Ухвала суду № 65242970, 02.03.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2094/17

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

02 березня 2017 року місто Київ

Суддя Подільського районного суду м.Києва Ларіонова Н.М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову та матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м.Києва надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30 380,17 грн. за кредитним договором від 11.06.2013 р., укладеним між позивачем та відповідачем.

Ухвалою від 02.03.2017 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом з призначення справи до судового розгляду на 17.03.2017 р.

Одночасно з позовом позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на 1/3 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження. Заява мотивна тим, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати щомісячних погашень кредиту. За порушенням зобов'язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна і коштів, що виражається у передачі третім особам права власності на майно або кошти, або його переховування від банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок. Тому вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.с.151 ч.3, 153 ч.1ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження без повідомлення відповідача та осіб, які беруть участь у справі, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, викладені підстави для забезпечення позову, а саме твердження, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вчинення відповідачем дій щодо передачі третім особам права власності на майно або кошти, його переховування від банку та державної виконавчої служби, проведенні інших операцій з майном та коштами, є неналежно обґрунтованими, мають характер формальних посилань, не підтверджені жодними належними і допустимим доказами, відтак можуть бути оцінені лише як припущення, які не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також, згідно ст.152 ч.3 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30 380,17 грн., з яких 11 344,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7 237,73 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 11 798,02 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом.

Згідно наданих документів, відповідач є власником лише 1/6 частини вищевказаного будинку, на який позивач просить накласти арешт.

Між тим, вартість навіть 1/6 частини буднику (згідно відкритих відомостей вартості нерухомого майна) є значно вищою ніж сума заявлених вимог. А відтак, вказаний позивачем в заяві від забезпечення позову є не співмірним із заявленою позивачем сумою позовних вимог.

Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для забезпечення вищевказаного позову саме шляхом накладення арешту на майно відповідача, а тому вона не підлягає задоволенню.

Відмова позивачу в задоволенні вказаної заяви не позбавляє його права, при необхідності, подати нову заяву про забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-152, 293 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення заяву позивача ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяН. М. Ларіонова