Постанова № 65248756, 07.03.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Справа № 803/167/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представників позивача Байрак Г.Р., Пальчик В.А.,

представників відповідача Кулініча С.Ф., Кортоус Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА в Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області викладених у листі від 16.01.2017 року № 13-03-08-14/202 «Про усунення порушень», відображених в акті ревізії від 28.12.2016 року № 080-23/14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 28.09.2016 року по 21.12.2016 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, що належить до сфери управління Державної судової адміністрації України за період з 01.01.2014 року по 01.10.2016 року, за наслідками якої складено акт ревізії від 28.12.2016 року № 080-23/14. На підставі вищевказаного акту відповідачем 16.01.2017 року винесено вимогу №13-03-08-14/202 «Про усунення порушень», відображених в акті ревізії, яка була направлена та отримана позивачем 19.01.2017 року, дану вимогу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виплати надбавки за вислугу років семи суддям місцевих суддів Волинської області проводилась ТУ ДСА у Волинській області відповідно до наказу голови відповідного суду, в якому зазначено розмір надбавки, що підлягає нарахуванню та виплаті судді. Судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними 3-річного стажу роботи на посаді судді.

Щодо виплати одноразових премій до Дня юриста обслуговуючим працівникам (водіям, експедиторам, прибиральникам приміщень, операторам котельні) то вважає, що виплата премії вищевказаним працівникам місцевих загальних судів Волинської області здійснювалась територіальним управлінням на підставі наказів, виданих керівниками апаратів відповідних судів, а отже нарахування і виплата даної премії не суперечить законодавству.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві та просять суд їх задовольнити.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, в письмових запереченнях від 07.03.2017 року №13-93-13-07/1268 (а.с.99-105) та його представники в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечили посилаючись на те, що позивачем не дотримано законодавства при нарахуванні та виплаті 7 суддям, які були призначені на посади суддів в період з 2012 по 2014 роки, надбавки за вислугу років в розмірі 15% без наявності у них 3 річного стажу роботи на загальну суму 139760,00 грн. та зайво проведено сплату ЄСВ на суму 44380,00 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано шкоди (збитків) Управлінню на суму 184140,00 грн. Крім того, позивачем у 2015 році проведено незаконну виплату одноразових премій до Дня юриста обслуговуючим працівникам (водіям, експедиторам, прибиральникам приміщень, операторам котельні) в загальній сумі 35000,00 грн. та сплачено на ці виплати ЄСВ на суму 11060,00 грн., чим завдано втрат на загальну суму 46060,00 грн. Просять суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 28.09.2016 року по 21.12.2016 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області, що належить до сфери управління Державної судової адміністрації України за період з 01.01.2014 року по 01.10.2016 року.

За результатами ревізії 28.12.2016 року складено акт №080-23/14, яким зафіксовано, що в порушення п. 5 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» (редакція від 12.02.2015 №192) в період: з 01.04.2015 року по 01.10.2016 року 7 суддям, які були призначені на посади суддів в період з 2012 по 2014 роки, без наявності у них 3 річного стажу роботи, зайві нарахована та виплачена надбавка за вислугу років в розмірі 15% на загальну суму 139760,00 грн. та зайво проведено сплату ЄСВ на суму 44380,00 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано шкоди (збитків) Управлінню на суму 184140,00 грн., та в порушення п.2 наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 року №7 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» та п. 4.2 і п. 4.4 Положень про преміювання міських, міжрайонних та районних судів в Волинській області Управлінням у 2015 році проведено виплату одноразових премій до Дня юриста обслуговуючим працівникам (водіям, експедиторам, прибиральникам приміщень, операторам котельні) в загальній сумі 35000,00 грн. та сплачено на ці виплати ЄСВ на суму 11060,00 грн., чим завдано втрат на загальну суму 46060,00 грн. (а.с.106-139). Даний акт підписаний позивачем із доданими до нього запереченнями (а.с.166-170).

Листом від 16.01.2017 року №13-03-08-14/203 відповідач направив позивачу висновок на заперечення до акту ревізії від 28.12.2016 року, яким повідомив, що надані територіальним управлінням заперечення не приймаються (а.с.171-190).

На підставі вищевказаного акту Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області 16.01.2017 року винесено вимогу №13-03-08-14/202 «Про усунення порушень» відображених в акті ревізії від 28.12.2016 року № 080-23/14 (а.с.11). Дана вимога направлена та отримана позивачем 19.01.2017 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані: Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ (далі - Закон України №2939-ХІІ), Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі-Порядок №550), Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі-Положення №499/2011).

Приписами статті 2 та статті 4 Закону України №2939-ХІІ, визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (ст. 2). Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст. 4).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закон України №2939-ХІІ, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Положеннями частини 1 статті 10 Закону України №2939-ХІІ визначені повноваження органу державного фінансового контролю, під час проведення перевірки, а саме: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п.1); одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю (п.6); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п.13).

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначено в Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами.

Відповідно до пункту 16, пункту 35 Порядку №550, ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (п.16). Результати ревізії оформляються актом, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Приписами підпункту 4 пункту 4 Положення №499/2011 передбачено, що Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів… застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства.

Водночас, відповідно до вимог підпункту 15, підпункту 21 пункту 6 Положення №499/2011, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Наведені вище норми кореспондуються з приписами пункту 7 статті 10 Закону №2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає суду підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене свідчить про наявність в органу державного фінансового контролю права пред'являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово відшкодувати виявлені в ході перевірки збитки.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а отже, у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Дана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи № 21-40а14, 21-632а14), від 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14) від 16 вересня 2015 року (справа № 21-1380а15).

Щодо порушення позивачем п. 5 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції від 12.02.2015 року №192) в частині зайво нарахованої та виплаченої семи суддям місцевих загальних судів Волинської області надбавки за вислугу років, в період з 2012 по 2014 роки, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що сім суддів місцевих загальних суддів Волинської області, які були призначені на посади суддів Указом Президента України, наказами голів відповідних судів зараховані в штати місцевих загальних судів Волинської області з встановленням щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу, а саме: ОСОБА_6 - 05.09.2012 року (а.с.46,50,53,58), ОСОБА_7 - 01.11.2013 року (а.с.62,63), ОСОБА_8 - 01.11.2013 року (а.с.62,63), ОСОБА_9 - 06.02.2014 року (а.с.64), ОСОБА_10 - 25.10.2013 року (а.с.61), ОСОБА_11- 08.07.2013 року(а.с.73), та ОСОБА_12. - 01.11.2013 року (а.с.80), відповідно до Закону України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон України №2453-VІ).

Згідно з частиною 1 статті 133 Закону України №2453-VІ суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 5 статті 133 Закону України №2453-VІ суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 24 вищевказаного Закону голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Цією ж статтею на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акту про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Як вже зазначалось судом, головами місцевих загальних суддів Волинської області в яких працюють вищевказані судді винесено відповідні накази про встановлення семи суддям надбавки за вислугу років в розмірі 15%.

29 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції (від 12.05.2015 року Закон України №192 -VIII).

Згідно з частиною 5 статті 133 Закону України №192 -VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

При цьому, прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не містять норми стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.

На думку суду відсутність такої норми є нічим іншим, як обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України, а саме: рішення від 24.06.1999 року №6-рп/99, рішення від 20.03.2002 року №5-рп/2002, рішення від 01.12.2004 року №19-рп/2004, рішення від 11.10.2005 року №8-рп/2005, рішення від 18.06.2007 року №4-рп/2007, рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008, рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року справа №1-рп/99, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.

Отже, положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Також, суд звертає увагу на те, що пунктом 2 рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73 визначено, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

Пунктом 3 вказаного рішення, рекомендовано головам всіх судів України привести накази про щомісячну доплату за вислугу років суддів у відповідність до частини третьої статті 22, частини першої статті 58 Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакції на час набуття такого права та набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Згідно з частиною 6 статті 131 Закону України №192 -VIII рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України або в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 148 Закону України №192 -VIII, Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку що судді, які призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом України №192 -VIII, складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними 3-х річного стажу роботи на посаді судді.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 року у справі № К/800/42096/15.

Також, суд звертає увагу на те, що Верховною Радою України 21.12.2016 року прийнято Закон України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-VІІІ, який набрав чинності 05.01.2017 року.

Відповідно до підпункту «з» пункту 33 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного вище закону внесено зміни до пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на підставі наказів голів місцевих загальних судів Волинської області правомірно здійснювало нарахування та виплату доплати за вислугу років семи суддям місцевих загальних судів Волинської області у розмірі 15% відповідно до законодавства, яке діяло на день призначення їх на відповідні посади.

Що стосується виплати позивачем одноразових премій до Дня юриста обслуговуючим працівникам апарату місцевих загальних суддів Волинської області (водіям, експедиторам, прибиральникам приміщень, операторам котельні), то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Волинській області у 2015 році проведено виплату одноразових премій до Дня юриста працівникам апарату місцевих загальних суддів Волинської області, в тому числі обслуговуючим працівникам (водіям, експедиторам, прибиральникам приміщень, операторам котельні) на загальну суму 35000,00 грн.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України №108/95-ВР основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підпунктом «ж» пункту 2 наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 року №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» надано право керівнику в межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працівників: визначати робітникам розмір премії залежно від їхнього вкладу в кінцеві результати роботи. Конкретний розмір премії робітників граничними розмірами не обмежується.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників місцевих загальних судів Волинської області визначаються у положенні про преміювання відповідного суду та здійснюється на підставі наказу, виданого керівником апарату суду, невід'ємною частиною якого є подання заступника керівника апарату суду щодо вкладу відповідних працівників у кінцеві результати роботи суду.

Відповідно до частини 5 статті 152 Закону України №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі.

Положеннями місцевих загальних судів Волинської області про преміювання передбачено преміювання всіх працівників апарату суду без винятку, куди входять водії, експедитори, прибиральники приміщень та оператори котелень.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що працівниками апарату суду слід вважати усіх осіб, які обіймають посади згідно штатного розпису та структури суду на відповідний рік.

Так, відповідно до пункту 4.1 Положення про преміювання працівників апарату Рожищенського районного суду Волинської області преміювання працівників апарату суду здійснюється (за наявності коштів на виплату премії) за сумлінне та якісне виконання обов'язків, визначених посадовою інструкцією, виконання заходів, передбачених планами роботи суду, доручень керівництва, дотримання виконавської та трудової дисципліни і особистого вкладу у загальні результати роботи: за місяць, за виконання особливо важливої роботи або з нагоди ювілейних та на честь святкових дат, за підсумками роботи за рік. Ювілейними датами вважаються: 50, 55, 60, 65 років від дня народження працівника; 20, 25, ЗО, 35, 40, 45 років роботи на займаній посаді (в установі; судовій системі). Святковими датами вважаються: святкові дати, передбачені ст. 73 Кодексу законів про працю України; професійні свята: День юриста, День працівника суду, День державної служби, День працівників архівних установ України (а.с.16).

Згідно з пунктами 4.2, 4.4 вищевказаного Положення преміювання працівників апарату суду за виконання особливо важливої роботи або з нагоди ювілейних та святкових дат здійснюється за рішенням керівника апарату суду за погодженням голови суду або на підставі подання безпосереднього керівника. Будь-яке подання на преміювання має бути погоджено з територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області (а.с.16).

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2016 року ТУ ДСА в Волинській області листом №2553/04-30 звернулося до Управління Держпраці у Волинській області з проханням надати роз'яснення по оплаті премії до професійних свят (а.с.14).

Управління Держпраці у Волинській області листом від 17.11.2016 року №2538/01-06.1 повідомило ТУ ДСА в Волинській області про те, що представлена копія Положення про преміювання працівників апарату Рожищенського районного суду Волинської області, передбачає нарахування і виплату премії працівникам апаратів судів (державним службовцям, службовцям та робітникам) до професійних свят, а отже нарахування і виплата даної премії не суперечить законодавству (а.с.15).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області у 2015 році правомірно проведено виплату одноразових премій до Дня юриста обслуговуючим працівникам, оскільки виплата таких премій здійснювалась виключно на підставі наказів, та подань виданих керівниками апаратів місцевих загальних суддів Волинської області та погодженими у встановленому порядку головами відповідних суддів (а.с.30-91).

За таких обставин, суд визнає вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області викладених у листі від 16.01.2017 року № 13-03-08-14/202 «Про усунення порушень», протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд також звертає увагу на те, що у вищевказаній вимозі відповідач вимагає «Усунути виявленні порушення законодавства в установленому законному порядку», однак не зазначив, які саме заходи мав вжити позивач для усунення виявлених порушень. У той же час, відповідно до листа Державної фінансової інспекції України № 25-18/205 від 04.03.2015 року «Щодо підготовки вимог про усунення виявлених порушень», у вимозі у формі пропозиції (рекомендації) мають міститись способи усунення встановлених порушень. Ці способи мають відображати кінцеву мету вжитих заходів, а не можливі шляхи її досягнення.

Як вбачається з оскаржуваної вимоги, остання складена відповідачем без дотримання рекомендацій Державної фінансової інспекції України. Суд звертає увагу, що недотримання відповідачем рекомендацій Державної фінансової інспекції України вказує на необґрунтованість вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), та згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесення вимог викладених у листі від 16.01.2017 року № 13-03-08-14/202 «Про усунення порушень», відображених в акті ревізії від 28.12.2016 року № 080-23/14, а відтак дані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною третьою статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно платіжного доручення №136 від 16 лютого 2017 року позивачем при поданні адміністративного позову сплачений судовий збір в сумі 1600,00 грн. (а.с.2).

Оскільки, адміністративний позов задоволено повністю, відтак за рахунок бюджетних асигнувань Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області викладених у листі від 16.01.2017 року № 13-03-08-14/202 «Про усунення порушень».

Присудити на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі 54-а, код ЄДРПОУ 26276277) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (43005, Волинська область, місто Луцьк, пр.-т. Грушевського 3а, код ВПЮО 40913671) судові витрати в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії, повний текст якої буде складено 10 березня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський