Ухвала суду № 65253237, 06.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.,

при секретарі Горак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року,

у с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5, в якому просили визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, поширену 15.12.2015 року о 07:15 ОСОБА_5 на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1, інформацію наступного змісту: «Они даже нормально организовать мое убийство не смогли. Все задания провалил тупица ОСОБА_4. Это мурло без мозгов и ярко выраженной вонью от него, гордо именующее себя активистом и волонтером майдана, а на самом деле титушка януковича, а точнее его жалких адвокатишек сердюка и просянюк». Також просили зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію, шляхом розміщення на персональній сторінці відповідача в соціальній Інтернет-мережі Facebook не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили інформації про те, що зазначена інформація є недостовірною. ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

__________

Справа № 759/6805/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1311/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Заєць Т.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року, позов задоволено частково, визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, поширену 15.12.2015 року о 07:15 ОСОБА_5 на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1, інформацію наступного змісту: «Они даже нормально организовать мое убийство не смогли. Все задания провалил тупица ОСОБА_4. Это мурло без мозгов и ярко выраженной вонью от него, гордо именующее себя активистом и волонтером майдана, а на самом деле титушка януковича, а точнее его жалких адвокатишек сердюка и просянюк». Зобов'язано ОСОБА_5 спростувати недостовірну інформація шляхом розміщення на його персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1 не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили інформації про те, що інформація про ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка поширена ним 15.12.2015 року о 07:15 на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook, а саме: «Они даже нормально организовать мое убийство не смогли. Все задания провалил тупица ОСОБА_4. Это мурло без мозгов и ярко выраженной вонью от него, гордо именующее себя активистом и волонтером майдана, а на самом деле титушка януковича, а точнее его жалких адвокатишек сердюка и просянюк» є недостовірною. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., а також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2 480 грн. 40 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено ( том ІІ а.с.166-174).

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року - скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги остання зазначає, зокрема, що оскаржуване судове рішення є незаконним та таким, що винесене з грубим порушенням норм матеріального права, оскільки є незрозумілим, на основі яких доказів суд ідентифікував, що сторінка з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1 належить саме ОСОБА_5, тобто жодних доказів, що інформація поширена саме ОСОБА_5 не існує.

Крім того, є незрозумілим, з чого виходив суд, коли вираховував суму моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Описані події на вказаній сторінці в соціальній мережі дійсно відбулись в житті відповідача, оскільки 14 квітня 2014 року на нього було вчинено замах з метою вбивства. На підтвердження даного факту відкрито кримінальне провадження, на сьогоднішній день по даній справі ведеться досудове розслідування.

Розміщена стаття жодним чином не ганьбить честь та гідність позивачів, а відображає дійсність, реальні події та вчинки даних осіб, що підтверджується аудіо, відео та письмовими доказами.

В суді апеляційної інстанції, представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_9, заперечувала проти апеляційної скарги та просила її відхилити.

ОСОБА_5 та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивачів, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32 Конституції України).

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч. 1 ст. 200 ЦК України). Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).

Частиною 1 ст. 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4 ст. 277 ЦК України). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом (ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. (п. 19 Постанови від 27.02.2009 N 1).

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що поширена відповідачем інформація, яка стосується позивачів, не відповідає дійсності, зазначені події не існували, поширена інформація є негативною, непристойною, висловленою в брутальній, принизливій формі, що принижує гідність, честь та ділову репутацію позивачів. Поширена інформація була доведена до відома значного кола осіб, вона стосується позивачів і є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності. Поширення відповідачем такої інформації порушує особисті немайнові права позивачів.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду справи, відповідачем ОСОБА_5 дійсно була поширена інформація в мережі Інтернет в соціальній мережі Facebook, що стала доступною для користування, перегляду, завантаження тощо усім користувачам соціальної мережі Facebook, тобто інформація поширена невизначеному колу осіб.

Зокрема, у заключній частині висновку експертного дослідження № 056/356-6 від 25 липня 2016 року зазначено, що результати дослідження дають лінгвістичні підстави стверджувати, що автором текстів, наданих для експертизи, оприлюднених у соціальній Інтернет-мережі Facebook без підпису, є ОСОБА_5 (том І а.с.141-169).

Також встановлено, що відповідачем було розміщено інформацію наступного змісту: «Они даже нормально организовать мое убийство не смогли. Все задания провалил тупица ОСОБА_4. Это мурло без мозгов и ярко выраженной вонью от него, гордо именующее себя активистом и волонтером майдана, а на самом деле титушка януковича, а точнее его жалких адвокатишек сердюка и просянюк». Вказаною інформацією стверджується про вчинення кримінального правопорушення, проте будь-яких доказів на підтвердження зазначеного не існує. Вказана інформація є недостовірною та викладена неправдиво, вона (інформація) є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення норм чинного законодавства, порушення принципів моралі. Відповідачем викладно вказану інформацію в брутальній, принизливій формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивачів (том І а.с.9).

У Висновку експертного дослідження № 056/436 від 30 вересня 2016 року зазначається, що вказаний вислів містить інформацію про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3робили спробу організувати вбивство автора тексту. Інформація про причетність ОСОБА_2 і ОСОБА_3до замаху на вбивство автора тексту підтримується змістом наступного речення: Все задания провалил тупица ОСОБА_4, яке пов'язане за змістом із попереднім реченням причинно-наслідковим зв'язком. Неуспіх замаху на його життя автор тексту пояснює тим, що ОСОБА_4 не зумів виконати завдання, отримані від ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (все задания провалил тупица кравчук). Інформація про причетність до замаху на людське життя сприймається як порушення етичних і юридичних норм, а отже є негативною (том І а.с.99-135).

Також висловлювання містить інформацію про те, що ОСОБА_4є «титушка януковича, а точнее его жалких адвокатишек сердюка и просянюк». У зв'язку з наведеним звертається увага на те, що в суспільстві слово «тітушка» асоціюється з кримінальними елементами, злочинцями. Слово «тітушка» негативно характеризує особу до якої воно застосовується. Однак, відсутні докази того, що до ОСОБА_4існують підстави вживати слово «тітушка». Вказане висловлення містить негативну інформацію, яка виражена в брутальній, принизливій та непристойній формі із застосуванням вислову «мурло без мозгов и ярко выраженной вонью от него», яка принижує честь та гідність особи.

Також у вищевказаному висловленні носієм негативної інформації по відношенню до позивачів є вислів «жалкие адвокатишки», яка принижує їх честь, гідність та ділову репутацію.

Отже, аналізуючи наведену вище інформацію, щодо спростування якої подано позов, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що інформація поширена саме відповідачем ОСОБА_5, вказана інформація, яка стосується позивачів, не відповідає дійсності, зазначені події не існували, поширена інформація є негативною, непристойною, висловленою в брутальній, принизливій формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивачів. Поширення інформації була доведення до відома значного кола осіб, вона стосується позивачів і є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності. Поширення відповідачем такої інформації порушує особисті немайнові права позивачів.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги в частині ненадання жодних доказів, що вищевказана інформація поширена саме ОСОБА_5, як такі, що є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди та самої суми, яку визначив суд першої інстанції, колегія суддів також погоджується з висновками суду, з огляду на таке.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» постановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З пояснень представника позивачів та матеріалів справи встановлено, що ситуація розповсюдження ОСОБА_5 ображаючих відомостей в ЗМІ (соціальна Інтернет-мережа Facebook) постала для ОСОБА_2як психотравмуюча, ушкодила її професійну та особистісну репутації, погіршила можливості продуктивної суспільної самореалізації, чим заподіяла негативні психологічні переживання (моральні страждання). Відповідач свідомо розповсюдив негативну інформацію щодо останньої переважно організаціям, які є значущими для останньої з професійної точки зору, чим дискредитував її в значущій для її особистості сфері життя. Спосіб і форма розповсюдженої інформації, зазначені висловлювання викликають враження стосовно ОСОБА_2як щодо аморальної особи, кримінального правопорушника, з виключно асоціальними настановами.

Внаслідок зазначеного, позивач перенесла стресові переживання, розгублення та приниження, обурення несправедливими звинуваченнями, тривоги за своє професійне та життєве майбутнє, з напруженим очікуванням неприємностей. Тривалий період протікання негативних та проблемних обставин призводить до формування хронічної психологічної напруги та несприятливих психосоматичних змін: знижений настрій, внутрішня знервованість, фіксованість на неприємних переживаннях та спогадах, підвищена тривожність з очікуванням нових неприємностей при контактах з новим оточенням, прагнення уникати поверхневих суспільних контактів, відчуття певної соціальної та професійної неповноцінності, а також порушення сну, апетиту, реакції хвилювання при торканні болісної теми як ознаки внутрішньої (стримуваної) психоемоційної напруженості.

Як вбачається з висновку експертного психологічного дослідження від 10 жовтня 2016 року, ситуація розповсюдження ОСОБА_5 ображаючих відомостей в ЗМІ (соціальна Інтернет-мережа Facebook) постала для ОСОБА_2 як психотравмуюча, ушкодила її професійну, сімейну та особистісну репутації, чим заподіяла негативні психологічні переживання (моральні страждання) (том ІІ а.с.150-161).

Крім того, згідно вищевказаного висновку, орієнтовний еквівалент компенсації завданих ОСОБА_2 моральних страждань становить 86,4 мінімальних заробітних плат, що на день ухвалення рішення становило 86,4 * 1450 = 125 280 грн. Проте, оскільки, вказаним висновком досліджувалися низка опублікованих відповідачем в Інтернет-мережі Facebook текстів, а у суді на день ухвалення рішення знаходилися 8 цивільних справ про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації і в усіх заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди, то зазначений у висновку розмір моральної шкоди стосується усіх текстів, поширених ОСОБА_5

Таким чином, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_2, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, внаслідок поширеної щодо позивача інформації, що є предметом даного судового розгляду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3 000 (сто тисяч) грн., з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що вищевказана стаття жодним чином не ганьбить честі та гідності позивачів, а лише відображає дійсність, реальні події та вчинки даних осіб, є безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються колегією суддів.

Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були встановлені фактичні обставини справи, досліджені письмові докази у їх сукупності та співставленні, а тому суд при ухваленні вказаного рішення дійшов до правильних висновків з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим у відповідності до ст.213 ЦПК України, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова