Окрема думка судді № 65251124, 01.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

01 березня 2017 року Справа № 908/3667/13

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року колегією суддів у складі: Поліщук В.Ю. (доповідач), Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й. касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2016 року у справі про банкрутство ПАТ "Азовські мастила і оливи" припинено з підстав обмеження частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство права на касаційне оскарження судових рішень за наслідком скасування арештів та обтяжень майна до суду касаційної інстанції.

Мною, Катеринчук Л.Й., при прийнятті зазначеної ухвали було висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому:

Статтею 8 Конституції України передбачено визнання і дію принципу верховенства права, найвищу юридичну силу норм Конституції, прийняття та відповідність законів України нормам Конституції, пряму дію норм Конституції та гарантування права громадянину безпосередньо на підставі Конституції звернутися до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 року розтлумачено статтю 8 Конституції України про визнання і дію принципу верховенства права як панування права в суспільстві, яке вимагає від держави втілення його у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори (норми моралі, традиції, звичаї), які легітимовані суспільством на шляху його історичного розвитку (пункт 4.1 мотивувальної частини Рішення). Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість є однією із засад права, одним із загальнолюдських вимірів права. Справедливість є властивістю права, вираженою в рівному юридичному масштабі поведінки, в рівності всіх перед законом і судом.

Відтак, норми закону, які не забезпечують справедливості в розгляді правовідносин у процедурах банкрутства, допускають дискримінацію прав учасників провадження в порівнянні з аналогічними (подібними) правовідносинами у позовному провадженні, повинні застосовуватися разом із статтею 8 Конституції України, яка забезпечує, як норма безпосередньої дії, учасникам процедури банкрутства верховенство права при розгляді справ про банкрутство.

Статтями 124, 129 Конституції України передбачено поширення юрисдикцію судів на будь-який юридичний спір; визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права; гарантовано кожному забезпечення права апеляційного оскарження та визначених законом випадках - права на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 1212 ГПК України, господарським судом розглядаються скарги на дії органів Державної виконавчої служби. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в передбаченому цим Кодексом порядку. Процесуальним законом не передбачено обмеження доступу до суду касаційної інстанції при оскарженні таких ухвал суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження таким майном.

Частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство передбачено можливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду за наслідком перегляду ним постанови суду першої інстанції. Отже, у випадку визначення постановою суду першої інстанції про скасування арештів та обтяжень майна боржника, як складової введеної судом ліквідаційної процедури, таке судове рішення апеляційного суду допускається до касаційного перегляду відповідно до частини 3 статті 8 Закону.

Відтак, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, як нормами прямої дії, суди не повинні обмежувати право на касаційний перегляд судового рішення апеляційного суду, прийнятого за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції, яка вирішує одне з питань (зокрема, скасування арештів та обтяжень майна боржника), яке належало вирішити суду в момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника, як один з наслідків введення ліквідаційної процедури, однак, всупереч Закону про банкрутство воно було залишено поза увагою господарського суду в той час, як частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство до касаційного перегляду допускаються акти апеляційних судів, прийняті за наслідком перегляду постанови про визнання боржника банкрутом в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене, вважаю неправомірним припинення касаційного провадження у даній справі, касаційне провадження повинно завершитись прийняттям постанови касаційного суду.

Матеріалами справи підтверджується та апеляційним судом встановлено, що Постановою Верховного Суду України від 10.02.2016 року скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року, а постанову Господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 року залишено в силі.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані про стан провадження у справі №908/3667/13 на час прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, зокрема, апеляційним судом не перевірено обставин можливого введення процедури санації щодо боржника за ініціативою комітету кредиторів або власника майна боржника відповідно до частини 2 статті 37 Закону про банкрутство, що виключає необхідність скасування обтяжень майна боржника до затвердження плану санації та визначення порядку реалізації активів боржника.

Також, в матеріалах апеляційного провадження відсутні оригінали оскаржуваної постанови апеляційного суду від 22.09.2016 року та ухвали суду першої інстанції від 05.08.2016 року, а наявні їх фотокопії, засвідчені виконуючим обов'язки голови Господарського суду Запорізької області Проскуряковим К.В. та суддею-доповідачем апеляційного суду Дучал Н.М. (том 1, а.с. 29-33, 129-133).

Зазначене виключає можливість здійснення апеляційного перегляду згідно частини 1 статті 106 ГПК України за копією ухвали суду першої інстанції та прийняття будь-якого рішення суду касаційної інстанції згідно статті 107 ГПК України, оскільки Господарсько-процесуальним кодексом України не передбачено права на апеляційний чи касаційний перегляд рішень судів за копіями судових рішень нижчестоящих судів, що переглядаються, а визначено можливість передачі виключно "копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги" (частина 3 статті 106 ГПК України), тобто, копій заяв, клопотань, інших актів суду, які приймалися в такій справі та мають значення для розгляду касаційної (апеляційної) скарги по предмету спору.

З огляду на зазначене, ухвала Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року є необґрунтованою.

Суддя

Вищого господарського суду України Катеринчук Л.Й.