Рішення № 65255834, 09.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/12/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Мягкий О. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

секретар Яковлєва Ю.Ю.

за участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 листопада 2012 рокуу справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Зазначав, що 30 вересня 2005 року ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 37200 доларів США зі сплатою 15,96 відсотків річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 30 вересня 2015 року.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав. Станом на 19 липня 2012 року заборгованість відповідача становить 67129,25 доларів США, і складається із заборгованості за кредитом 26603,70 доларів США, заборгованості за процентами 20597,69 доларів США, заборгованості по комісії 2150,40 доларів США, пені 17777,46 доларів США.

30 вересня 2005 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем укладено договір іпотеки, відповідно до якого банку передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Просив в рахунок погашення заборгованості в розмірі 67129,25 доларів США, що складає 536362 грн. 71 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу зазначеної квартири, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у зазначеній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку, стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 листопада 2012 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. Суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 536362 грн. 71 коп. звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу. В задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в зазначеній квартирі відмовив.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 листопада 2015 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2010 року, яким з нього вже стягнута заборгованість в сумі 30118,30 доларів США та на підставі якого видано виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні у виконавчій службі. В позові банк не вказав, що зазначеним рішенням суду сума заборгованості вже була частково стягнута. Вважає, що банк вже скористався правом дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором. Також посилається на порушення його права на участь у розгляді справи в суді першої інстанції,оскільки повістки про виклик в суд він не отримував і про розгляд справи не був повідомлений. Надавши банку право продажу належної йому квартири, суд не визначив вартість квартири, надавши банку можливість продати її за копійки.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник банку просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним, його виконання державним виконавцем зупинено на період дії мораторію, тому права відповідача не є порушеними.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з статтями 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Ухвалюючи заочне рішення, суд входив з того, що відповідач в установленому законом порядку за зареєстрованим місцем його проживання повідомлений про час та місце розгляду справи, проте такий висновок суду не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ст. ст. 74,76 ЦПК України судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, тобто сторонам: позивачу і відповідачу та їх представникам за адресою, зазначеною у справі. Повістка про виклик до суду повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за три дні до судового засідання, під розписку, яка підлягає поверненню до суду із зазначенням часу одержання.

Матеріалами справи підтверджується, що місце проживання відповідача зареєстровано в АДРЕСА_1 (а.с.36). За зазначеною адресою суд направив повістки про виклик в суд на 12 вересня 2012 року, 23 жовтня 2012 року, 20 листопада 2012 року, однак повістки повернулися до суду без вручення за закінченням терміну зберігання (а.с.41,51,59).

Висновок суду, що за таких обставин відповідач належно повідомлений про час та місце розгляду справи суперечить абз.5 ч.5 ст.74 ЦПК України, відповідно до якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за відомою суду адресою, вважається, що судовий виклик вручений їм належним чином. Повідомленням пошти підтверджується, що судова повістка не вручена відповідачу за закінченням терміну зберігання, а не в зв'язку з тим, що він за зазначеною адресою відсутній або не проживає.

Відповідно до ч.3 ст.76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації. Зазначений порядок вручення судової повістки не дотримано.

Розгляд справ за відсутності осіб, що беруть участь у справі та не повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, є порушенням основних засад судочинства, встановлених ст. 129 Конституції України (в редакції на час розгляду справи судом), оскільки він позбавляє таких осіб реальної можливості здійснювати право захисту своїх прав, подання заяви про застосування позовної давності, а суд - можливості повного та всебічного дослідження обставин справи на засадах змагальності.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 30 вересня 2005 року банк та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, відповідно до якого банк надав йому в кредит на придбання житла грошові кошти в сумі 33600 дол.США, на сплату страхових платежів в сумі 3600 дол.США, всього 37200 дол.США зі сплатою відсотків на строк до 29 вересня 2015 року (а.с.8-9).

30 вересня 2005 року банк та відповідач уклали іпотечний договір, за умовами якого в забезпечення виконання кредитного договору від 30 вересня 2005 року ОСОБА_2 передав банку в іпотеку чотирикімнатну квартиру, загальною площею 118,92 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.11-13).

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 22 січня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором станом на 10 лютого 2009 року в сумі 30110,3 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 231910 грн. 91 коп., в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача та неповнолітніх дітей відмовлено (а.с.221-222).

В липні 2012 року банк, як іпотекодержатель, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири для погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.2-3).

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач виконував не належним чином, не в повному обсязі та з порушенням графіку щомісячних платежів вносив кошти на виконання зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 19 липня 2012 року виникла заборгованість в сумі 67129,25 дол.США, яка складається:

заборгованість за кредитом 26603.70 дол. США ,

заборгованість за відсотками 20597,69 дол.США,

пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання 17777,46 дол. США,

комісія за користування кредитом 2150,4 дол. США

що підтверджується розрахунком банку(а.с.5-6). За курсом долара 7,99 заборгованість становить 536362 грн. 71 коп.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель, як зазначено у ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом зазначених норм права право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить виключно іпотекодержателю.

Випискою з Державного реєстру іпотек підтверджується, що з 03 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги), посвідченого 19 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В., іпотекодержателем квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, є компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», іпотекодавець ОСОБА_2 (а.с.210-211). Факт відступлення прав вимоги в засіданні апеляційного суду підтвердив представник банку.

Оскаржуваним рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу банком з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Оскільки на час подання позову та ухвалення рішення судом першої інстанції банк не був іпотекодержателем і право вимоги за договором іпотеки від 30 вересня 2005 року позивачу не належало, то рішення суду першої інстанції в частині задовлення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

За таких обставин безпідставними є доводи представника банку про законність судового рішення від 20 листопада 2012 року з тих підстав, що 09 грудня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого банк знову став іпотекодержателем квартири на підставі договору купівлі-продажу відступлення прав вимоги від 14 квітня 2016 року (а.с.209), так як на час ухвалення оскаржуваного рішення банк не був іпотекодержателем.

Рішення суду щодо відмови в частині позовних вимог не оскаржується.

Оскільки ухвалою судді Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2015 року (а.с.110) було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, то відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1663 грн.15 коп. необхідно стягнути з позивача.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Скасувати заочне рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 листопада 2012 року в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 1663 грн.15 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

Л.В.Суровицька