Ухвала суду № 65253272, 09.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 757/7421/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1825/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

9 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та визнання виконавчих написів такими, що є недійсними і не підлягають виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» та в частині зустрічних позовних вимог закрито.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ТОВ «Мона» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Представник ТОВ «Мона», ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у квітні 2014 року ПАТ КБ «Хрещатик» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОГВ «Мона» про стягнення заборгованості.

9 липня 2014 року представником ТОВ «Мона» подано зустрічний позов до ПАТ «КБ «Хрещатик», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та визнання виконавчих написів такими, що є недійсними і не підлягають виконанню.

Відповідно до п.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства , установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підвідомчий господарському суду і повинен розглядатись порядку передбаченому ГПК України.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої при розгляді справи № 6-77цс16 Верховним судом України від 6 квітня 2015 року згідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за первісним позовом спір виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглядати його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства не можливо.

Разом з цим, вирішуючи питання про закриття провадження по зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та визнання виконавчих написів такими, що є недійсними і не підлягають виконанню, суд не врахував, що відповідачами, крім юридичної особи, є також фізичні особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, оскаржувана ухвала суду не містить мотивів та обґрунтувань висновку суду щодо закриття провадження за зустрічним позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що питання про закриття провадження за зустрічними позовними вимогами вирішене судом з порушенням норм чинного процесуального законодавства і підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, а ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303,307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року в частині закриття провадження за позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року в частині закриття провадження у зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та визнання виконавчих написів такими, що є недійсними і не підлягають виконанню, скасувати, направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді