Постанова № 65252521, 07.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа№ 910/17923/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 особисто, паспорт серії НОМЕР_2 від 24.08.98,

Соколов С.В. - адвокат згідно договору про надання правової допомоги від 20.01.17

від відповідача: Ходаківський Ю.П. довіреність № 30-НЮ від 07.02.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року

у справі №910/17923/16 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", в якому просив визнати право власності на підвищену колію від знаку Межа під'їзної колії (ПК 3+78,2) до упору довжиною 300,0 м, яка є частиною колії №20, яка є продовженням колії "28 станції Бориспіль"(а.с. 6-10).

Позовні вимоги мотивовані тим, що споруда підвищеного шляху, придбана позивачем у Колективного підприємства "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" в складі майнового комплексу, має довжину 300,0 м, про що безпосередньо зазначено у правовстановлюючому документі - договорі купівлі-продажу від 30.08.2002. ТОВ "Магістральбудпроект" розроблено 15.10.2003 технічний паспорт під'їзної залізничної колії ФОП ОСОБА_2 на ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці, який затверджений Головним інженером Київської дирекції залізничних перевезень ПЗЗ. Оскільки чинним законодавством України встановлено періодичність оновлення та перевірки технічних паспортів (не рідше 10 років), в 2016 році ТОВ "Магістральбудпроект" був складений новий технічний паспорт під'їзної залізничної колії позивача, в затвердженні якого відповідачем було відмовлено з підстав невизнання права позивача на спірну споруду підвищеного шляху.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі № 910/17923/16 позов задоволено в повному обсязі (а.с. 114-119).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 скасувати повністю і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2017 року апеляційну скаргу Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Жук Г.А., Калатай Н.Ф.

16 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Жук Г.А., Калатай Н.Ф. та призначено до розгляду на 31 січня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30 січня 2017 року, у зв'язку з перебування судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, для розгляду справи №910/17923/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Жук Г.А., Агрикова О.В.

31 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Жук Г.А., Агрикова О.В.

У судовому засіданні 31 січня та 23 лютого 2017 року оголошено перерву до 23 лютого та 07 березня 2017 року відповідно.

У судовому засіданні 07 березня 2017 року представник Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" надав довідку та пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволення позову відмовити.

Представник ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні 07 березня 2017 року надав додаткові пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

30 серпня 2002 року між ОСОБА_2 (далі - позивач) та Колективним підприємством "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстрований в реєстрі за №2453 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого Колективне підприємство "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" продало, а ОСОБА_2 купив майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з: будівлі побутового приміщення площею 291,5 кв.м, будівлі гаражу площею 117 кв.м., споруди підвищеного шляху довжиною 300 м, споруди підкранового шляху довжиною 170 м. Цей продаж вчинено за 113011,00 грн. Відповідно до п. 6 Договору, право власності на об'єкти нерухомості у покупця виникає з моменту повного розрахунку за цим договором (а.с. 17).

04 вересня 2002 року Колективне підприємство "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" передало, а підприємець ОСОБА_2 прийняв наступне нерухоме майно і механізми майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_1 загальною вартістю 113011 грн., в т.ч. "споруду підвищеного шляху" вартістю 60699 грн., що підтверджується між сторонами було складено Акт прийому - передачі до Договору купівлі-продажу від 04.09.2002 р.(а.с 20).

15 жовтня 2003 року ПП ОСОБА_2 погоджено, а Головним інженером "Київської дирекції залізничних перевезень" та Начальником станції Бориспіль затверджено розроблений ТОВ "Магістральбудпроект" Технічний паспорт під'їзної залізничної колії Приватного підприємця ОСОБА_2 на ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці ВЯ-99-2003, згідно якого підвищена залізнична колія Приватного підприємця ОСОБА_2 є частиною колії №20, яка, в свою чергу, є продовженням колії №28 станції Бориспіль. При цьому, повна сумарна довжина колії №28 та №20 складає 678,2 м, довжина колії №28 складає 275,7 м, колії №20 - 402,5 м, частина колії №20 від стика рамної рейки стрілочного переводу №65 (ПК 2+75,7) до знаку "Межа під'їзної колії" (ПК 3+78,2) довжиною 102,5 м належить Дарницькій дистанції колії, від знаку "Межа під'їзної колії" до упору довжиною 300,0 м належить Приватному підприємцю ОСОБА_2 (а.с. 21-33).

14 вересня 2009 року між позивачем та ДТГО "Південно-західна залізниця" укладено Договір про подачу та забирання вагонів №2503, відповідно до умов якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить користувачу та є частиною колії №20, яка в свою чергу є продовженням колії №28 станції Бориспіль і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 378,2 м від стика рамної рейки стр.№63 (п.1), розгорнута довжина під'їзної колії становить 678,2 погонних метрів (300,0 м належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та 378,2 м належить ПЧ-2) (п.2), цей договір укладається терміном на 5 років, з 14.09.2009 р. по 14.09.2014 р. (п.20) (а.с. 34-35).

22 березня 2016 року Актом комісійного огляду залізничної під'їзної колії ФОП ОСОБА_2, який складений представниками сторін, було виявлено зокрема відсутність знаку "Межа під'їзної колії" та надано термін для усунення порушень (а.с. 36).

Згідно довідки Дарницької дистанції колії Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за вих.№ П4-2/10-221 від 08.04.2016 на балансі дистанції знаходиться колія №20 по ст. Бориспіль довжиною 154 м від стрілочного переводу №65 до естакади (а.с. 110, 225).

27 квітня 2016 року ТОВ "Магістральбудпроект" був розроблений технічний паспорт під'їзної залізничної колії ФОП ОСОБА_2 на ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці ВЯ-04-2016, згідно якого підвищена залізнична колія ФОП ОСОБА_2 є частиною колії №20, яка, в свою чергу, є продовженням колії №24 станції Бориспіль. При цьому, повна сумарна довжина колії №24 та №20 складає 678,2 м, довжина колії №24 складає 271,4 м, колії №20 - 406,8 м, частина колії №20 від вістря гостряка стрілочного переводу №65 (ПК 2+71,4) до знаку "Межа під'їзної колії" (ПК 3+78,2) довжиною 106,8 м належить Регіональній філії "Південно-західна залізниця" і знаходиться на балансі Дарницької дистанції колії, від знаку "Межа під'їзної колії" до упору колія довжиною 300,0 м належить ФОП ОСОБА_2, межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", встановлений на відстані 106,8 м від вістря стрілочного переводу №65 (а.с. 37-52).

Вищевказаний технічний паспорт позивач направляв на адресу відповідача для затвердження разом з листами 27.04.2016 р. та 01.06.2016 р. (а.с. 53, 54).

Листом за вих.№П-6 від 16.06.2016 р. Служба колії Регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" повідомила позивача, що надані технічні паспорти частини під'їзної залізничної колії №20 ФОП ОСОБА_2 ст. Бориспіль (2003 та 2016 років) мають ряд невідповідностей, а саме: технічний паспорт 2003 року не узгоджувався з виробничим підрозділом Дарницька дистанція колії (ПЧ-2), на балансі якої перебуває частина колії №20 по ст. Бориспіль, в ході розгляду наданих документів була виявлена розбіжність щодо протяжності зазначеної колії - на балансі Дарницької дистанції колії обліковується колія №20 протяжністю 154 м, а в наданому технічному паспорті 2003 року дана колія, що перебуває на балансі ПЧ-2, має протяжність 102,5 м, в паспорті 2016 року колія №20 - 106,8 м, на 4 сторінці технічного паспорту 2003 та 2016 років п.6 верхня будова колії в таблиці №2 зазначено 300 м колії та 600 м рейок відповідно, але по протяжності рейок Р 50 - 378 м, Р65 - 66,8 м, загальна протяжність рейок 444,8 м, що дорівнює 222,4 м колії. Крім цього, вказаним листом відповідач повідомив, що для вирішення спірних питань буде призначена спільна комісія за участі представників сторін, про час та дату проведення якої позивача буде проінформовано додатково (а.с. 55).

Відповідно до інформації, що міститься у інвентарній картці 022116 від 17.04.2007 р. обліку основних засобів, колія № 20 рейки р65-150км, р50-4км, шпали зб285 шт, баласт 154 км щебеню (а.с. 67-73).

Листом за вих.№63 від 11.11.2016 р. ТОВ "Магістральбудпроект" повідомило позивача, що згідно даних повторного дослідження в натурі, колія повністю складається з рейок типу Р 65, її довжина складає 600 м, а записи в рядках 6 та 7 технічного паспорта є технічною помилкою, яка не впливає на зміст першого рядка (довжина колії) розділу 6 (верхня будова колії) (а.с. 109).

Отже, на думку позивача, спір виник внаслідок невизнання відповідачем права позивача на споруду підвищеного шляху довжиною 300 м, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 224 ЦК УРСР, в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу від 13.08.2002 Колективне підприємство "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" продало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 придбав майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 до складу якого входять в т.ч. споруди підвищеного шляху довжиною 300 м.

Згідно п. 4 "Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.10.2009 № 1014 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.12.2009 за № 1166/17182, підвищена колія - під'їзна колія, як правило, незагального користування (що не належить до станційних колій), призначена для вивантаження сипучих вантажів на спеціалізовані майданчики із напіввагонів (через розвантажувальні люки) та думпкарів. Для зручності вивантаження сипучих вантажів на спеціалізовані майданчики матеріали верхньої будови колії розміщуються на спеціальних (залізобетонних) естакадах.

Відповідно до п. 6 Договору купівлі-продажу право власності на об'єкти нерухомості виникають у покупця виникають з моменту повного розрахунку по Договору.

На зворотному аркуші Договору купівлі-продажу від 30.08.2002 р. міститься відмітка від 04.09.2002 р. голови правління продавця за вказаним договором, засвідчена печаткою вказаного підприємства про підтвердження повного розрахунку за проданий майновий комплекс від ОСОБА_2

Отже з моменту оплати вартості Договору купівлі-продажу позивач набув у власність перелічене у ньому (п.1) майно, серед якого в т.ч. споруди підвищеного шляху довжиною 300 м.

Відповідно до відмітки Бориспільського БТІ, на зворотному аркуші Договору купівлі-продажу від 30.08.2002 р., домоволодіння АДРЕСА_2 залізничний зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 30.08.2002 р.

Згідно ст. 128 ЦК УРСР в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Відповідно до акту прийому - передачі до договору купівлі - продажу, 04.09.2002 продавцем було передано, а позивачем прийнято нерухоме майно та механізми, в т.ч. і споруду підвищеного шляху (а.с. 20).

Крім того, відповідно до Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП ОСОБА_2 від 14.01.2009 р. підписаний позивачем, представником ТОВ "Аеротопографічний центр" Бориспільської міської ради та начальником земельної служби ДТГО "Південно-західна залізниця" (як суміжного землекористувача) та скріплені печатками вказаних підприємств, проведено встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки ПП ОСОБА_2 площею 1,6835 га, що знаходиться в межах м. Бориспіль та визначено, що зазначені межі проходять згідно кадастрового плану, ніяких претензій при встановленні зовнішніх меж не виявлено. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка показані представником ТОВ "Аеротопографічний центр" на місцевості та передані на зберігання землекористувачу (а.с. 151).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки площею 1,6835 га ПП ОСОБА_2, складеному ТОВ "Аеротопографічний центр" (а.с. 152) з урахуванням Схеми розміщення споруди підвищеного шляху довжиною 300 м СПД ОСОБА_2 в м. Бориспіль, виконаною інженером-землевпорядником Бєсогоновим Ю.Ю. споруда підвищеного шляху довжиною 300 м знаходиться в межах права оренди (землекористування) СПД ОСОБА_2 (а.с. 53).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачем у такому позові може бути лише особа, яка вже є власником майна, а відповідачем - особа, яка не визнає факту належності майна позивачеві та не визнає за ним права здійснювати правомочності власника.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Вказаний спосіб захисту права власності в порядку пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме, суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку із цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття рішення є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно зі ст. 392 ЦК України, є оспорювання або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст. 1 ГПК України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також - належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 ЦК України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачем.

Враховуючи викладене, твердження позивача про наявність у нього права власності на споруду підвищеного шляху довжиною 300,0 м, яка була передана йому у складі майнового комплексу за договором купівлі-продажу від 30.08.2002, укладеним з Колективним підприємством "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" є правомірними.

Доводи відповідача про відсутність у Договорі купівлі-продажу від 30.08.2002 достатньої кількості ознак щодо розташування в просторі споруди підвищеного шляху (не зазначено прив'язку початку або кінця цієї колії до встановленої системи координат, схему розташування (вигляд зверху), поздовжній профіль (вигляд збоку), а вказано лише адресу знаходження), а також посилання на невідповідності у технічному паспорті на спірне майно (щодо довжини колії виходячи з кількості певного типу рейок), не спростовують факту набуття позивачем спірного майна - споруди підвищеного шляху довжиною 300,0 м у власність. До того ж, як вбачається зі схеми станції Бориспіль, яка долучена відповідачем до відзиву на позов, споруда підвищеного шляху довжиною 300 м закінчується упором, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відлік вказаної довжини споруди повинен розпочинатися саме з цієї точки.

Отже, з огляду на невизнання та оспорювання відповідачем права власності позивача на споруду підвищеного шляху довжиною 300 м, що була придбана останнім у складі майнового комплексу за Договором купівлі-продажу від 30.08.2002 р., укладеним між ФОП ОСОБА_2 та Колективним підприємством "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт", який посвідчено державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстровано в реєстрі за №2453 у встановленому законом порядку та наявність належних та допустимих доказів існування права власності позивача на спірне майно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання права власності на підвищену колію від знаку Межа під'їзної колії (ПК 3+78,2) до упору довжиною 300,0 м, яка є частиною колії №20, яка є продовженням колії 28 станції Бориспіль.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/17923/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/17923/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук