Постанова № 65252799, 09.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа № 917/368/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.01.2017р. № 7;

третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області, м. Полтава, (вх. 148 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2016р. у справі № 917/368/16

за позовом: Державної екологічної інспекції в Полтавській області, м. Полтава,

до відповідача: Приватної агрофірми "Подоляка", Полтавська область, Диканський район, с. Байрак,

спору на стороні позивача - ОСОБА_2 сільська рада, с. Байрак, Диканський район, Полтавська область,

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.11.2016 р. у справі №917/368/16 (суддя Сірош Д.М.) відмовлено в задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Полтавській області до Приватної агрофірми "Подоляка" про стягнення збитків у розмірі 84 797, 75грн. завданих державі в наслідок порушення природоохоронного законодавства, з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявності правових підстав для задоволення позовних вимог

Державна екологічна інспекція в Полтавській області з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2016р. у справі № 917/368/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також, апелянтом подано клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги в режимі відеоконференції в господарському суді Полтавської області з метою забезпечення його участі в судовому засіданні у даній справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було досліджено тих обставин, що порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке полягало у незаконній вирубці дерев до ступеня припинення росту мало місце внаслідок неналежного виконання відповідачем покладеного на нього обовязку статтею 20 Лісового кодексу України внаслідок допущення та не перешкоджання незаконному вирубування лісовик насаджень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 08.02.2017р.; задоволено клопотання Державної екологічної інспекції в Полтавській області про участь його представника в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи № 917/368/16, яке відбудеться 08.02.2017 об 11:30 год., в режимі відеоконференції; доручено господарському суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/368/16, яке відбудеться 08.02.2017р. об 11:30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131; зобов'язано апелянта надати до 30.01.2017р. докази направлення апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 сільській раді, Полтавська область, Диканський район, с. Байрак.

26.01.2017р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№866), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Державної екологічної інспекції в Полтавській області відмовити, рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2016р. у справі N 917/368/16 залишити без змін.

30.01.2017р позивачем на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. подано до апеляційного господарського суду докази направлення копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 сількій раді (вх.№985).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. відкладено розгляд справи (в режимі відеоконференціїї) на 19.01.2017р.; доручено господарському суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/368/16, яке відбудеться 09.03.2017р. об 11:30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131; визнано обовязковою явку представника ОСОБА_2 сільської ради.

23.02.2017р. позивачем подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№2031).

Апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Державної екологічної інспекції в Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2016р. у справі № 917/368/16 відбулось за участю представника Приватної агрофірми "Подоляка" - ОСОБА_1 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 09.03.2017р. представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення від 29.11.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 09.03.2017р. представники апелянта та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 сільської ради (явку представника якої було визнано обовязковою) не зявились, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи (т. 2 а.с.35, 40).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі звернення громадянина ОСОБА_3 Алі-кизи від 28.11.2014р. Державною екологічною інспекцією в Полтавській області в присутності сільського голови ОСОБА_2 сільської ради та землевпорядника ОСОБА_2 сільської ради було проведено обстеження території лісосмуги за межами ОСОБА_2 сільської ради біля с. Петренки Диканського району Полтавської області в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами даного обстеження було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.11.2014р. №07-20-198, в якому було зафіксовано наступне: «на території лісосмуги за межами ОСОБА_2 сільської ради біля с. Петренки Диканського району Полтавської області виявлено знесення дерев до ступеня припинення росту в кількості 108 штук різної породи та різного діаметру, діаметр дерев занесено до польової відомості" (т. 1 а.с.12-13). Даний акт було підписано держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, сільською головою ОСОБА_2 сільської ради та землевпорядником ОСОБА_2 сільської ради.

До акту також було долучено польову перелікову відомість в якій вказано кількість вирублених дерев (108 штук) із зазначенням породи дерев та діаметру пнів в корі біля шийки кореня, яка засвідчена підписами держінспекторів з охорони навколишнього природного середовища, сільською головою ОСОБА_2 сільської ради та землевпорядником ОСОБА_2 сільської ради. (т. 1 а.с. 14).

Крім того, державними інспекторами було проведено розрахунок шкоди відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту" від 23 липня 2008 року № 665 , в якому встановлено розмір шкоди з врахуванням інфляції у розмірі 84 797, 75 грн. (том 1, а.с. 18-19).

Відповідно до листа відділу Держземагенства у Диканському районі Полтавської області від 08.12.2014 № 4105/08-10, лісосмуги, розміщені за межами сільської ради біля с. Петренки Диканського району Полтавської області, надані в оренду Приватній агрофірмі "Подоляка" на підставі додаткової угоди № 8 до договору № 3 від 28.01.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2015р. № 82/01-14/07-15 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № (т.1 а.с.12), в якій було запропоновано відповідачу відшкодувати збитки у розмірі 84 797, 75грн., заподіяні державі внаслідок незаконного знесення дерев.

Однак вказана претензія залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Полтавської області (т.1 а.с.3-9), в якій просив суд стягнути з Приватної агрофірми "Подоляка" збитки у розмірі 84 797, 75 грн. завдані державі і перерахувати їх на р/р 33115331700110 ОСОБА_2 сільської ради в УДКСУ у Диканському районі, КОД ЄДРПОУ 38029560, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, МФО 831019.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.11.2016р. відмовлено в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 18 Лісового кодексу України встановлено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2008р. між Диканською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватною агрофірмою "Подоляка" (орендар) було укладено договір оренди землі №3 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах ОСОБА_2 сільської ради Диканського району для вирощування сільськогогосподарської продукції (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 418,44га ,у тому числі : 86,66га ріллі, 157,2га сінокосів, 85 га пастівників , 30га лісосмуг, 26 га польових доріг, 33,44га під господарськими дворами для вирощування сількогосподарської продукції.

У подальшому сторонами вносились зміни до договору шляхом укладення додаткових договорів:

- додаткова угода №2 від 19.01.2010р. у звязку з продовженням терміну дії договору до 31.12.2010р. та внесенням змін щодо розміру орендної плати (т.1 а.с.49);

- додаткова угода №3 від 01.01.2011р. у звязку з продовженням терміну дії договору до 31.12.2011р. та внесенням змін щодо розміру орендної плати (т.1 а.с.50);

- додаткова угода №6 від 03.01.2012р. у звязку з продовженням терміну дії договору до 31.12.2012р. та внесенням змін щодо розміру орендної плати (т.1 а.с.51);

- додаткова угода №7 від 27.12.2012р. у звязку з продовженням терміну дії договору до 31.12.2013р. та внесенням змін щодо розміру орендної плати (т.1 а.с.52);

- додаткова угода №8 від 25.12.2013р. у звязку з продовженням терміну дії договору до 31.12.2014р. та внесенням змін щодо розміру орендної плати (т.1 а.с.53);

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 03.10.2016р. вих..№01-32/395, договір оренди землі №3 укладений між Диканською районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "Подоляка" втратив чинність на підставі акту приймання здачі земельної ділянки від 15.12.2014р. (т.1 а.с.148-149).

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було правомірно встановлено, що відповідач на момент проведення обстеження та складення акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.11.2014р. №07-20-198 був довгостроковим тимчасовим користувачем зазначеної в договорі лісосмуги.

Відповідності до статті 20 Лісового кодексу України, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані, серед іншого, вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі.

Нормами пункту 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частинами 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Судова колегія зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 105 Лісового Кодексу України, за порушення лісового законодавства несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, вина яких встановлена у законному порядку.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, спричиненою потерпілій стороні. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з наданого відповідачем до матеріалів справи повідомлення Миргородської місцевої прокуратури від 12.05.2016р. №121/4231вих.16, по факту незаконної порубки дерев у лісосмузі за межами ОСОБА_2 сільської ради Диканським РВ УМВС України в Полтавській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження №42015170160000013 від 02.04.2015р. за статтею 246 Кримінального кодексу України (Незаконна порубка лісів).

У ході досудового розслідування було встановлено, що лісосмуги, які розміщені за межами ОСОБА_2 сільської ради біля с. Петренки, надані в оренду ПАФ "Подоляка", згідно додаткової угоди №8 до договору №3 від 28.01.2008р. Під час обстеження лісосмуги за межами ОСОБА_2 сільської ради поблизу с. Петренки, Диканського району, на вищезазначеній території виявлено знесення дерев до ступеня зупинення росту. Також , під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 Алі-огли Диканським МРВ КВІ було направлено до ОСОБА_2 сільської ради для відбування покарання у вигляді громадських робіт. Останній, відбуваючи покарання, виконував роботи по розчищенню території та дороги, що прилягають до кладовища в с. Петренки, здійснюючи розчищення території від дерев та порослі дерев, керуючись розпорядженнями, які надавались йому головою ОСОБА_2 сільської ради.

При проведенні досудового розслідування було встановлено, що вирубка дерев у вищевказаній лісосмузі працівниками ПАФ "Подоляка" не проводилось.

За результатами досудового розслідування слідчим СВ Диканського РВ прийнято рішення про закриття кримінального провадження (постанова про закриття кримінального провадження від 30.06.2015р. (т.1 а.с.44-45).

Крім того, наявним в матеріалах справи листом Виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради від 27.01.2015р. №02-30/19, адресованим генеральному директору ПАФ "Подоляка" т.1 а.с.32), письмовими поясненнями ОСОБА_4 Шакара Алі-огли (т.1 а.с.34), та направленням КРІ (т. 1 а.с.33) також спростовується причетність відповідача до вчинення порушення у сфері природоохоронного законодавства, оскільки порубка дерев здійснювалася вищезазначеною особою громадянином ОСОБА_4 Алі-огли у ході відбування покарання і полягала в очищенні території, що прилягала до кладовища від аварійних дерев.

Матеріали справи також не містять доказів наявності трудових правовідносин між ПАФ "Подоляка" та громадянином ОСОБА_4 Алі-огли.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що наявними в матеріалах справи доказами спростовується причетність відповідача до вчинення порушення у сфері природоохоронного законодавства, оскільки порубка дерев здійснювалася громадянином ОСОБА_4 Алі-огли у ході відбування покарання за скоєння кримінального злочину, що полягало у 240 год. громадських робіт. Покарання відбувалось за направленням № 15/1-2000 від 14.10.2014р. (т.1 а.с. 137) на обєктах, визначених в переліку від 15.10.2014р. (т. 1 а.с. 138) в т.ч. вирубування порослі на території кладовища та обабіч дороги, що прилягає до кладовища, про що свідчать довідки сільського голови (т.1 а.с. 139-140). Згідно листа ОСОБА_2 сільської ради № 02-30/19 від 27.01.2015 р. (т. 1 а.с. 32) впродовж дороги на кладовище в с. Петренки було проведено вирубку дерев засудженим, що відбував громадські роботи.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України факту завдання саме відповідачем шкоди державі внаслідок незаконної порубки дерев. Зокрема, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою державі, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 105 Лісового кодексу України.

Крім того, судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було подані усі належні та допустимі докази щодо підтвердження відсутності всіх елементів складу правопорушення та, внаслідок чого, відсутності збитків у відповідності до положень статті 22 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підставами для здійснення позапланових заходів є зокрема звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Судова колегія дослідивши акт обстеження в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства, встановила, що обстеження проведено позивачем відповідно до звернення громадянина ОСОБА_3 Алі-кизи від 28.11.2014р.

Абазом 4 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" також визначено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до приписів статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ділянок суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб, надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про здійснення відповідного позапланового обстеження, що також було підтверджено уповноваженим представником відповідача у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017р.

Статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом).

Однак матеріали справи не містять доказів того, що до акту обстеження було додано такі документи як: схеми місця вчинення порушень лісового законодавства, акти вимірювань площі ділянок рубки, порівняльні відомості переліку намічених дерев до рубки та зрубаних.

З огляду на вищевикладене, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача щодо проведення позапланової перевірки проведеної на підставі звернення громадянина ОСОБА_3 Алі-кизи; доказів направлення відповідачу відповідного припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було порушено порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до пункту 12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2016р. у справі №922/2283/16 слід залишити без змін з підстав викладених вище, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2016 у справі № 917/368/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13 "березня" 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.