Ухвала суду № 65246181, 13.03.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.03.2017

Справа N 320/1758/17-ц

(2/320/1741/17)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«13» березня 2017 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Кучеренко Н.В., перевіривши виконання вимог ст. ст. 118-121 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 р. позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

При цьому було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Так, в порушення п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України, позивачем не зазначені докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема доказів безперервного володіння та користування ним спірним майном.

Також, відповідно до п.4 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України передбачає, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Ціна позову зазначена в позовній заяві в сумі 64 000 грн. 00 коп. вираховувалась з інвентарної вартості вказаного нерухомого майна станом на 14 вересня 1993 року, а доказів на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна на час звернення з позовом до суду не зазначено, та як наслідок сума судового збору вираховувалась саме з цієї суми, а не з дійсної вартості нерухомого майна.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за розгляд заяви майнового характеру судовий збір справляється фізичною особою або фізичною особою-підприємцем у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, згідно ч.1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2017 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1600 грн.

Таким чином, позивач повинний сплатити витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з урахуванням зазначених доказів щодо вартості майна (код ЄДРПОУ суду 36969096, р/р 31215206700013, КБК 22030101, Мелітопольське ГУДКСУ, код ЄДРПОУ отримувача 37968956, МФО 813015).

Зазначені недоліки перешкоджають розгляду справи.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 р., якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Таким чином, суд вважає необхідним залишити вказаний позов без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Керуючись ст.ст. 119, 121 ч.1 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 р., суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В.Кучеренко