Постанова № 65248271, 13.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2490/16-п Головуючий у 1 інстанції Кухта В. О. Провадження № 33/795/94/2017 Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Демченка О.В.,

захисника - адвоката Гречко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2017 року,

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючий, проживаючий АДРЕСА_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп.

Судом ОСОБА_2 було визнано винним в тому, що він 08 листопада 2016 року о 21 год. 50 хв. на а/д Чернігів-Товстоліс, виїзд з вул. Малиновського, порушивши пункт 2.9 а) Правил дорожнього руху, керував автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, тест проводився за допомогою приладу Drager №6820 і результат становить 1,07 ‰ (промілле), чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 повністю заперечуючи свою вину у вчиненні вказаного правопорушення, вказуючи про незаконність та невідповідність нормам матеріального права просить скасувати оскаржувану ним постанову та закрити провадження по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що хотів бути присутнім в судовому засіданні та надати особисті пояснення, але через хворобу не зміг реалізувати це право та подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, проте був позбавлений судом такої можливості, що, на його думку, свідчить про грубе порушення його прав.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився двічі, проте був завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду. Жодних заяв та клопотань на адресу суду апеляційної інстанції не направляв.

Адвокат Гречко Н.О. підтримала апеляційну скаргу свого клієнта та просила її задовольнити. Додатково вказала про закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому просила закрити провадження саме з цих підстав.

Дослідивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що у її задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Віршуючи питання щодо винуватості ОСОБА_2, у відповідності до постанови, місцевий суд допитав в якості свідка старшого інспектора Чернігівського РВП капітана поліції ОСОБА_3, який показав, що був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_2, у якого були ознаки алкогольного сп'яніння, проте в лікарню на медичний огляд він їхати відмовився та просив провести огляд на місці зупинки. Інспектор звернувся за допомогою до патрульної поліції, які надали прилад Драгер. Після продування цього приладу було встановлено, що водій ОСОБА_2 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, вина ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення, підтверджується протоколом Серії АП2 №533302 від 08.11.2016 року (а.с.6), результатами тестування приладу Drager (а.с.4) та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 (а.с.9) і ОСОБА_5 (а.с.10) в присутності яких ОСОБА_2 проходив тестування приладом Drager і результат був позитивний.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції вимог ст.268 КУпАП, а саме розгляд місцевим судом справи без його участі є необґрунтованими та безпідставними.

Так, справа була призначена до розгляду на 13 грудня 2016 року, про що ОСОБА_2 був повідомлений повісткою (а.с.12), та за його заявою від 12 грудня 2016 року судове засідання було перенесено на 26 грудня 2016 року, яке по заяві ОСОБА_2 повторно було перенесене на 18 січня 2017 року, а потім в послідуючому відкладено на 02 лютого 2016 року і знову ж таки за день до розгляду справи надійшла заява про перенесення судового засідання. Тобто, місцевий суд тричі призначав справу до розгляду і кожного разу ОСОБА_2 знаходив причину для своєї неявки в судове засідання, і лише в четвертому судовому засіданні справа була розглянута по суті.

На думку апеляційного суду, зазначене може розцінюватися як зловживання учасника судового провадження своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та здійснення перешкод суду розглянути її у розумні строки і забезпечити законність при винесенні процесуального рішення.

При цьому варто зауважити, що будь-яких медичних протипоказань щодо неможливості особистої участі особи, жодний з додатків до заяви про відкладення розгляду справи не містив.

Неодноразове відкладення судових засідань та повідомлення особи про дату, час та місце слухання справи, свідчить про намагання суду забезпечити її участь у розгляді справи, а дії особи свідчать про недобросовісне користування своїми правами. Крім того, ніщо не перешкоджало ОСОБА_2 навіть при неявці до суду подати свої докази або клопотання у письмовій формі. Згідно вимог ст. 268 КУпАП, особиста участь особи, притягнутої до адміністративної відповідальності в розгляді справи за ст. 130 КУпАП не являється обов'язковою.

Крім того, ОСОБА_2 двічі не з'явився і в судове засідання апеляційного суду для того щоб надати особисті пояснення та докази, які він вважав такими, що залишились поза увагою місцевого суду або були необґрунтовано проігноровані.

Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_2 свідомо направлені на зловживання наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з'ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання щодо накладення стягнення, суд також врахував межі санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, правильно обрав та призначив адміністративне стягнення.

Жодних інших підстав, які були б безумовною підставою для скасування постанови суду під час перегляду встановлено не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Демченко