Постанова № 65250730, 07.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року №876/8185/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

за участю представника позивача - Харіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 05.05.2016 №№0005151502, 0005161502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не порушив терміни сплати самостійно визначеної суми авансового внеску з податку на прибуток підприємств (далі - авансовий внесок, податок на прибуток відповідно) за січень-лютий 2013 року протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №813/1851/16 позов задоволено повністю.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів (платіжних доручень), які б підтверджували сплату авансових внесків за Івано-Франківську філію ТОВ (далі - Філія) за січень-лютий 2013 року, а перша сплата таких внесків здійснена аж 28.03.2013. Покликання суду на судові рішення, якими скасовано відповідну податкову вимогу ДПІ від 2013 рік, очевидно від 23.01.2013 №73 (далі - Вимога), є надумане, позаяк цими рішеннями лише встановлено обов'язок сплати консолідованого податку на прибуток позивачем за місцезнаходженням основного підприємства та помилкове направлення Вимоги Філії.

ДПІ просила про розгляд справи у відсутності її представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що звітним податковим місяцем зі сплати авансового внеску по Філії є січень-лютий 2013 року, а тому граничним строком його сплати є відповідно 20.02.2013 та 20.03.2013. Вказані внески перераховувалися до Державного бюджету України (далі - ДБУ) в строки, встановлені ПК.

Такі висновки цього суду є лише частково вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.04.2016 ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Філії, про що складено акт №1336/09-15-12-04-15/35383505 (далі - Акт; а.с.9).

У висновку Акту зазначено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання (авансового внеску) з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК.

На підставі Акту ДПІ прийнято ППР від 05.05.2016 :№0005151502, яким на підставі ст.126 ПК за затримку на 97 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 35370грн визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 7074грн; №0005156502, яким на підставі ст.126 ПК за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 4784грн визначено штраф у розмірі 10 % у сумі 478,40грн (а.с.7-8).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп.4.1.11 п.4.1. ст.4 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) однією із основних засад податкового законодавства в Україні є єдиний підхід до встановлення податків та зборів, що полягає у визначенні на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку. До таких елементів ст.7 цього Кодексу відносить порядок обчислення податку (пп.7.1.5), строк та порядок сплати податку (пп.7.1.7), а також строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку (пп.7.1.8).

За п.29.1 ст.29 ПК обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів, а строк сплати податку п.31.1 ст.31 цього ж Кодексу пов'язує з моментом виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку.

Згідно з пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). При цьому, пп.14.1.39 цього ж пункту визначає таке податкове зобов'язання як грошове зобов'язання платника податків.

Податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання (п.46.1 ст.46 ПК).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 16 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012 (далі - Закон №5083-VI), внесено доповнення до п.57.1 ст.57 ПК, яким змінено механізм та строки сплати податкового зобов'язання.

Ця правова норма почала визначати, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до п.152.4 ст.152 ПК платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє контролюючі органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.

Встановлено, що позивачем прийнято рішення про консолідовану сплату податку на прибуток за місцезнаходженням юридичної особи та повідомлено податкові органи заявою від 30.05.2011 №144.

У відповідності до абзацу восьмого п.152.4 ст.152 ПК відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

Згідно з п.33.1 ст.33 ПК строком сплати податку та збору визнається період, що

розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

ПК визначено наступні види податкового періоду: календарний рік, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний квартал, календарний місяць, календарний день (ст.34).

Законом №5083-VI п.2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК доповнено абзацом другим та указано, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п.57.1 ст.57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку (податку на прибуток) у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відтак, як правильно відзначив суд першої інстанції, вказаними доповненнями, у порівнянні із п.57.1 ст.57 ПК, змінено як розмір авансового платежу, так і порядок його сплати у звітних (податкових) місяцях січень-лютий 2013 року, та визначено, що авансові платежі сплачуються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, за системного, цільового та нормативного підходу до наведеного законодавчого регулювання податкових відносин звітним податковим місяцем, у спірному випадку по Філії, є січень та лютий 2013 року. А тому, граничним строком сплати авансових платежів за січень 2013 року відповідно є 20.02.2013, а за лютий 2013 - 20.03.2013.

Апеляційним судом встановлено подання ТОВ за Філію за 9 місяців 2012 року розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток від 08.11.2012 №9069729984, в якому задекларовано податкове зобов'язання відокремленого підрозділу (рядок 6) в сумі 33706грн, отже авансовий внесок з цього податку за січень-лютий 2013 року підлягав до сплати в розмірі 3745грн (33706 грн/9) (а.с.69).

Погоджується апеляційний суд і з встановленою судом першої інстанції фактичною сплатою ТОВ авансового внеску протягом 2013-2014 років, перерахуванням за березень-грудень 2013 року, січень 2014 року платіжними доручення від 28.03.2013 №37, 29.04.2013 №65, 28.05.2013 №88, 27.06.2013 №110, 30.07.2013 №125, 29.08.2013 №142, 26.09.2013 №154, 29.10.2013 №166, 28.11.2013 №183, 27.12.2013 №13 та 29.01.2014 №10 відповідно (а.с.18-28).

Поряд з цим, позивачем не подано, а судом першої інстанції не отримано доказів сплати ТОВ авансових внесків за Філію за січень і лютий 2013 року до 20.02.2013 і 20.03.2013 (включно) відповідно, а такі були сплачені ТОВ аж 26.02.2014 платіжним дорученням №29, тому твердження цього суду про перерахування авансових внесків за січень-лютий 2013 року до ДБУ в строки встановлені ПК (п.2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення») є неспроможним (а.с.77).

Також є помилковим висновок суду, з покликанням на скасування в судовому порядку податкової вимоги від 2013 року (очевидно Вимога), про відсутність підстави для сплати боргу за січень-лютий 2013 року.

Дійсно, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року у справі №813/3776/13-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, зокрема, визнано протиправною та скасовано Вимогу (а.с.90-99).

Цими судовими рішеннями встановлено, що 23.01.2013 ДПІ виставлено Філії Вимогу, відповідно до якої сума податкового боргу Філії за платежем авансові внески станом на 23.01.2013 становить 3745грн (а.с.89).

Скасовуючи Вимогу, суди виходили з обов'язку сплати консолідованого податку на прибуток ТОВ за своїм місцезнаходженням та помилкового виставлення (направлення) Вимоги Філії, оскільки правом виставлення вимоги у даному випадку наділений податковий орган за місцезнаходженням позивача.

Стаття 87 ПК визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, за п.87.9 якої у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідач не покликається на наявність у позивача непогашеного податкового боргу, оскільки податковий борг по авансових внесках за січень-лютий 2013 року погашався у порядку, встановленому п.87.9 ст.87 ПК, за рахунок подальших (першого 28.03.2013) сплат таких авансових внесків.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Поряд з цим, не є прийнятним розрахунок штрафних санкцій проведений ДПІ, який знаходиться в матеріалах справи (а.с.29-42), позаяк він здійснений відповідно до помилкових висновків Акта щодо граничних строків сплати авансових платежів за січень-лютий 2013 року.

На вимогу апеляційного суду ДПІ проведено розрахунок штрафних санкцій, передбачених п.126.1 ст.126 ПК, відповідно до наведеного вище розуміння вимог податкового законодавства, яке висловив суд першої інстанції та з яким погоджується апеляційна інстанція, з урахуванням вимог п.102.1 ст.102 ПК - в межах строків давності (а.с.139-141).

Підсумовуючи, виходячи із цього розрахунку, який є правильним, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність ППР від 05.05.2016 №0005151502 та №0005161502 в частині визначення штрафної санкції у розмірі 467,90 гривень, та відповідно помилковість останнього ППР в частині визначення штрафної санкції у розмірі 10,50 гривень.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції у відповідній частині та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні такого з наведених вище підстав.

За змістом пунктів 1, 3, 4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду таким обставинам, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 5 травня 2016 року №0005151502 та №0005161502 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 467,90 гривень, розподілу судових витрат скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя А.І. Рибачук

Повний текст виготовлений 13 березня 2017 року.