Рішення № 65255561, 06.03.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4939/16-ц

2/405/877/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про витребування трудової книжки, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку і відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просить зобов»язати відповідача видати їй трудову книжку, стягнути з нього на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 1 825 грн. та моральну шкоду в сумі 150 000 грн. свої вимоги обґрунтовує тим, що в 2014 році було прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_2 з офіційним оформленням трудових відносин на посаду дизайнера в магазин «Твоя кімната». 23.05.2016 року, вийшовши на роботу, завідувач магазином було повідомлено її про те, що її відсторонили від роботи за вказівкою керівника ОСОБА_3 директора ТОВ ВКФ «Сплит». З цього приводу звернулась зі скаргою до начальника управління Держпраці про неправомірні дії роботодавця та отримала лист з рекомендацією звернутись в суд. 24.05.2016 року знову з»явилась на роботу і її знову було повідомлено про відсторонення від роботи, наказу вручено не було, був складний акт. В зв»язку з поганим самопочуттям вона звернулась в поліклініку та перебувала на лікарняному з 25 по 30 травня 2016 року.31.05.2016 року, 01.06.2016 року вона знову з»являлась на роботу, її повідомляли про відсторонення, наказу не вручали, складали акти. Стан її здоров»я погіршився і вона перебувала на лікарняному з 02.06. по 11.06.2016 року.

23.05 та 03.06.2016 року нею подавались заяви про звільнення за власним бажанням, які направлялись на адресу відповідача з проханням повернути трудову книжку та виплатити заробітну плату, враховуючи компенсацію за невикористану відпустку. Від відповідача отримала лист про звільнення з 14.06.2016 року та прохання надати трудову книжку та трудовий договір для внесення відповідних записів. Було здивована вказаною відповіддю, так як з самого початку працевлаштування надала відповідачеві ксерокопію паспорта, трудову книжку, а договір взагалі не отримувала.

Через неповернення їй трудової книжки не може працевлаштуватись, стати на облік в центр зайнятості, позбавлена будь-яких засобів для існування. Крім того. Відповідачем не виплачені їй заробітна плата в сумі 600 грн. за період з 01.05.2016 року по 23.05.2016 року та компенсація за невикористану відпустку в сумі 1 250 грн. за 30 днів.

Вказаними діями відповідача їй спричинена і моральна шкода, яка виразилась у стражданнях та переживаннях, життєвих незручностях, неможливості працевлаштуватися. Через дії відповідача зверталась до лікарні з симптомами головокружіння, болями в спині, відсутністю нічного сну. Моральну шкоду оцінює в сумі 150 000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позові обставини та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення та посилаючись на викладені в них обставини, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.03.2014 року на підставі письмового трудового договору ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_2 на посаду дизайнера. Відповідно до вимог пункту 2.21-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб»єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов»язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. Як зазначає представник відповідача на виконання вимог даної інструкції відповідач після заповнення трудової книжки ОСОБА_1 повернув їй трудову книжку для зберігання у неї. Відповідачем, в останній день роботи позивачки і її відсутністю на робочому місці, направлено лист від 14.06.2016 року за № 8 про необхідність надання трудової книжки та примірника трудового договору для внесення записів про звільнення. Вказані обставини не спростовані позивачкою та її представником, як і не доведено фактів відсторонення її від роботи. Позивач зазначила, що вона була відсторонена від роботи за вказівкою керівника ОСОБА_3 директора ТОВ «ВКФ Спліт», але яким чином він пов»язаний з відповідачем по справі ФОП ОСОБА_2 не пояснила, а тому судом не приймаються до уваги акти, складені та додані позивачкою до позову від 23.05.2016 року, 24.05.2016 року, 31.05.2016 року, 01.06.2016 року.

Судом встановлено, що 20.05.2016 року згідно з наказом від 17.05.2016 року № 4 було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 за результатами якої виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 7 347,20 грн. Відповідно до наказу від 23.05.2016 року № 5 з метою встановлення причин нестачі матеріальних цінностей і винних в цьому осіб було призначено службове розслідування і згідно з актом службового розслідування від 23.05.2016 року вказаний факт підтверджено і встановлено, що нестача утворилась внаслідок дій ОСОБА_1 матеріали ревізії та службового розслідування передані до правоохоронних органів для прийняття рішення в порядку КПК України.

Вказані обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_4, яка проводила ревізію та складала відповідні документи.

31.05.2016 року ФОП ОСОБА_2 отримав заяву про звільнення від ОСОБА_1 за власним бажанням з 24.05.2016 року та перерахування належних їй коштів на банківську картку і 14.06.2016 року наказом № 9 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням та з 14.06.2016 року, ст. 38 КЗпП України та утримано із заробітної плати ОСОБА_1 заподіяну шкоду в межах середньої заробітної плати за місяць (а.с.72).

З позивачкою проведено розрахунок 14.06.2016 року шляхом перерахування коштів на її банківську картку за її заявою, що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2016 року № 488 щодо виплати 1 638,22 грн., з яких 1 328,35 грн. компенсація за невикористані дні відпустки та 309,87 грн., що підлягали виплаті за рахунок роботодавця (довідка № 15 від 02.09.2016 року).

Крім цього, після надходження листків непрацездатності 07.07.2016 року ОСОБА_1 виплачено лікарняні за травень та червень місяці в розмірі 192,81 грн., що підлягали виплаті за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і підтверджені платіжними дорученнями від 07.07.2016 року № 362 та № 506 (довідка № 15 від 02.09.2016 року).

14.06.2016 року в день звільнення позивачки відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності від 20.05.2016 року, акту службового розслідування від 23.05.2016 року, на підставі статті 132 КЗпП України та п.2 наказу від 14.06.2016 року № 9 із заробітної плати позивачки утримано заподіяну шкоду в межах середньої заробітної плати за місяць в сумі 922,67 грн. (довідка № 15 від 02.09.2016 року).

Вказані обставини в судовому засіданні не заперечувались позивачкою та її представником.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-як: фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 60 доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про повернення трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку не доведені в судовому засіданні, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її права. Моральна шкода полягає також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до вищезазначеного позивачкою та її представником не обґрунтовано у відповідності до вимог закону наявність завданої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні, а тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок позивачки.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про витребування трудової книжки, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко