Ухвала суду № 65252813, 13.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 березня 2017 року Справа № 913/54/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Луганської області 14.11.2016 Донецького апеляційного господарського суду 05.01.2017у справі Господарського суду№ 913/54/16 Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"доГоловного територіального управління юстиції у Луганській областіпростягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 у справі № 913/54/16.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення, мотивуючи його тим, що відповідно до кошторису Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, у останнього відсутні кошти, призначені для сплати судового збору.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - Закон), визначено вичерпний перелік осіб, до яких застосовуються пільги щодо сплати судового збору, серед яких не передбачено звільнення від сплати судового збору Державної казначейської служби України та її структурних підрозділів.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що наведені скаржником обставини - , не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору.

За таких обставин клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2016 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 у справі № 913/54/16 задоволенню не підлягає.

Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, оскільки Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області судовий збір не сплачено, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2016 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 у справі № 913/54/16.

2. Не приймати до розгляду та повернути Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2016 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 у справі № 913/54/16.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА Л.Б. ІВАНОВА