА_5 на посаді керівника КП «Житлосвіт 2012» з 18 червня 2014 року на підставі рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року, видано 02 червня 2015 року. Покладено обов'язок по виплаті середнього заробітку в сумі 55 295, 70 грн. за час затримки виконання вказаного рішення суду про поновлення на роботі працівника, на КП «Житлосвіт 2012» (а.с.77-78, 79).

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року у справі за позом ОСОБА_5 про поновлення на роботі, оскаржувалось в касаційному порядку самим КП «Житлосвіт 2012», Світловодською міською радою та виконавчим комітетом Світловодської міської ради. Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року, 05 лютого 2015 року та 17 лютого 2015 року виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі (а.с.66,67,68).

Касаційні скарги Світловодської міської ради, Комунального підприємства «Житлосвіт 2012» та виконавчого комітету Світловодської міської ради ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року, відхилені, а рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року про поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишено без змін (а.с.69-71).

За таких обставин вина відповідача у затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, а отже і обов'язок відшкодувати шкоду підприємству, завдану затримкою виконанням рішення суду про поновлення на роботі, відсутні.

Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку, що не відповідає обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права до правовідносин, які виникли між сторонами, на підставі п.3, п.4 ст.309 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55 295 грн.70 коп. на відшкодування шкоди, що полягає у виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги у зв'язку з її безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

В задоволенні позову Комунального підприємства «Житлосвіт 2012» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої виплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, що полягає у виплаті незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

С.А.Кіселик