Ухвала суду № 65250678, 07.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року № 876/7645/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

встановив:

02.08.2016 позивач Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулось в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2, у якому просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 50931,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем рахується вказана сума податкового боргу, що складається з наступних платежів: ПДВ в сумі 35017,37 грн та мита на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами в сумі 15915,64 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 № 0000161701, № 0000171701, які визнані узгодженими у судовому порядку та нарахування пені в сумі 9142,22 грн. На вказану вище суму податкового боргу податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 03.12.2015 № 58-23, однак у добровільному порядку ці суми сплачені не були, у зв'язку з чим позивач просить стягнути ці кошти у судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що жодною зовнішньоекономічною діяльністю особисто ОСОБА_2 від свого імені не займався, а на підставі нотаріально посвідчених довіреностей інших громадян України вчинив від їх імені та в їх інтересах дії по придбанню, ввезенню та оформленню придбаних цими громадянами транспортних засобів. Жодних платежів при ввезенні транспортних засобів для інших осіб ОСОБА_2 не сплачував і не мав обов'язку сплачувати. Всі платежі були здійснені особами, які є декларантами і які згідно Закону несуть відповідальність за правильність декларування та сплату обов'язкових платежів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки у процесі судового розгляду встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 50930,01 грн, а вжиті податковим органом заходи щодо надіслання податкової вимоги про сплату боргу позитивного результату не дали.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Податковим кодексом України (далі - ПК України) регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 16.1.4 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст.14 ПК України встановлено податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за наслідками проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 12.01.2015 винесено податкові повідомлення-рішення № 0000161701, яким ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 35014,37 грн, що виникла внаслідок несплати 22983,28 грн основного платежу, штрафних санкцій у розмірі 5745,82 грн та пені у розмірі 6285,27 грн та № 0000171701, яким визначено грошове зобов'язання з мита на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на суму 15915,64 грн, що виникла внаслідок несплати 10446,95 грн основного платежу, штрафних санкцій у розмірі 2611,74 грн та пені у розмірі 2856,95 грн (а. с. 17, зворот).

ОСОБА_2, не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржував їх у судовому порядку. Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 по справі № 809/361/15, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015, у задоволенні позову відмовлено (а. с. 18-20). Ця постанова суду набрала законної сили 15.10.2015.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 254 КАС України, з моменту проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, визначене податковими повідомленнями-рішеннями від 12.001.2015 № 0000161701 та № 0000171701 грошове зобов'язання з ПДВ та ввізного мита є узгодженим, а відтак підлягало сплаті протягом 10 днів до бюджету. Однак, відповідачем не надано доказів сплати цього зобов'язання, а тому таке набуло статусу податкового боргу.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем надіслано йому податкову вимогу форми «Ф» № 58-23 від 03.12.2015 на суму 50930,01 грн.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 809/957/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 13.03.2017.