Ухвала суду № 65250684, 07.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 р. Справа № 876/11164/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника відповідача Цахнюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, яким просила визнати протиправними дії відповідача, які полягають у стягненні з неї 87,15 грн. за послуги Державної міграційної служби України та 120,00 грн. плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язати відповідача повернути їй дані кошти.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що вимоги відповідача щодо сплатити позивачем спірних платежів за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон є безпідставними, оскільки не передбачені спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини, а саме Законом України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України» та «Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231. Тому суд дійшов висновку, що вказані витрати, які були незаконно стягнуті відповідачем, підлягають поверненню на користь позивача.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що його вимога щодо сплати позивачем для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон 87,15 грн. за послуги Державної міграційної служби України та 120,00 грн. плати за вартість бланку паспорта є правомірною, оскільки оплата таких витрат передбачена «Переліком платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміром плати за їх надання», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року № 795, та «Порядком надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1098.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в серпні 2013 року ОСОБА_2 подала до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області заяву-анкету про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до якої додала копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків, квитанцію від 16.08.2013 року № 1969354613/1 про сплату держмита в розмірі 170,00 грн., квитанцію від 16.08.2013 року № 1969361613/1 про оплату за послуги Державної міграційної служби в розмірі 87,15 грн., квитанцію від 16.08.2013 року № 1969365 613/1 про оплату за бланк паспорта в розмірі 120,00 грн. та квитанцію від 16.08.2013 року № 1969368613/1 про сплату коштів за додаткові послуги в розмірі 60,17 грн. (додаткова платна послуга Державної міграційної служби України «Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон»).

На підставі вказаних документів ОСОБА_2 11.09.2013 року отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення їй зайво сплачених коштів за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а саме 87,15 грн. за послуги Державної міграційної служби України та 120,00 грн. плати за вартість бланку паспорта.

Однак листом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 19.11.2014 року № 05/У-3 їй було відмовлено в поверненні цих коштів, оскільки, на думку відповідача, ці кошти були стягнені відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність такої відмови відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.

У п. 10 «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), наведено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється, зокрема, за видачу громадянам України паспорта для виїзду за кордон або обміну цього паспорта на території України у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, сплата встановленого цим Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), в зв'язку з чим органи Державної міграційної служби України не мають права вимагати повторної оплати тих самих послуг на підставі іншого нормативно-правового акта.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вимог відповідача щодо сплати позивачем за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон платежів, не передбачених спеціальними правовими актами, які регулюють дані правовідносини, а саме Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та «Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення».

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, в постанові від 17.12.2013 року у справі № 21-441а13.

А відповідно до положень ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні витрати були незаконно стягнуті відповідачем з позивача, а тому підлягають поверненню на її користь.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 809/4001/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 10.03.2017 року