Рішення № 65243989, 28.02.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/5423/15-ц

Провадження 2/225/204/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

судді Мигалевича В.В.

при секретарі Голубовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дзержинського міського суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому ставить питання про стягнення з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 174 475,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23.10.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №9/25ДС/0931/2006-НВВклн, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 375 дол.США з розрахунку 12,50 % річних за користування кредитом на строк з 23.10.2006 року по 22.10.2031 року.

26.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно п. 4.1.1. Кредитного договору Позичальник забезпечує погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, указаний в п. 2.2. договору.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, указаний в п. 2.5. договору.

На виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №9/25ДС/0931/П01/2006-НВВклн від 23.10.2006 року, відповідно до п.1.1 якого, поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №9/25ДС/0931/2006-НВВклн від 23.10.2006 року.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 28.07.2015 року має заборгованість у сумі 174 475,53 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 145 854,20 грн; сума заборгованості за відсотками - 28621,34 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутністю, наполягав на задоволенні вимог.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила відмовити в задоволенні позову. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала до суду заперечення проти позову, у якому позов не визнала з підстав недоведеності позивачем обставини виникнення заборгованості у відповідача ОСОБА_1, а також наявності підстав для припинення поруки. Просила у задоволенні позову відмовити. Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій підтримав заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити і розгляд справи провести за відсутності відповідача ОСОБА_1 і її представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Згідно ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 23.10.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9/25ДС/0931/2006-НВВклн, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 375 дол. США з розрахунку 12,50 % річних за користування кредитом на строк з 23.10.2006 року по 22.10.2031 року (а.с. 7-16).

17.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту № 9/25ДС/0931/2006-НВВклн від 23.10.2006 року , за умовами якої було змінено розмір процентної ставки за кредитом, а саме: - на купівлю нерухомості з 17.09.2008 року дорівнює 13,85 % річних в іноземній валюті; на споживчі цілі і сплату комісії - 23,0 % річних в гривні (а.с.17-18).

26.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Предметом кредитного договору, тобто зобов'язаннями є сплата грошових коштів з розрахунку 13,85 % річних за користування кредиту строком до 22.06.2031 року, відповідно до графіку.

Позивачем ставиться питання про стягнення суми боргу в розмірі 174475,53 грн. з у зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору та наявністю у зв'язку з цим простроченої заборгованості станом на 28.07.2015 року.

Досліджена у судовому засіданні довідка (а.с. 25) свідчить про те, що станом на 28.07.2005 року у відповідача ОСОБА_1 прострочена заборгованість по тілу кредиту складає 0,00 дол. США, по відсоткам - 1246,64 дол. США. Крім того, відповідно дослідженому у судовому засіданні Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами (а.с. 26) фактичного розміру простроченої заборгованості за кредитним договором у валюті станом на 26.06.2013 року у відповідача ОСОБА_1 немає, а строкова заборгованість складає 7086,02 доларів США. Тобто, для стягнення заборгованості повинен настати певний строк, оскільки, виходячи з умов кредитного договору, зокрема, п. 4.1.1 цього договору заборгованість за кредитом станом на 28.07.2015 року не повинна перевищувати 17640 дол. США (а. с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування позову надав суперечливі докази, які не свідчать про порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору. Позивачем суду не надано жодного розрахунку заборгованості за період погашення сум тіла кредиту та нарахованих процентів. Виходячи із зазначеного, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 виконувала взяті на себе обов'язки щодо сплати кредитних коштів.

Крім того, суд зазначає, що зобов'язання за кредитним договором є строковим, та строк його виконання встановлено до 22.10.2031 року, а відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо зобов'язанням встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З позовної заяви вбачається, що позивач не вказує про те, що звертається за достроковим стягненням заборгованості та не надає будь-яких документів - вимог грошового характеру, чим становить під сумнів заборгованість, яка на думку позивача існує станом на 28.07.2015 року, а отже вимоги позивача про дострокове стягнення є передчасними, оскільки відповідно до умов кредитного договору у нього не виникло право на дострокове стягнення суми боргу.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми боргу за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що у виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 9/25ДС/0931/2006-НВВклн від 23.10.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 9/25ДС/0931/П01/2006-НВклн від 23.10.2006 року. Відповідно до п. 1.1 цього Договору, поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту № 9/25ДС/0931/2006-НВВклн від 23.10.2006 року .

Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено судом 17.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту № 9/25ДС/0931/2006-НВВклн від 23.10.2006 року , за умовами якої було змінено розмір процентної ставки за кредитом, а саме: - на купівлю нерухомості з 17.09.2008 року дорівнює 13,85 % річних в іноземній валюті; на споживчі цілі і сплату комісії - 23,0 % річних в гривні, тобто було збільшено обсяг відповідальності (а.с.17-18).

У правовому висновку Верховного Суду України, що міститься у справі № 6-2662цс15 від 20.04.2016 року, зазначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Таким чином, додатковою угодою до кредитного договору № 9/25ДС/0931/2006-НВВклн від 23.10.2006 року внесено без згоди поручителя зміни, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності що було встановлено під час судового розгляду і не спростовано кредитором, тож у суду є підстави вважати поруку припиненою, оскільки в додатковій угоді до кредитного договору, укладеного без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Отже, враховуючи збільшення відповідальності поручителя, що мало місце 17.09.2008 року, без згоди поручителя, суд вважає поруку припиненою, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, аналізуючи зазначені обставини справи, вимоги закону, суд вважає, що позивач не довів належними доказами у суді наявність простроченої заборгованості у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором і наявність обов'язку відповідача ОСОБА_2 як поручителя за кредитним договором, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 559 ЦК України,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: