Вирок № 65241844, 13.03.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17937/16-к

Провадження №: 1-кп/752/260/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Київ Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

за участі секретаря Гайдамаки Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12015100010001047 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, з освітою середньою, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої:

21.08.2006 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки;

10.12.2007 року Солом»янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

12.05.2008 року Печерським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України, з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки;

24.10.2011 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 190 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України, до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

03.07.2014 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнена від відбування покарання;

31.03.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки;

обвинуваченої за ч.3 ст.186; ч.2 ст. 185 КК України,

з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурорів Михайлова М.М., Приладишевої О.Г., Галицької Ю.Г., Коломієць О.В., ;

обвинуваченої ОСОБА_1;

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.09.2016 року, приблизно о 20.00 год. підійшла до прилавків магазину «Мілано», який розміщений в приміщенні ТРЦ «Океан Плаза», що на вул. Антоновича, 176, в м. Києві.

Користуючись тим, що за нею ніхто не спостерігає і продавець відволікся, ОСОБА_1 умисно, таємно викрала дві жіночі сумочки, загальною вартістю 800 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку.

Тобто, ОСОБА_1 визнається винною за ч. 2 ст. 185 КК України, - таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно.

У вчиненні зазначеного злочину ОСОБА_1 визнала себе виною. Пояснила, що 14.09.2016 року перебуваючи в ТЦ «Океан Плаза», з торгової точки, викрала дві жіночі сумочки. Через певний час її затримала охорона, та вилучила викрадений товар.

Крім визнавальних показань обвинуваченої, її винність у вчиненні зазначеного злочину підтверджується:

протоколом заяви про вчинення кримінального правопорушення;

протоколом огляду місця події від 13.09.2016 року в якому відображено, про вилучення у гр. ОСОБА_1 двох жіночих сумочок;

протоколом огляду предметів, зокрема двох жіночих сумок, які згідно постанови слідчого, визначені речовими доказами;

протоколом здійснення перегляду та вивчення знятої інформації, яка міститься на диску, та яка була відтворена в ході судового розгляду шляхом перегляду.

Вищезазначені докази суд вважає належними та допустимими, і такими, що узгоджуються між собою та показаннями обвинуваченої наданими суду і які в сукупності підтверджують ту обставину, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, у вчиненні якого суд визнає її винуватою.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується за ч.3 ст. 186 КК України.

Згідно формулювання обвинувачення, ОСОБА_1 03.02.2015 року приблизно о 20.00 годин за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою відкритого викрадення чужого майна, прибули до квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 діючи згідно відведеної її ролі, ввівши в оману ОСОБА_3, яка проживала у вищезазначеній квартирі, обманним шляхом, з невстановленою слідством особою проникли в квартиру.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, зв»язали руки та ноги ОСОБА_3, тим самим застосували до неї насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілої, та відкрито заволоділи її грошовими коштами у розмірі 4000 грн. та 50 доларів США та майном, а саме: телефоном марки «Iphone 4s», вартістю 6 тисяч гривень; телефоном марки «Iphone 5s», вартістю 11 тисяч гривень; наручним годинником марки «Rolex», вартістю 250 тисяч гривень; жіночою шкіряною курткою з хутром, вартістю 80 тисяч гривень; набором ювелірних виробів з металу жовтого кольору, вартістю 12 тисяч гривень; трьома флаконами парфумів марки «Монталь», вартістю 20 тисяч гривень, а всього чужим майном на загальну суму 384 612 грн.

Таким чином, як зазначено у обвинуваченні, своїми умисними діями, які виразилися повторному відкритому заволодінні чужим майном, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла та застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 186 КК України,

За результатами судового розгляду, суд прийшов до висновку, що за ч.3 ст. 186 КК України, відносно ОСОБА_1 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.

Так, на підтвердження винності обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного злочину, прокурор надав докази, які були безпосередньо досліджені судом і аналізуючи їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вони, враховуючи показання обвинуваченої, не є достатніми та переконливими доказами для визнання винуватості за ч. 3 ст. 186 КК України, а частина з них недопустимими.

Обвинувачена ОСОБА_1 відмітила, що винною себе у вчиненні грабежу не визнає. Потерпіла помилково вказує на неї. В день, коли був грабіж квартири потерпілої, вона перебувала вдома з дітьми. Відношення до цього злочину немає, просить виправдати.

Як доказ винності, стороною обвинувачення наданопротокол пред»явлення особи для впізнання за фотознімками. Зазначений доказ суд визнає недопустимим та відкидає його з наступних підстав.

В порушення вимог ст.ст. 104, 223, 231 КПК України, протокол не підписаний слідчим. Більше того, навіть зважаючи на обставини відсутності у суду сумнівів, що зазначена процесуальна дія мала місце, остання проведена з грубим порушенням вимог ст.ст. 228, 231 КПК України. Так, із змісту протоколу не зрозуміло, фотографії яких осіб надавалися потерпілій для впізнання, на якій фотографії зображена ОСОБА_1, зважаючи, що особи зображені на фотографіях схожі між собою, і чи на фото № 4, на яке вказала потерпіла ОСОБА_3, зображена саме обвинувачена.

Слід також відмітити, що відповідно до вимог ст. 228 КПК України, забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред»явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. В той же час, при огляді місця події в квартирі потерпілої, який, як видно з протоколу, мав місце 03.02.2015 року, один з присутніх працівників поліції показував потерпілій з телефону фотографії осіб, які могли бути причетні до грабежу, серед яких потерпіла впізнала особу. Про зазначену обставину суду в своїх свідченнях при допиті показала свідок ОСОБА_5 Остання повідомила, що ОСОБА_3 в телефонному режимі повідомила, що її пограбували. Вона приїхала до неї на квартиру. Потім прибули працівники поліції і один з них, показував потерпілій фотографії осіб на своєму телефоні, запитуючи, чи це не ця особа. На що потерпіла відмітила, що так, впізнає цю особу, яка брала участь в грабежі. Вона також бачила цю кольорову фотографію на телефоні. ОСОБА_3 розповідала, що жінка була білява, лице ніби після віспи, була в світлому пуховику, шапочці, яку забула в квартирі потерпілої, бо ОСОБА_3 казала, що то не її шапка. Про обставини пограбування її подруги ОСОБА_3, стало відомо з розповідей самої потерпілої.

За таких обставин, протокол впізнання потерпілою особи за фотографіями, суд визнає недопустимим доказом та його відкидає.

Як доказ винності обвинуваченої прокурором в розпорядження суду також надано ряд процесуальних документів та висновків експертиз, які окремо та в сукупності, не є доказами винності обвинуваченої.

Так, як видно з протоколу огляду місця події, зокрема квартири потерпілої, в ході огляду було вилучено ряд слідів пальців рук.

Однак, як видно з висновків експертиз №№ 294, 648, слідів пальців рук обвинуваченої ОСОБА_1, не було виявлено.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5, очевидцями пограбування не були. Вони лише розповіли про обставини які мали місце після події та стан потерпілої. Щодо причетності до пограбування саме ОСОБА_1, свідчень не надали.

Фактично, як вважає суд, єдиним доказом винності обвинуваченої за ч. 3 ст. 186 КК України, є свідчення потерпілої ОСОБА_3 Вона відмітила, що ранком 03.02.2015 року хтось зателефонував в двері. Відкрила, бачить стоїть жінка з квітами, каже доставка квітів. В жінці впізнає обвинувачену. Вбігає чоловік в масці. Повалили на підлогу, а двері закрили. Зв»язали її, завернули в покривало, почали шукати цінності, відтягли її у ванну. Винесли речі в сумках, шуби, телефон, проте вона цього не бачила, бо лежала зв»язана. Пригадує, що обвинувачена була в пуховику. Коли вони пішли, зателефонувала сусідам, вони викликали поліцію. Описала нападницю і по фото одразу її впізнала. Її били, однак на СМЕ не їздила.

Як вважає суд, за вищевикладених обставин пред»явлення потерпілій осіб для впізнання, з врахування обставин того, що потерпіла бачила нападницю не тривалий час, при запереченні винності обвинуваченою і висунення нею версії того, що вона в день грабежу була вдома, яка обвинуваченням не спростована, за відсутності інших доказів, її показань, як єдиного доказу суд, вважає недостатнім і не може покласти в основу доведеності вчинення злочину саме ОСОБА_1

Крім того, приймаючи саме таке рішення в частині оцінки на предмет не достатності для визнання винуватості лише показань потерпілої, суд також враховує ту обставину, що як повідомила суду свідок ОСОБА_5, при огляді місця події було знайдено шапку, яка могла належати одному з грабіжників, більше того, шапку, яка належала жінці що брала участь у вчиненні грабежу, маску та носок, потерпіла добровільно передала працівникам міліції, про що зазначено у протоколі її додаткового допиту. Однак, з приводу подальшої долі зазначених предметів, які, як вважає суд, могли буди додатковими доказами доведеності винності особи або її невинуватості, матеріали кримінального провадження даних не містять.

Фактично, як вважає суд, крім проведення впізнання та експертиз, які не є доказами винності обвинуваченої і суд їх відкидає, під час досудового розслідування інші процесуальні дії направлені на збирання безпосередніх доказів винності обвинуваченої, яка між іншим, після скоєння злочину щодо потерпілої уже притягувалася до кримінальної відповідальності і відносно неї був винесений вирок суду, та іншої особи яка брала участь у вчиненні грабежу, органом досудового розслідування не проводилися.

А тому, за відсутності інших переконливих доказів сторони обвинувачення, лише показання потерпілої, не є достатнім та переконливим доказом винності обвинуваченої у вчиненні грабежу.

Ураховуючи, що згідно вимог ст. 63 Конституції України, ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 186 КК України.

При призначенні обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом»якшують та обтяжують покарання, особу винної, яка раніше неодноразово судима.

Наявність у ОСОБА_1 ряду захворювань, що підтверджено довідкою СІЗО, суд визнає обставиною, що пом»якшує покарання обвинуваченої.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Ураховуючи обставини злочину та особу обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_1 визначити за правилами ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків. Приймаючи таке рішення суд враховує, що 31.03.2016 року ОСОБА_1 Голосіївським районним судом м. Києва була засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки, і до закінчення іспитового строку вчинила новий злочин, винність у вчиненні якого, доведена судом.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_1 зарахувати попереднє ув'язнення, починаючи з 14.09.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний обвинуваченій у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Враховуючи, що судом приймається рішення про виправдання обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.3 ст. 186 КК України, стягнення судових витрат на залучення експертів, які були задіяні при розслідуванні зазначеного епізоду, з обвинуваченої не проводити.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ураховуючи вирок від 31.03.2016 року Голосіївського районного суду м. Києва, яким ОСОБА_1 була засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки, за правилами ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 місяців.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 13 березня 2017 року, зарахувавши, відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання попереднє ув'язнення, починаючи з 14.09.2016 року по 12.03.2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_1 у пред»явленному обвинуваченні за ч. 3 ст. 186 КК України визнати невинуватою та виправдати, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя М.В.Дідик