Ухвала суду № 65255776, 10.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2439/17

Провадження № 11-сс/779/65/2017

Категорія ст.199 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря с/з Шемрай Г.А.,

прокурора Баландіної Ю.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисників Стринатка Ю.Д., ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі-АС) захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Стринатка Ю.Д., на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2017 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 на шістдесят днів - до 21 квітня 2017 року включно,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 07.11.2016 року щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 413400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) грн.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28 грудня 2016 року ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 25 лютого 2017 року включно, із визначенням розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2017 року задовольнено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Івано-Франківській області Приймака В.В. та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 21 квітня 2017 року включно із визначенням розміру застави у 208 000 (двісті вісім тисяч) грн.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, стороною обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, а також доведено наявність ризиків, які не зменшилися та дають підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат Стринатко Ю.Д. подав АС, в якій вважає вказану ухвалу незаконною, покликаючись на те, що слідчий суддя, розглядаючи дане клопотання, не з'ясував усіх обставин, не врахував вік та незадовільний стан здоров,я підозрюваного, який хворіє хронічним бронхітом, має постійне місце проживання у м. Києві, характеризується виключно із позитивної сторони за місцем останньої роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Вважає, що прокурором та слідчим не доведено обґрунтованість врученої підозри та наявність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати його підзахисному більш м'який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення підозрюваного ОСОБА_3 і його захисників - адвокатів Стринатка Ю.Д. та ОСОБА_5, які підтримали подану АС, просили задовольнити апеляційні вимоги; пояснення прокурора Баландіної Ю.Ю., яка вважає АС захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Стринатка Ю.Д. безпідставною, просить залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без зміни; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли із Івано-Франківського міського суду та обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчим суддею було дотримано.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні.

Як встановлено ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу, а відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 05.11.2016 року об 11 год. 30 хв. ОСОБА_3 було затримано в порядку ст.208 КП, а 06.11.2016 року йому повідомлено про підозру у вчинені особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.5 ст.185, ч.5 ст.185 КК, відповідальність за які передбачена у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання прокурором було доведено наявність достатніх підстав про існування ризиків, передбачених у п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м,яких запобіжних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст.5, а саме захисту особи від свавілля.

Обгрунтована підозра ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується письмовими доказами, зокрема: показаннями потерпілого та свідків, протоколами слідчого експерименту, протоколами впізнання особи, протоколами обшуку, речовими доказами та іншими матеріалами провадження, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч.2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.

З матеріалів клопотання вбачається, що 06.11.2016р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Однак стороною обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин про неможливість завершення досудового розслідування у вказаний вище термін, оскільки необхідно провести ряд слідчих дій. На даний час проводяться заходи на встановлення причетності інших осіб до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, призначено судово-технічну експертизу посвідчення водія ОСОБА_7 з фотографією на ньому, схожою на ОСОБА_3 Також 11.01.2017 року ОСОБА_3 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК. По завершенні слідчих дій необхідно повідомити кінцеву підозру, скласти обвинувальний акт та реєстр у кримінальному провадженні. Тому згідно з постановою заступника прокурора Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування до шести місяців - до 05.05.2017р.

Щодо покликання захисника Стринатка Ю.Д. про недоведеність обґрунтованості пред'явленої підозри, то суд належним чином обґрунтував свою позицію, покликаючись на положення п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно з якими термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Слідчий суддя в ухвалі належним чином обґрунтував свою позицію про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які в судовому засіданні надані слідчим для ознайомлення, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.5 ст.185, ч.5 ст.185 КК. В обґрунтування своєї позиції слідчий суддя зіслався на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994), згідно якого суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до ч.3 ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається із матеріалів, клопотання слідчого відповідає вказаним вимогам, а ухвалу слідчого судді постановлено із дотриманням вимог ст.199 КПК України, якими передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчим суддею при вирішенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховано вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_3 вказаних вище злочинів, дані, що характеризують особу підозрюваного, його молодий вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, відсутність судимості.

У рішенні " Марченко проти України " Європейського суду з прав людини вказано, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів.

Враховуючи суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, а також вказані вище обставини та дані про його особу, який є мешканцем іншої області, тому усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів приходить до висновку, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає висновок слідчого судді про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 обґрунтованим та вмотивованим, а доводи апеляційної скарги його захисника не виключають обґрунтованої підозри та наявності встановлених судом ризиків.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, при визначенні розміру застави враховано також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 за вчинення інкримінованих йому злочинів, характер та обставини їх вчинення.

Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку про визначення застави у розмірі 208000 грн. (двісті вісім тисяч) гривень, що є достатнім для мети забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків під умовою звернення внесених коштів в дохід держави у разі невиконання цих обов'язків.

За таких обставин, АС захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Стринатка Ю.Д. не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Стринатка Ю.Д. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2017 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 на шістдесят днів - до 21 квітня 2017 року включно - без зміни.

Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: Б.М. Гриновецький

В.П. Гандзюк