Рішення № 65245926, 13.03.2017, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4375/16-ц

Провадження №: 2/332/214/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря Іванової Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу, у якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, перебував на посаді заступника командира взводу № 2 роти №5 батальйону патрульної служби ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2013 року, який набрав законної сили 02.09.2013 року, ОСОБА_1 визнано винним у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік, а рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Запорізького міського управління Головного управління МВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 70000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.01.2016 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2014 року залишено без змін. Дані кошти були сплачені на користь ОСОБА_2, у звязку із чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в порядку регресу вищезазначену суму.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не зявилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутності, наполягала на задоволенні позову з підстав, наведених у ньому, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач не зявився, хоча неодноразово викликався судом, про що свідчать повернуті конверти із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що розцінюється, як відмова цієї особи від отримання судових повісток, внаслідок чого його слід визнати таким, що своєчасно та належним чином повідомлений про день та час слухання справи, а тому для запобігання тяганини, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи у його відсутності.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, перебував на посаді заступника командира взводу № 2 роти №5 батальйону патрульної служби ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (наказ № 415 о/с від 19.09.2008 року).

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2013 року, який набрав законної сили 02.09.2013 року, ОСОБА_1 визнано винним у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік (а.с. 16-20).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Запорізького міського управління Головного управління МВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 70000 грн. (а.с. 6-10). Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.01.2016 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2014 року залишено без змін (а.с. 11-15).

07.04.2016 року відповідно до меморіального ордеру № 1 ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області перерахувало на імя ОСОБА_2 70000 грн. (а.с. 21).

Пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року встановлено, що за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обовязків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що ґрунтується на неналежному виконанні працівником своїх трудових обовязків (відшкодування шкоди їх майну, здоровю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснені нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно до ч.3 ст.1191 держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної чинності.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що після проведення перерахування позивачем на користь ОСОБА_2 70000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у позивача виникло право зворотної вимоги про повернення цієї суми у повному обсязі до ОСОБА_1, який під час виконання своїх службових обовязків командира взводу № 2 роти № 5 ППС ЗМУ, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2, за що був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Таким чином, позовні вимоги законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,208,212-215 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В :

Позов Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: АДРЕСА_1, на користь Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 191, ЄДРПОУ 08672408) суму шкоди в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн. та 1378 гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Заводським районним судом м. Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ю.І.Ретинська