Ухвала суду № 65251673, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

13.03.2017

Справа № 910/3709/17

Суддя Отрош І.М., розглянувши

позовну заяву Київського геріатричного пансіонату

до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту та заборони відчуження майна,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського геріатричного пансіонату з вимогами до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту та заборони відчуження майна.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/7076/14 позовні вимоги Приватного підприємства «Ясен» задоволено у повному обсязі; стягнуто з Київського геріатричного пансіонату суму заборгованості в розмірі 456984 грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 10973 грн. 02 коп.; на виконання вказаного рішення суду видано наказ. Постановою Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 10.07.2014 відкрито виконавче провадження ВП№43948834 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 у справі № 910/7076/14 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.07.2014 ВП№43948834 накладено арешт на все майно, що належить Київському геріатричному пансіонату (боржнику) та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржникові. Крім того, постановою про арешт коштів боржника від 24.07.2014 ВП№43948834 було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку боржника (позивача) у межах 467957 грн. 95 коп. Позивач зазначає, що сума заборгованості, стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/7076/14, була сплачена ним у повному обсязі (27.05.2014 – грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. та 10.09.2014 – грошові кошти у розмірі 356984 грн. 93 коп. (Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві). При цьому, на підставі поданої стягувачем (Приватним підприємством «Ясен») заяви про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 у справі № 910/7076/14 стягувачу, 29.09.2014 Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№43948834. Позивач зазначає, що Приватне підприємство «Ясен», отримавши наказ Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 у справі № 910/7076/14 та з метою стягнення з боржника (позивача) судового збору, подав його до виконання до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві. Судовий збір, стягнутий з Київського геріатричного пансіонату у справі № 910/7076/14 у розмірі 10973 грн. 02 коп. було сплачено стягувачу 24.11.2014 у повному розмірі. Позивач зазначає, що у зв’язку з виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/7076/14 у повному обсязі з коштів позивача, які знаходяться на рахунку у казначействі, було знято арешт.

Однак, як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, наприкінці 2016 року відповідно до рішення Київської міської ради від 10.11.2016 № 360/1364 «Про надання дозволу Київському геріатричному пансіонату на списання шляхом ліквідації транспортних засобів» він підготував документи на списання транспортних засобів, та при знятті їх з реєстраційного обліку виявилось, що арешт з транспортних засобів, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 24.07.2014 ВП№43948834, не знятий.

Позивач зазначає, що 01.10.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№45016989 про стягнення з позивача (боржника) виконавчого збору у розмірі 46795 грн. 79 коп. Однак, 02.06.2015 постановою державного виконавця ВП№45016989, у зв’язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, виконавчий документ – постанову від 24.07.2014 ВП№43948834 про стягнення з боржника виконавчого збору, було повернуто стягувачу та зазначено, що вказаний виконавчий документ може бути повторно пред’явлений до виконання в строк до 02.06.2016.

З огляду на викладені обставини, беручи до уваги, що наразі відсутні відкриті виконавчі провадження (ВП№43948834 та ВП№45016989), строк пред’явлення до виконання постанови від 24.07.2014 ВП№43948834 закінчився, звертаючись з даним позовом до суду, позивач (боржник у справі № 910/7076/14) просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.07.2014 ВП№43948834 та зняти арешт та заборону відчуження з майна – транспортних засобів, які належать Київському геріатричному пансіонату.

Розглянувши матеріалів позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, так як заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до вимог статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України справи в порядку позовного провадження розглядаються господарським судом, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 № 10 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 № 10 визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

Суд зазначає, що з наведених позивачем у позовній заяві обставин вбачається відсутність між позивачем (Київський геріатричний пансіонат) та відповідачем (Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві) господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин.

При цьому, суд зазначає, що положеннями п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, у порядку окремого позовного провадження про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби учасники виконавчого провадження можуть звернутися за захистом свої порушених прав до адміністративних судів, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у господарському процесі право на оскарження рішень, дії чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби забезпечено ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 № 10 розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.

У п. 9.1 постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 зазначено, що за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Згідно з п. 9.3 постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.

Відповідно до п. 9.8 постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 за змістом частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" і частини першої статті 121--2 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа; скарги ж, подані іншими, крім зазначених, особами розгляду в господарських судах не підлягають.

Таким чином, оскільки Київський геріатричний пансіонат є боржником у справі № 910/7076/14 та у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 у справі № 910/7076/14 (ВП№43948834), та його вимоги, по суті, зводяться до оскарження дій державного виконавця, вчинених у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 у справі № 910/7076/14 (ВП№43948834), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги (скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту та заборони відчуження майна) повинні розглядатися в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, та не є окремими позовними вимогами у господарському процесі.

Частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви Київського геріатричного пансіонату до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту та заборони відчуження майна (в порядку позовного провадження), на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Позовну заяву повернути позивачу.

Суддя І.М. Отрош