Ухвала суду № 65250905, 07.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 722/2107/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Побережна О.Д.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

07 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Шемчук Ю.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Волохатого Руслана Анатолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до заступника начальника Вінницької митниці Державної фіскальної служби у Вінницькій області Криворучка Миколи Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0490/401060201/16 від 28.10.2016 року,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Вінницької митниці Державної фіскальної служби у Вінницькій області Криворучка Миколи Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0490/401060201/16 від 28.10.2016 року.

Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили суд вимоги викладені в ній задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 25 серпня 2016 року ввіз на територію України через митний пост в с. Шегені Львівської області в митному режимі «транзит» транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

29.08.2016 року через митний пост «Сокиряни-Окниця» позивач виїжджав в Молдову та у той же день повертався назад в Україну у даному пункті пропуску.

09 вересня 2016 року ОСОБА_2 при перетині кордону старшим державним інспектором митного поста «Дністер» Стецюком Г.П. було надано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401060201/2016/00027, якою позивачу відмовлено у пропуску через митний кордон України, у зв'язку з невиконанням вимог ч.6 ст.265 МК України: декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Аналогічні картки відмови з тих же підстав були складені напередодні 05.09.2016 року за №401060201/2016/00028 та 08.09.2016 року за №401060201/2016/00029.

Оскільки позивач не здійснив зворотнього вивезення зазначеного транспортного засобу відповідно до вимог статті 95 МК України старшим державним інспектором відділу митного оформлення "Автомобільний" митного поста "Дністер" Вінницької митниці ДФС 09 вересня 2016 року складено протокол про порушення митних правил №0490/401060201/16, передбачених частиною 1 статті 470 МК України.

10.09.2016 року та 19.09.2016 року при спробі позивачем виїхати з митної території України працівниками митниці було складено картки відмови за № 401060201/2016/00031 та № 401060201/2016/00033.

07 жовтня 2016 року позивачем було оскаржено дії працівників митниці митного поста "Дністер" до Вінницької митниці ДФС, однак у задоволенні його скарги було відмовлено.

На підставі протоколу від 9 вересня 2016 року, заступником начальника митниці- начальником управління боротьби з митними порушеннями Криворучко М.В. 28 жовтня 2016 року винесено постанову про порушення митних правил №0490/401060201/16, якою ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, яке передбачено частиною 1 статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з статтею 1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до положень п. 57 ст.4 МК України товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Таким чином транспортний засіб марки VW GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 (Польща) є рухомою річчю відповідно до положень ст.181 ЦК України, а також товаром у розумінні МК України, у т.ч. у диспозиції ч.1 ст.470 МК України.

За змістом п.25 ч.1 ст.4 МК України митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до частини першої ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом першим статті 320 МК України встановлено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Положеннями ст. 70 МК України визначено види митних режимів, у т.ч транзит.

Згідно статті 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Аналізуючи положення статті 71 МК України,судова колегія приходить до висновку, що поміщення товарів у певний вид митного режиму є правом особи (декларанта) та здійснюється нею особисто на власний розсуд, за умови дотримання умов та особливостей конкретного митного режиму. При цьому, митний орган (працівники митниці), жодним чином не впливають на вибір особою, що ввозить на митну територію товари, того чи іншого митного режиму, під час проходження особою митного контролю їй пропонується обрати вид митного режиму за правилами якого вона бажає ввести відповідний товар, з дотриманням необхідних митних формальностей характерних для окремого виду митного режиму.

Відповідно до статті 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 92 МК України передбачено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Стаття 93 МК України визначає, вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту зокрема і якою є вимога згідно якою товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, згідно якою, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до положень статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Крім цього, відповідно до ч.5 зазначеної статті для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу згідно якою, для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація (у тому числі попередня митна декларація).

Таким чином, Митним кодексом України визначені види митних режимів та певні особливості використання цих режимів. Одним з яких згідно із зазначеним є митний режим транзит, особливістю якого є дотримання вимог встановлених главою 17 Митного кодексу, зокрема таких як, доставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Строки транзитних перевезень передбачено у статті 95 Митного кодексу України та встановлюються для автомобільного транспорту - 10 діб ( у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною другою статті 95 МК України встановлено, що до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається, зокрема, час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст. 487-489 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 495 Митного кодексу України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Статтею 523 Митного кодексу України передбачено, що від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частина перша ст.470 МК України передбачає відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу.

Частиною 1 ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідачем під час проведення перевірки на підставі інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, з розділу «Електронний журнал пасажирського пропуску» було встановлено, що 29.08.2016 року о 22:41 годині через пункт пропуску «Сокиряни- Окниця» митного поста «Кельменці» Чернівецької митниці громадянином України ОСОБА_2 ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки VW GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 (Польща) , в режимі транзиту для особистого користування.

Таким чином, враховуючи те, що вибір митного режиму відповідно до статті 71 МК України є правом особи, та обставину, що позивачем під час перетину кордону було обрано митний режим транзит, що встановлює відповідний строк вивезення товару з митної території України, який позивачем згідно матеріалів справи було перевищено більш ніж на одну добу, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача під час винесення оскаржуваної постанови.

При аналізі вищенаведених обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до твердження, що доводи апеляційної скарги представника позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 березня 2017 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.