Ухвала суду № 65250525, 06.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9637/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника позивача Фоменка М.С., представників відповідача Кошарської А.Ю. та Ткаченка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс" (надалі - ТОВ "ТПК "Промімпекс") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 06 квітня 2016 року №№0000831404, 0000841401, які прийняті відповідачем за наслідками планової документальної виїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо не реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ПП "Агротехкомплекс", ТОВ "Техносила-Україна" та ТОВ "Промтех-Торг" є хибними та спростовуються наданими позивачем первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а надані позивачем документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірність включення до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам з контрагентами ПП "Агротехкомплекс", ТОВ "Техносила-Україна" та ТОВ "Промтех-Торг".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що взаємовідносини позивача з контрагентами ПП "Агротехкомплекс", ТОВ "Техносила-Україна" та ТОВ "Промтех-Торг" не мали реального характеру, оскільки контрагенти-постачальники відсутні за місцезнаходженням, відсутні у них необхідні умови для ведення господарської діяльності, власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тощо, що, на думку апелянта, вказує на здійснення господарських операцій, спрямованих на надання податкової вигоди.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача за результатами якої складено акт від 18 березня 2016 року №27/26-15-13-01-02/38233883 "Про результати планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс" (код за ЄДРПОУ 38233883) з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 року".

В акті перевірки відповідачем зроблені висновки, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 132.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 та 2014 роки на суму 7 327 805,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7 888 856,00 грн., у тому числі за січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року.

Згідно висновків акту перевірки позивачем неправомірно включено до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ПП "Агротехкомплекс", ТОВ "Техносила-Україна" та ТОВ "Промтех-Торг", та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, а саме: перевіркою встановлено відсутність контрагентів-постачальників за місцезнаходженням та відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що вказує на здійснення господарських операцій, спрямованих на надання податкової вигоди; крім того, в акті перевірки зазначено про не надання ТОВ "ТПК "Промімпекс" сертифікатів якості та сертифікатів відповідності по закупівлі товарів імпортного походження з метою підтвердження реальності їхнього походження та перетинання митного кордону.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2016 року №№0000831404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9 159 756,00 грн., в тому числі за основним платежем - 7 327 805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 831 951,00 грн. та № 0000841401 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 861 070,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7 888 856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 972 214,00 грн.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ТПК "Промімпекс" (покупець) та ПП "Агротехкомплекс" (продавець) був укладений договір поставки 07.05.2013 р. №2А. Згідно умов договору найменування, кількість, асортимент та ціни на товар вказуються в специфікаціях, передача товару здійснюється на складі продавця за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 25-А, транспортування товару здійснюється транспортом покупця.

Позивач на підтвердження виконання умов договору, а саме поставки товару: хомути, шнури, адаптери, ніпель, поршні, перехідники, кільця, рукави гофровані, труби, кріплення, штоки, фільтри, пружини, крани, манометри тощо, надав документи: специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортних накладні, податкові накладні.

Між ТОВ "ТПК "Промімпекс" (покупець) та ТОВ "Техносила-Україна" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 03.01.2013 р. №2 та від 08.01. 2014 р. щодо купівлі продукції: гумовотехнічних виробів, рукава високого тиску, гідравлічну арматуру та комплектуючі до обладнання. Згідно умов договору поставка товару здійснюється шляхом самовивозу зі складу продавця транспортом та за рахунок покупця.

Позивач на підтвердження здійснення господарських операцій надав документи: рахунки-фактури, специфікації, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Також, між ТОВ "ТПК "Промімпекс" (покупець) та ТОВ "Промтех-Торг" були укладені договори купівлі-продажу від 15.10.2013 р. №ПТ-1 та від 08.01.2014 р. №ПТ-1. Згідно умов договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією на кожну партію поставки товару. Відповідно до пункту 2.2 договорів купівлі-продажу відвантаження товару зі складу постачальника здійснюється транспортом та за рахунок покупця окремими партіями; адреса складу постачальника: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 25-А.

На підтвердження виконання умов договору, а саме поставки товару: рукави, кільця, з'єднувачі, манжети, ніпелі, гайки, шланги, хомути, штоки, адаптери, муфти, шнури тощо, позивач надав наступні документи: специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

За поставлений товар позивач здійснював оплату безготівковими грошовим коштами та векселями, що підтверджується наявними у справі копіями виписок банку з відмітками банку про здійснення переказу та актами прийому-передачі векселів.

Факт оплати послуг апелянтом не заперечувалося.

Таким чином, позивач надав належним чином оформлені первинні документи та інші документи на підтвердження виконання умов договору.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому підтверджують факт здійснення господарської операції.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновки інших актів перевірок, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження прав позивач на податковий кредит.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ПП "Агротехкомплекс", ТОВ "Техносила-Україна" та ТОВ "Промтех-Торг", внаслідок чого, висновки аку перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 13.03.2017р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.