Постанова № 65252549, 09.03.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа № 914/2494/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Юрченка Я.О.

розглянув апеляційну скаргу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016р.

у справі № 914/2494/16

за позовом: департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради м.Львів

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача: Львівської міської ради м.Львів

про стягнення заборгованості та зобов'язання звільнити земельну ділянку на АДРЕСА_1,10 площею 287,5 кв.м.

за участю представників сторін від:

позивача: Кохан О.І. - за довіреністю №2901/вих.-64 від 13.01.2017 р.;

відповідача: ОСОБА_3. - за довіреністю від 23.05.2016 р.; ОСОБА_2;

третьої особи: Гордєєва О.В. - за довіреністю №2901/вих. - 99 від 17.01.2017 р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. (суддя Н.Є.Березяк) у позові відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у стягненні коштів мотивоване тим, що доказів звернення до суду з позовом про внесення змін в договір чи його розірвання у зв'язку з відмовою відповідача внести зміни в нього позивач суду не надав, відтак є безпідставним нарахування відповідачу заборгованості коштів по неукладених додаткових договорах та нарахування на заявлену суму інфляційних. Крім цього, позивач не обґрунтував в чому полягає незаконна господарська діяльність відповідача, яким чином обраховується сума коштів від здійснення відповідачем такої діяльності та яка норма законодавства передбачає можливість звернення до суду з таким позовом.

Рішення суду в частині відмови у позові щодо звільнення земельної ділянки обґрунтоване тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів чинення перешкод з боку відповідача у використанні спірної земельної ділянки її власником чи будь-яким іншим особам.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови позову у звільненні земельної ділянки. Свою апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує тим, що згідно п.5.2 Положення управління транспорту та зв'язку департамент здійснює контроль, проводить перевірки, інспекції та аналітичну роботу з питань, що належать до його компетенції. А відтак, зазначене спростовує твердження суду першої інстанції про те, що управління не мало належних повноважень на складання актів перевірки зон паркування. Крім цього, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не досліджено чи звільнено в термін, обумовлений договором, майданчик для паркування.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім апеляційної скарги, апелянтом подано клопотання б/н від 30.01.2017 р. про долучення до матеріалів справи акту перевірки зони паркування від 03.11.2016 р. в порядку ст.101 ГПК України. Позивач зазначає, що в судовому засіданні 05.12.2016 р. просив суд долучити вказаний акт до матеріалів справи, однак, такий був оглянутий судом та не долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С.) продовжено строк розгляду апеляційної скарги та оголошено перерву на 09.03.2017 р.

Розпорядженнями керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду

№ 130 від 07.03.2017 р. у зв'язку з відпусткою судді Скрипчук О.С. зобов'язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у даній справі.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.03.2017р. у зв'язку з відпусткою судді Скрипчук О.С. у склад колегії суддів для розгляду даної справи введено замість судді Скрипчук О.С. - суддю Юрченка Я.О.

До початку судового засідання відповідачем подана повторна заява б/н від 09.03.2017р. про відвід колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 р. відхилено зазначену заяву про відвід головуючого судді Матущака О.І., судді Дубник О.П., з підстав зазначених в ній.

Апелянтом також подано пояснення по суті спору, в яких просить суд взяти до уваги, що 27.02.2017 р. працівниками управління транспорту спільно з юридичним департаментом Львівської міської ради та представниками патрульної поліції було проведено перевірку майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Львові, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом перевірки від 27.02.2017р.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції, зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Отже, колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про неможливість прийняття вказаного акта, оскільки, такий складений після прийняття рішення суду першої інстанції та поданий лише на стадії апеляційного розгляду.

Відповідачем подано спростування апеляційної скарги б/н від 09.03.2017 р. У вказаних спростуваннях відповідач зазначає, що листи Сихівського РВ ЛМУ ГУ УМВС України у Львівській області від 03.11.2014 р. та від 23.10.2014 р. адресовані не позивачу, а начальнику управління транспорту, який не мав жодних повноважень призначати та здійснювати будь-які перевірки зон паркування, складання актів та їх затвердження. Крім цього, відповідач стверджує, що позивач не довів, що є власником чи належним землекористувачем спірної земельної ділянки. При цьому, відповідач просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо звільнення земельної ділянки. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.04.2011 р. між департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір №134 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів відповідно до умов якого, замовник зобов'язувався надати виконавцю в користування спеціально визначену земельну ділянку для обслуговування майданчика для паркування на АДРЕСА_1 площею 287,5 кв.м., а виконавець зобов'язувався організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів з 01.04.2011 р., обладнати майданчик для паркування дорожніми знаками, розміткою тощо і утримувати його у належному технічному та санітарному стані.

Згідно п. п 2.2.3, 5.1 вказаного договору, після закінчення терміну дії договору або його дострокового розірвання будь-які споруди конструкції чи пристрої, що розміщені виконавцем на майданчику для паркування, підлягають демонтажу, а у разі неможливості демонтажу - переходять у власність замовника.

Термін дії договору з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечують сторони, позивачем було підготовлено проекти додаткових договорів від 30.12.2011 р. №1/364 П/Т та від 29.12.2012 р. №1/145 П/Т до вищезазначеного договору. Однак, відповідач вказані додаткові договори не підписав.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у листі від 23.10.2014р. Сихівського районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області до начальника управління транспорту та зв'язку зазначено таке: «Повідомляю, що по зверненню з котрим Ви звернулися у Львівське міське управління ГУМВС України у Львівській області, стосовно виявлення незаконної діяльності на майданчиках для паркування по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 у м.Львові, сектором ДСБЕЗ в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області розглянуто. В результаті проведеної перевірки встановлено, що за вищевказаними адресами на паркувальних авто майданчиках свою господарську діяльність здійснює ФОП ОСОБА_2, який займається підприємницькою діяльністю на підставі свідоцтва про реєстрацію ФОП серія НОМЕР_1, свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2. Одночасно було встановлено, що вказаний підприємець займав земельні ділянки під паркування автомобілів на підставі договорів №138 П/Т, №134 П/Т, №132 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, термін яких був визначений з 01.04.2013р. по 31.12.2013р. Після закінчення яких, ФОП ОСОБА_2 подав відповідні документи до міської ради м.Львова для їх подальшого продовження терміну дії та натомість жодної відповіді не отримав, яка б спростовувала або підтверджувала право зайняття земельних ділянок останнім. В результаті викладених обставин ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою у Сихівський районний суд м.Львова до управління департаменту житлового господарства та інфраструктури управління транспорту та зв'язку для вирішення спірної ситуації щодо продовження вищевказаних договорів оренди землі. Враховуючи вищевикладене та те, що по даному факту відсутні дані, які б вказували на наявність ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, прийнято рішення про припинення подальшої перевірки.»

Крім цього, у листі від 03.11.2014р. Сихівського районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області до начальника управління транспорту та зв'язку зазначається таке: «Повідомляю, що по зверненню з котрим Ви звернулися у Львівське міське управління ГУМВС України у Львівській області, стосовно виявлення незаконної діяльності на майданчиках для паркування по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 у м.Львові, було направлено в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, та розглянуто сектором ДСБЕЗ. Одночасно повідомляю, що по аналогічному зверненню, яке надійшло 14.10.2014р., та було зареєстровано в ЖЄО за №9851 від 14.10.2014р. вже проводилась перевірка, та прийняте рішення дану перевірку припинити, оскільки ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою у Сихівський районний суд м.Львова до управління департаменту житлового господарства та інфраструктури управління транспорту та зв'язку для вирішення спірної ситуації щодо продовження договорів оренди землі.»

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що згідно акту перевірки зон паркування зазначено, що працівниками управління транспорту та зв'язку департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради 21.01.2016р. було проведено перевірку роботи зони паркування у м.Львові за адресою: АДРЕСА_1, яка є вільна. «Перевіркою встановлено: на вказаній земельній ділянці здійснює діяльність по збору коштів за паркування ФОП ОСОБА_2, який мав укладений договір з департаментом житлового господарства до 31.12.2013р. Відповідно на вимоги звільнити ділянку не реагує».

Відповідно до акту перевірки зон паркування від 03.11.2016р. зазначено, що працівниками управління транспорту та зв'язку департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради 03.11.2016р. було проведено перевірку роботи зони паркування у м.Львові за адресою: АДРЕСА_1. В акті вказується наступне: «Перевіркою виявлено, що на вказаній земельній ділянці здійснюється підприємницька без відповідних погоджень та договорів. На земельній ділянці частково встановлено огорожу та приміщення для охорони. Крім того, на зазначеному майданчику був присутній охоронець, який на запитання «хто обслуговує майданчик?» зазначив, що ОСОБА_2. Фотоматеріали додаються».

Щодо вказаного акта, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.101 ГПК України, а також те, що протоколом звукозапису від 05.12.2016 р. підтверджуються доводи позивача щодо його клопотання в судовому засіданні про долучення вказаного акту до матеріалів справи, однак, суд, оглянувши його, не долучив такий до матеріалів справи, апеляційний господарський суд вважає за доцільне прийняти такий до уваги при розгляді справи.

Так, позивач у заяві про зменшення позовних вимог, окрім звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок недоотриманих коштів в місцевий бюджет згідно проектів додаткових договорів з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 627, 629. 651, 652 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті , - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони

Як правомірно зазначив місцевий господарський суд, доказів звернення до суду з позовом про внесення змін в договір чи його розірвання в зв'язку з відмовою відповідача внести зміни в нього позивач суду не надав. При цьому, позивач не послався на жодну норму чинного законодавства, яка б давала йому право на звернення з позовом до суду про стягнення коштів від здійснення відповідачем незаконної діяльності.

Особливу увагу суд апеляційної інстанції звертає на те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог б/н від 01.12.2016 р., позивачем підставою позовних вимог визначено не підписані додаткові договори до договору №134 П/Т від 01.04.2011 р.

За таких обставин, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про безпідставне нарахування відповідачу заборгованості коштів по неукладених додаткових договорах та нарахування на заявлену суму інфляційних.

Щодо позовної вимоги про звільнення земельної ділянки, судова колегія зазначає таке.

Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регулюють Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342.

Згідно п. п .2, 4, 6 вказаних Правил, такі поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики.

Спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Контроль за їх виконанням здійснює Державтоінспекція МВС у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

Ухвалою Львівської міської ради від 27.01.2011р. №120 «Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м.Львова» затверджено: ставки збору за місця для паркування транспортних засобів та плату за паркування транспортних засобів на території м.Львова (додаток 1); перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування (додаток 2); межі зон паркування на території м.Львова для паркування транспортних засобів (додаток 3); договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів (додаток 4).

При цьому, вказаної ухвалою встановлено, що замовником з організації паркування транспортних засобів у м.Львові визначено департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Додатком №2 зазначеної ухвали Львівської міської ради передбачено перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування, серед яких під №96 є і земельна ділянка на АДРЕСА_1, яка за договором позивачем була передана відповідачу. Договір №134 П/Т між сторонами був укладений згідно типового договору, форма і зміст якого визначений у додатку №4 цієї ж ухвали.

Таким чином, на підставі зазначеного договору та вказаних нормативно-правових актів між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки. Так, за умовами договору, позивач надав відповідачу у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_1 площею 287,5 кв.м., згідно з планом майданчика для паркування. Умовами договору не було передбачено підписання акту приймання-передачі ділянки, однак, те, що земельна ділянка була йому передана, встановлено судом першої інстанції та було визнано відповідачем у судових засіданнях. Разом з цим, відповідач заперечує факт знаходження на спірній ділянці після закінчення строку дії договору. Натомість позивач наполягає на тому, що підприємець не звільнив оспорювану ділянку.

Щодо посилань відповідача про неможливість підтвердження факту незвільнення ним паркувального майданчика актами перевірки зон паркування, складеними працівниками управління транспорту та зв'язку, а також те, що такі акти складені за відсутності відповідача чи понятих, і на них відсутнє прізвище начальника управління, який вчинив відповідний підпис та не вказана адреса майданчика, необхідно зазначити таке.

Згідно п. п. 2, 4 Положення про управління транспорту та зв'язку, затвердженого рішенням ЛМР №1209 від 27.10.2006р., чинного на момент складення таких актів, основними завданнями управління є реалізація політики органів місцевого самоврядування у галузі міського пасажирського транспорту, зв'язку, кабельного телебачення, гаражних кооперативів, автостоянок і паркування автотранспорту.

До компетенції управління відносяться такі повноваження: у межах своєї компетенції участь у реалізації політики органів місцевого самоврядування у галузі міського пасажирського транспорту, зв'язку, кабельного телебачення, гаражних кооперативів, автостоянок і паркування автотранспорту; здійснення у встановленому порядку управління і координації діяльності підприємств міського пасажирського транспорту щодо питань, делегованих управлінню; узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення і внесення їх на розгляд директора департаменту; здійснення підготовки пропозицій щодо відкриття нових маршрутів міського пасажирського транспорту, розташування та обладнання зупинок пасажирського транспорту; проведення підготовки необхідної інформації для затвердження схем та розкладів руху міського пасажирського транспорту, подання на розгляд та узгодження з директором департаменту питання стосовно транзитного пасажирського транспорту, організація роботи легкових таксомоторів; подання пропозицій щодо видачі дозволів на перевезення пасажирів транспортом загального користування на міських маршрутах; подання висновків та пропозицій щодо організації та вдосконалення мережі таксомоторних стоянок, зон паркування, автогаражних кооперативів та автостоянок, автобусних станцій, інших об'єктів дорожньої інфраструктури, погодження їх розташування, погодження облаштування зупинок міського пасажирського транспорту; подання пропозицій щодо погодження проведення всіх видів ремонтно-будівельних робіт на вулицях, де проходять маршрути міського пасажирського транспорту, обмеження або заборони руху; здійснення інших функцій, що випливають з покладених на нього завдань.

З аналізу вищезазначених повноважень випливає, що управління транспорту та зв'язку вправі проводити перевірку місць паркування. Крім того, в актах вказані адреса, де проводилася перевірка, посади, П.І.П. та підписи перевіряючих, печатка департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради і підпис начальника управління транспорту та зв'язку у графі «Затверджую».

При цьому, наведеним вище положенням не передбачено, що такі акти обов'язково повинні підписуватися особами, які займають паркувальні майданчики, або понятими.

Необхідно також зазначити, що у матеріалах справи наявні відповіді Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, у яких вказується, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 після закінчення терміну дії, в тому числі і договору №134 П/Т, займається підприємницькою діяльністю.

Посилання відповідача на те, що такі документи є неналежними і недопустимими доказами, оскільки у них чітко не вказано про які саме майданчики для паркування йде мова, яка їх площа, точне місце знаходження, кількість місць для паркування, і вони адресовані не позивачу, а начальнику управління транспорту є безпідставними, оскільки у даних документах міститься конкретна інформація (підтверджений факт), що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність на паркувальному автомайданчику, який йому передавався за договором №134 П/Т, а згідно п.3.1 Положення про департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, до складу департаменту входить, зокрема, управління транспорту та зв'язку, тому керівник управління є належним одержувачем такої інформації. Окрім цього, відповідачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не спростовано будь-якими доказами зазначену у актах та відповідях на запити, вказану вище інформацію про наявність фактів здійснення підприємницької діяльності відповідачем.

Судова колегія звертає увагу також на таке.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.06.2014р. у справі №914/1390/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання продовженими договорів №132 П/Т, №134 П/Т, №138 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів залишено без розгляду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/615/15 від 08.05.2015р. стягнуто з ФОП ОСОБА_2 до бюджету 31037,18 грн. заборгованості зі сплати збору за місця паркування транспортних засобів. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у цій же справі від 12.06.2015р. заяву ФОП ОСОБА_2 задоволено та розстрочено виконання постанови від 08.05.2015р. на 12 місяців.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.12.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/195/16 за позовом ОСОБА_2 до департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про зобов'язання департаменту укласти та підписати з ним додаткові угоди №132 П/Т, на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 площею 598,00 м.кв.; договір №138 П/Т на земельну ділянку на АДРЕСА_2 у м.Львові, площею 345,00 м.кв.; договір №134 П/Т на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 у м.Львові, площею 287,50 м.кв. на той самий строк та на тих самих умовах припинено, оскільки даний спір відноситься до компетенції господарських судів.

З огляду на зазначені рішення судів, підтверджується факт неодноразового звернення відповідача після закінчення строку дії договору - після 31.12.2013р. для продовження терміну дії договору про використання земельної ділянки для забезпечення паркування транспортних засобів, що свідчить про здійснення підприємницької діяльності на паркувальному автомайданчику, який йому передавався за договором №134 П/Т.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити також таке.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами (вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, відповідач не подав жодних доказів, які б свідчили про те, що після закінчення строку дії договору він звільнив займану земельну ділянку, на якій організовував роботу майданчика для паркування транспортних засобів, або доказів звернення до департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про таке звільнення земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає позицію місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів чинення перешкод з боку відповідача у використанні спірної земельної ділянки її власником чи будь-яким іншим особам, помилковим та таким, що суперечить матеріалам справи. Окрім цього у даному разі, зважаючи на відсутність акту приймання-передачі паркувального майданчика після укладання договору та відсутність таких вимог у договорі, предметом доказування у даному спорі є не стільки факт чинення перешкод відповідачем у його використанні позивачем після закінчення строку дії договору, а факт наявності ознак продовження використання такого майданчика відповідачем, що доведено поданими позивачем і зазначеними вище доказами.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то необхідно зазначити наступне:

Відповідно до ст.ст. 256, 267, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як підтверджується матеріалами справи, строк дії договору закінчився 31.12.2013р., з позовом департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до суду звернувся 27.09.2016р., а тому, трирічний строк позовної давності, визначений відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, не минув.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо звільнення земельної ділянки. В цій частині прийняття нового рішення про задоволення позову шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити займану земельну ділянку спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів по АДРЕСА_1 площею 287, 5 м.кв. у м. Львові. У решта частині рішення необхідно залишити без змін.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Таким чином, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги, а саме: в частині позовної вимоги немайнового характеру, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 515, 80 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. у справі №914/2494/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо звільнення земельної ділянки. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити займану земельну ділянку спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів по АДРЕСА_1 площею 287, 5 м.кв. у м. Львові.

У решта частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79000 м.Львів, пл.Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896) 1 515, 80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Юрченко Я.О.