Постанова № 65252674, 09.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р. Справа№ 910/14230/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Іванов О.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.02.2017,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016

у справі №910/14230/16 (суддя Дупляк О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Галичфарм»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про внесення змін до договорів

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Галичфарм» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач) про внесення змін до договорів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України і проведенням антитерористичної операції сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитних договорів на умовах, які було досягнуто сторонами при їх укладанні, а тому на підставі ст. 652 ЦК України позивач просить суд внести зміни до іпотечного договору №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007, договору про відновлювальну кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007, договору про відновлювальну кредитну лінію №1252-08 від 13.06.2008, договору про відновлювальну кредитну лінію №1318-10 від 21.05.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію №1319-10 від 26.05.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію №1320-10 від 29.06.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію №1321м-10 від 29.06.2010 та договору про відновлювальну кредитну лінію №1440-12 від 15.11.2012 в редакції, запропонованій позивачем.

12.09.2016 позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву від 09.09.2016 про уточнення позовних вимог у справі №910/14230/16, відповідно до якої позивач просить суд позовні вимоги вважати викладеними в редакції, наведеній у вказаній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з посиланням на відсутність обставин для зміни умов іпотечного та кредитних договорів на підставі ст. 652 ЦК України. Відповідач також посилається на запровадження щодо нього процедури ліквідації, що унеможливлює, на його думку, зміну строку зобов'язання до 2019, оскільки на ліквідацію відповідача відведено термін з 18.12.2015 по 17.12.2017. При цьому, на думку відповідача, позивачем не дотримано обов'язкових вимог ст. 188 ГК України щодо порядку внесення сторонами змін до договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 до участі у справі №910/14230/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 позов задоволено частково.

Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Галичфарм» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення».

Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1252-08 від 13.06.2008 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Галичфарм» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року»;

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення».

Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1318-10 від 21.05.2010 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Галичфарм» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року»;

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення».

Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1319-10 від 26.05.2010 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Галичфарм» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року»;

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення».

Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1320-10 від 29.06.2010 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Галичфарм» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року»;

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення».

Внесено зміни до договору про мультивалютну кредитну лінію №1321м-10 від 29.06.2010 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Галичфарм» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року»;

абзацу 3 та 4 пункту 2.6 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення».

Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1440-12 від 15.11.2012 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Галичфарм» в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: «…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року»;

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року»;

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення».

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Присуджено до стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ПАТ «Галичфарм» 9646,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Агрикової О.В., суддів Чорногуза М.Г., Калатай Н.Ф. прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 до провадження, розгляд справи призначено на 26.10.2016.

26.10.2016 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.10.2016 оголошено перерву до 16.11.2016.

16.11.2016 від відповідача надійшло клопотання про залучення Національного банку України, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

16.11.2016 від відповідача надійшло клопотання про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

16.11.2016 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

16.11.2016 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 16.11.2016 оголошено перерву до 01.12.2016.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/6330/16 від 01.12.2016 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Агрикової О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14230/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.12.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Станіка С.Р., Власова Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 прийнято справу №910/14230/16 за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Станік С.Р., Власов Ю.Л., розгляд справи призначено на 26.01.2017.

08.12.2016 від Національного банку України надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду №09-53/304/17 від 26.01.2017 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14230/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.01.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Власова Ю.Л., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 прийнято справу №910/14230/16 за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Власов Ю.Л., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 01.02.2017.

26.01.2017 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи №910/14230/16 відкладено на 09.02.2017.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи - ОСОБА_2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як позичальником, та відповідачем, як кредитором, було укладено декілька кредитних договорів та договір іпотеки, зокрема:

- 19.09.2007 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1195-01-07 на загальну суму 55000000,00 грн. зі строком повернення до 18.09.2008, додаткової угодою від 05.10.2015 до договору про відновлювану кредитку лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 було встановлено розмір кредитної лінії - 68815284 грн., а також кінцевий строк погашення до 12.05.2016;

- 13.06.2008 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1252-08 на загальну суму 50000000,00 грн. зі строком повернення до 12.06.2010, додаткової угодою від 05.10.2015 до договору про відновлювану кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 було встановлено розмір кредитної лінії - 108750000 грн., а також кінцевий строк погашення до 10.06.2016;

- 21.05.2010 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1318-10 на загальну суму 78000000,00 грн. зі строком повернення до 20.05.2013, додатковою угодою від 20.05.2013 кінцевий строк погашення встановлено 19.05.2016;

- 26.05.2010 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1319-10 на загальну суму 78000000,00 грн. зі строком повернення до 20.05.2013, додатковою угодою від 20.05.2013 кінцевий строк погашення встановлено 19.05.2016;

- 29.06.2010 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1320-10 на загальну суму 77000000,00 грн. зі строком повернення до 28.06.2013, додатковою угодою від 27.06.2013 кінцевий строк погашення встановлено 26.06.2016;

- 29.06.2010 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1321-10 на загальну суму 76000000,00 грн. зі строком повернення до 28.06.2013, додатковою угодою від 27.06.2013 кінцевий строк погашення встановлено 27.06.2016;

- 15.11.2012 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1440-12 на загальну суму 78000000,00 грн. зі строком повернення до 14.11.2015.

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами розмір заборгованості позивача по тілу кредитів станом на 30.08.2016 є таким: за договором про відновлювану кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 - 68815284,00 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1252-08 від 13.06.2008 - 108450000,00 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1318-10 від 21.05.2010 - 61272576,91 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1319-10 від 26.05.2010 - 77600000,00 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1320-10 від 29.06.2010 - 76600000,00 грн.; за договором про мультивалютну кредитну лінію №1321м-10 від 29.06.2010 - 67284870,00 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1440-12 від 15.11.2012 - 77668918,09 грн. Загальний розмір заборгованості позивача по тілу кредитів, що не заперечується сторонами, становить 537691649,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань по договору про відновлювану кредитну лінію №1252-08 від 13.06.2008 між позивачем і відповідачем було укладено договір іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007, яким було передано в іпотеку будівлі та споруди майнових комплексів за адресами: Львівська область, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, загальною площею 31921,3 кв.м.; Львівська область, м. Львів, вул. Балкова, 1, загальною площею 872,7 кв.м.; Львівська область, м. Львів, вул. Заклинських, 5, загальною площею 1770,6 кв.м.; блок складських та допоміжних приміщень (літ. С-3, С'-1), Львівська область, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, загальною площею 2268,1 кв.м. Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становила 412631000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з пропозиціями реструктуризувати заборгованість за кредитними договорами, а саме в частині строків (термінів) повернення траншів (процентів за ними, комісійної винагороди і пені), у зв'язку з погіршенням становища на ринку та втратою ринку збуту на території проведення АТО посилаючись на те, що сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитних договорів на умовах, які досягнуто сторонами при їх укладенні.

При цьому, позивач пропонував відповідачу внести зміни в договір іпотеки №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 шляхом поширення дії забезпечення по договору на всі кредитні договори, укладені між сторонами.

Однак, сторони не дійшли згоди стосовно зміни договорів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплене і у ч. 1 ст. 188 ГК України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Разом з тим, при розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено статтею 652 ЦК України, суд має мати на увазі, що позичальнику необхідно довести наступне:

1) при зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини, як істотні.

2) обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

3) одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у частині 2 статті 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4) враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (частина 4 статті 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох таких умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (Лист Верховного Суду України «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)»).

Обґрунтовуючи необхідність зміни умов кредитних договорів, позивач зазначив, що у зв'язку з погіршенням становища на ринку, викликане загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України та проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що виразилось у втраті ринків збуту для позивача, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитних договорів на умовах, які було досягнуто сторонами при їх укладанні.

Є загальновідомим фактом, що на час проведення антитерористичної операції з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з долученими до справи копіями звітів про фінансові результати, звітів про фінансовий стан, звітів про рух обігових коштів за 2014 - 2016 роки, ряду аналітичних довідок за підписом головного бухгалтера та директора позивача, а також аналітичних довідок за даними звітів дистриб'юторів позивача за 2014 - 2016 роки, позивач здійснює значну частину своєї господарської діяльності з продажу медичних препаратів на території Донецької та Луганської областей. При цьому, після початку проведення антитерористичної операції, доходи від такої діяльності на тимчасово окупованих територіях значно знизились.

Отже, проведення бойових дій на сході України та втрата ринків збуту зі всіма супутніми наслідками зумовлені обставинами, які як позивач, так і відповідач не могли передбачити та усунути з усією завбачливістю, а також те, що проведення антитерористичної операції припало на кінцеві терміни повернення кредитних коштів, що практично унеможливило їх належне повернення внаслідок зупинення нормальної роботи підприємства.

При цьому, одним з наслідків війни на сході України та проведення антитерористичної операції Національним банком України визнано знецінення національної валюти, наслідком цього стало збільшення собівартості виробництва у зв'язку з тим, що закупівля сировини для виробництва лікарської продукції здійснюється в доларах США. Відтак, співвідношення інтересів сторін суттєво змінилось за умов необхідності вибірки кредитних коштів, сума яких планувалась для їх витрачання, в тому числі на закупівлю товарів, необхідних для забезпечення виробничих процесів.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитні договори між сторонами спору були укладені до початку проведення бойових дій та антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Станом на час розгляду спору кредитні договори є чинними, оскільки їх умовами чітко визначено, що сторони погодили їх дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, що спростовує твердження відповідача про те, що термін дії вказаних договорів закінчився.

Позивач наголошує на тому, що він не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договорами, навпаки, використання позивачем такого способу захисту як внесення змін до договорів має на меті саме забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами в цілях забезпечення отримання коштів відповідачем у повному обсязі.

Також, із суті кредитних договорів або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони не могли передбачити у майбутньому з усією обачністю та добросовісністю різкого погіршення умов ведення господарської діяльності позивачем на території Донецької та Луганської областей, зокрема масові заворушення, захоплення будівель державних установ, проведення бойових та військових дій, а тому в момент укладення договорів сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Отже, в зв'язку з істотною зміною обставин, подальше виконання договорів без відповідних змін порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договорів.

Також, на переконання суду, істотна зміна обставин, з якою позивач пов'язує необхідність внесення змін до договорів, не є тотожною самому факту проведення антитерористичної операції, а полягає у тих суспільно-політичних подіях, які передували та супроводжували проведення антитерористичної операції.

Прийняття державою відповідних законодавчих (Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») та інших правових актів щодо початку проведення антитерористичної операції та встановлення його режиму стало лише офіційною реакцією держави на відповідну різку зміну ситуації в регіоні, що підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які позивач вважає істотною зміною обставин відносно укладених договорів.

Позивач просить прийняти суд раніше запропонований ним відповідачеві графік повернення кредитних коштів за всіма кредитними договорами, а саме: шляхом продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та строків сплати нарахованих за ними процентів, комісійної винагороди і пені на 36 місяців та встановлення наступного графіку повернення (погашення) заборгованості за всіма видами платежів: з 1-ого по 30-ий місяць - по 4 млн. грн. в місяць, а з 31-го по 36-й місяць - пропорційно сумі остаточної заборгованості за тілом кредиту, відсотками та іншими видами платежів згідно з умовами кредитних договорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що розірвання кредитного договору призведе до одночасного повернення позивачем всієї суми кредиту, що у даному випадку, за відсутності у позивача можливості нормально здійснювати господарську діяльність, може призвести до банкрутства останнього, розірвання кредитних договорів потягне для позивача шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведені всі умови, визначені ч. 2 ст. 652 ЦК України, наявність яких є обов'язковою для внесення змін до кредитних договорів, а тому позовні вимоги щодо внесення змін до кредитних договорів підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 18.12.2015 по 17.12.2017 включно.

Відповідач стверджує про неможливість продовження термінів сплати коштів за кредитними договорами на 36 місяців, оскільки такі виплати завершаться лише у 2019 році. При цьому, відповідач зазначає, що згідно з п. 5 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку.

Проте, судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на час розгляду спору завершення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» як юридичного факту не відбулося.

Крім того, п. 5 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Також, судова колегія зважає на те, що відповідач не позбавлений права передати свої права кредитора за вказаними вище договорами, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що розділом 6 кредитних договорів сторони передбачили підстави дострокового повернення позивачем кредитних коштів відповідачеві.

Так, згідно п. 6.1. кредитних договорів банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і виплати процентів за весь період користування кредитом до настання строку, вказаного в п. 2.4. договорів, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і виплатити всі проценти протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання вимоги банка у випадках, зокрема, невиплати процентів за користування кредитними коштами, настання факту прострочення виплати процентів за користування кредитними коштами тощо.

З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що внесення змін до кредитних договорів щодо продовження термінів сплати коштів за кредитними договорами не позбавляє відповідача права скористатись своїм правом вимагати дострокового повернення кредитних коштів за наявності підстав, передбачених розділом 6 цих договорів.

Одночасно, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на недотримання позивачем досудового врегулювання спору, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що зі змісту ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, надсилання пропозицій про внесення змін до договору є виключно правом, а не обов'язком сторони договору, в зв'язку з чим недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє особу права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення без задоволення вимоги позивача про внесення змін до іпотечного договору №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 шляхом поширення його забезпечувального зобов'язання на всі зазначені кредитні договори з огляду на таке.

Зазначена позовна вимога мотивована тим, що вартість майна за іпотечним договором достатньо велика для того, щоб забезпечити зобов'язання за усіма кредитними договорами.

Однак, позивачем не вказано, чим саме умови іпотечного договору у чинній редакції порушують його права та інтереси, а тим більше не зазначає, яким чином зміна істотних обставин, що унеможливлюють вчасну сплату коштів за кредитними договорами, впливає на предмет іпотечного договору.

Відтак, позивачем не доведено в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України наявності підстав для внесення змін до іпотечного договору.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що позивачем не було надано підтвердження повноважень представника на підписання позовної заяви, оскільки позовна заява підписана представником Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» ОСОБА_3 повноваження якого підтверджені довіреністю № 52 від 04.07.2016.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/14230/16 залишити без змін.

3. Справу №910/14230/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

К.В. Тарасенко