Ухвала суду № 65247429, 07.03.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/627/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/285/17 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 46

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 17 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 17 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою. Позивач зазначила, що про час та дату розгляду справи їй не було відомо, оскільки судової повістки їй не було вручено. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції на авторозподіл для визначення іншого судді, оскільки головуючому по справі судді Дзюбичу В.Л. висловлює недовіру. При цьому позивач посилалась на порушення судом ст.ст.8,55 Конституції України, ст.ст.1,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимог процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній, відповідача, котрий апеляційну скаргу заперечив, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часкового задоволення, а ухвала суду - до скасування.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя слід залишити без розгляду у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання позивача за відсутності заяви про розгляд справи без її участі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам цивільного процесуального закону.

Згідно з журналом судового засідання від 26.10.2016 року у зв'язку з відсутністю позивача розгляд справи відкладено на 28.11.2016 року. Відповідно до розписки від 27.10.2016 року ОСОБА_1 про день, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, що стверджується її особистим підписом (а.с.36).Згідно з клопотанням від 28.11.2016 року ОСОБА_1 просила перенести судове засідання у зв'язку з погіршенням стану її здоров'я та необхідністю лікування. Як вбачається із поданого ОСОБА_1 листка непрацездатності серія АДБ №856158 Тернопільської міської комунальної лікарні №3, позивач хворіла з 21.11.2016 року по 02.12.2016 року, у зв'язку з чим перебувала на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до журналу судового засідання від 28.11.2016 року у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи оголошено перерву по справі до 17.01.2017 року. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (судові повістки про виклик на 17.01.2017р.) направлені позивачу на адреси: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, однак, повернуті до суду за закінченням терміну зберігання.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 169 ЦПК України передбачені наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі. Зокрема, згідно з ч. 3 вказаної статті суд залишає позовну заяву без розгляду у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системне тлумачення ч. 3 ст. 169 і п. 3 ч.1 ст. 207 ЦПК дозволяє дійти висновку, що застосування інституту залишення заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ч.ч. 4,5,6 ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач належним чином була повідомлена про дату і час судового засідання 17.01.2017р. Судова повістка, направлена на її адресу рекомендованим листом з повідомленням, повернулась до суду з відміткою про причини невручення, а саме: за закінченням терміну зберігання.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, неявка позивача в судове засідання, призначене на 14 год. 00 хв. 17.01.2017 року, не може вважатись повторною, що, в свою чергу, виключає можливість застосування положень ч.3 ст. 169 та п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував цих обставини і вищезазначених вимог процесуального закону та помилково дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст.311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Однак, до задоволення не підлягають вимоги апеляційної скарги щодо направлення справи на новий авторозподіл для визначення іншого судді у зв'язку з недовірою головуючому по справі, оскільки відповідно до вимог ЦПК України ці питання вирішуються в іншому процесуальному порядку.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 311, 313, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий Дикун С.І.

Парандюк Т.С.

Судді: Храпак Н.М.