Ухвала суду № 65252018, 13.03.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.03.2017 р. Справа № 914/2612/16

Суддя О.Запотічняк

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця про прийняття додаткового рішення у справі № 914/2612/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ,

в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів,

до: Відкритого акціонерного товариства “ВЭБ-ЛИЗИНГ”, м. Москва,

про: стягнення 735461,73грн. збитків.

Без виклику сторін

Встановив:

28.02.2017р. через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця надійшла заява про прийняття додаткового рішення по справі.

Заява позивача обґрунтована тим, що рішенням суду від 02.02.2017р. не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на здійснення перекладу матеріалів справи. Зокрема позивач звертає увагу на те, що пунктом 4 ухвали господарського суду Львівської області від 13.10.2016 р. про порушення провадження у справі № 914/2612/16, суд зобов’язував позивача надати суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову копії ухвали від 13.10.2016 про порушення провадження у даній справі та позовної заяви з додатками у трьох примірниках. Супровідним листом від 15.11.2016 № НЮ – 1152 позивачем було надано нотаріально засвідчений переклад документів які витребовувались судом. Вартість перекладу з нотаріальним засвідченням становила 15 775 грн. Позивач просить суд покласти на відповідача витрати на здійснення перекладу в сумі 15 775,00грн., про що прийняти додаткове рішення по справі № 914/2612/16.

Як вбачається з п.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Відповідно до положень ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Як вбачається із заяви позивача, він вважає що судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, що в розумінні п.2 ч1 ст. 88 ГПК України є підставою для прийняття додаткового рішення по справі.

Відповідно до положень ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить суд прийняти додаткове рішення в частині покладення на відповідача витрат понесених позивачем на переклад документів. Зокрема позивач зазначає, що на виконання вимог суду він надав суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову копії ухвали від 13.10.2016 про порушення провадження у даній справі та позовної заяви з додатками у трьох примірниках. Вартість перекладу становить 15 775,00 грн.

Як вбачається з ухвали суду від 13.10.2016р., позивача було зобов’язано надати суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на російську мову копії ухвали від 13.10.2016 про порушення провадження у даній справі та позовної заяви з додатками у трьох примірниках. Вимога суду була зумовлена необхідністю звернення із судовим дорученням до Арбітражного суду м.Москви з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи та вручення йому відповідних документів.

Такі документи були надані позивачем згідно супровідного листа від 15.11.2016р. №НЮ-1152 та в подальшому скеровані судом в головне управління юстиції у Львівській області для скерування до повноважених органів Російської Федерації.

Підсумовуючи наведене, витрати позивача понесені ним у зв’язку із перекладом документів, в розумінні ст. 44 ГПК України відносяться до витрат на оплату послуг перекладача.

Відповідно до ст. 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

02.02.2017 року господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі № 914/2612/16 яким позовні вимоги задоволено повністю. Як вбачається з резолютивної частини судового рішення, суд стягнув з Відкритого акціонерного товариства “ВЭБ-ЛИЗИНГ на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” 735 461,73 грн. боргу та 11 031,93 грн. судового збору. Таким чином суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат які стосувались сплаченого позивачем судового збору при поданні позову до суду.

Слід зазначити, що в прохальній частині позовної заяви, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати в підтвердження яких долучив до справи тільки платіжне доручення №2753 від 12.09.2016р. про сплату судового збору. Доказів понесення будь-яких інших судових витрат до моменту прийняття судом рішення у справі, позивач не подавав.

Як зазначає, Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася.

Що ж до інших судових витрат, то в разі коли вимоги стосовно їх розподілу під час розгляду справи не заявлялися та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, то додаткове рішення (ухвала, постанова) щодо розподілу цих судових витрат не приймається та в задоволенні заяви відмовляється (п. 4.10).

Протягом розгляду справи та до моменту прийняття судом рішення у справі №914/2612/16 позивач не звертався до суду із заявою щодо покладення на відповідача витрат понесених ним на оплату послуг перекладача та нотаріальне посвідчення перекладу. Слід зазначити, що перекладені документи були надані позивачем суду в листопаді 2016р. Позивачем долучено до заяви про прийняття додаткового рішення рахунок на оплату перекладацьких послуг №СФ-0000292, який датований 15.12.2016р. Рішення суду по даній справі прийняте 02.02.2017р. Тобто позивачу було відомо про вартість послуг з перекладу документів, однак він більше ніж протягом 2-х місяців до моменту прийняття судом рішення по справі, не звертався до суду із заявою про вирішення питання щодо розподілу цих витрат. Більше того, позивачем до прийняття судом рішення не надавались докази на підтвердження факту понесення ним цих витрат. Слід звернути увагу на те, що позивачем були оплачені перекладацькі послуги тільки після прийняття судом рішення по справі №914/2612/16, що вбачається з платіжного доручення від 24.02.2017р. №366, яке долучено позивачем до заяви про прийняття додаткового рішення.

Таким чином, враховуючи, що в силу положень ст..8 ГПК України додаткове рішення може бути прийняте судом зокрема у випадку, якщо при прийнятті судом рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету, а позивач в ході розгляду справи не заявляв вимоги про розподіл судових витрат які стосувались вартості перекладацьких послуг, і доказів понесення таких витрат на момент прийняття судом рішення не надав, заява позивача про прийняття по справі додаткового рішення щодо розподілу судових витрат понесених позивачем у зв’язку із оплату перекладацьких послуг, та покладення таких витрат на відповідача, до задоволення не підлягає.

Відповідно до п.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 86 ГПК).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44,84,86,88 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця про прийняття додаткового рішення у справі № 914/2612/16 щодо розподілу судових витрат понесених позивачем у зв’язку із оплату перекладацьких послуг та покладення таких витрат на відповідача - відхилити.

Суддя Запотічняк О.Д.