Ухвала суду № 65241721, 07.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/512/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : скарга на ухвалу Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКарпенко О. В.суддівБабенка В. М., Нерушак Л. В. при секретаріСиниці Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2016 року за заявою ОСОБА_7 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Леся Олексіївна, приватний нотаріус Черкаського міського округу Левіцька Елеонора Антонівна про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_6 - ОСОБА_14; який підтримав апеляційну скаргу; представника третьої оослби ОСОБА_15 -ОСОБА_16 - який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_6 звернувся в грудні 2016 року до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О., приватний нотаріус Черкаського міського округу Левіцька Е.А. про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із завяою про забезпечення позову, в якій вказував, що на сьгодняшній день існує реальна загроза, що до завершення розгляду справи за його позовом право власності на належне йому нежитлове приміщення може бути переоформлене на інших осіб, що утруднить або взагалі зробить неможливим, в подальшому, виконання судового рішення, у зв»язку із чим виникла необхідність забезпечити заявлений ним позов.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року заява ОСОБА_6 про забезпечення позову - задоволена частково.

Накладено арешт на 63/100 частин нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Згідно цієї ж ухвали суду заборонено ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання та розпорядження 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у власність чи користування будь-яким особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/13626/16-ц.

Ухвалу суду про забезпечення позову - направлено для виконання до Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції.

У грудні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О., приватний нотаріус Черкаського міського округу Левіцька Е.А. про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що його, як власника майна, фактично позбавлено можливості використовувати належне йому нежитлове приміщення за призначенням.

Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції, накладаючи арешт на майно та забороняючи його використання та розпорядження, не пересвідчився, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення. Дана ухвала суду грубо порушує його права та перешкоджає господарській діяльності. В ухвалі не наведено жодного доказу відносно того, що він здійснює дії які направленні на відчуження майна, пошкодження, знищення. В зв'язку з ухваленням оскаржуваною ухвалою зупинено господарську діяльність, оскільки укладені господарські договори з третіми особами.

ОСОБА_7 просив суд постановити ухвалу, якою повністю скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за заявою ОСОБА_17 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2016 року заяву ОСОБА_7 - задоволено частково.

Скасовано заходи забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/13626/16-ц.

В іншій частині - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, при невідповідності дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2016 року в частині скасування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_7 щодо скасування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам.

Дана справа була призначена до розгляду на 17 лютого 2017 року на 9 годину 30 хвилин, проте, розгляд справи не відбувся у зв»язку із тим, що надіслані на зазначені відповідачами адреси судові повідомлення повернулися до суду не врученими за закінченням терміну їх зберігання, у зв»язку із чим колегією суддів у відповідності до вимог ч.9 статті 74 ЦПК України було прийняте рішення про виклик відповідачів через оголошення в пресі, а саме газеті «Урядовий кур»єр». Оголошення в даній газеті було опубліковано за № 40 /середа, 1 березня 2017 року./

З опублікуванням оголошення в пресі про виклик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів розцінює заяву ОСОБА_7 від 7.03. 2017 року про його неповідомлення про час та місце розгляду справи та перенесення у зв»язку із цим розгляду апеляційної скарги, як зловживання своїми процесуальними правами та спробою затягування розгляду справи в апеляційному порядку.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно вимог статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_7 щодо скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок заборони суду на використання вказаного приміщення особи, які заключили договори оренди на спірне приміщення і якими здійснюється орендна плата, не можуть здійснювати будь-які дії щодо використання майна, а тому дають суду підстави для скасування даних заходів з метою збалансування інтересів сторін, забезпечення співмірності вжитих заходів, враховуючи що даний вид забезпечення позову призводить до позбавлення можливості вести господарську діяльність особами, які не є учасниками спірних правовідносин.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року за заявою ОСОБА_6 про забезпечення позову було накладено арешт на 63/100 частин нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Крім того, цією ж ухвалою суду було заборонено ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання та розпорядження 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у власність чи користування будь-яким особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/13626/16-ц. (а.с. 53-55)

ОСОБА_7 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою, в якій просив повністю скасувати заходи забезпечення позову, вжиті вищевказаною ухвалою.

Порядок вирішення питання скасування заходів забезпечення позову урегульовано ст. 154 ЦПК України.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Аналіз зазначених правових норм і роз'яснення Пленуму Верховного Суду дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частинах 6, 7 статті 154 ЦПК України.

Виходячи із суті ч.3 ст.154 ЦПК України, суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в цьому виді забезпечення, або в забезпеченні позову взагалі.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.

Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.

За своїм змістом заява ОСОБА_7 являє собою скаргу на ухвалу цього ж суду від 08 грудня 2016 року про забезпечення позову, так як в ній містяться посилання виключно на обставини законності вже вжитих судом заходів забезпечення позову, та не міститься жодного посилання на зміну з 08 грудня 2016 року будь-яких обставин, які б свідчили про необхідність чи можливість скасування заходів забезпечення позову, раніше вжитих судом першої інстанції з метою забезпечення заявлених ОСОБА_6 позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції скасував заходи забезпечення позову за власною ініціативою, за відсутності будь-яких об'єктивних змін у спірний ситуації у період з 08 грудня 2016 року по 28 грудня 2016 року, при цьому зазначені судом мотиви не відповідають об'єктивним обставинам справи.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, в провадженні СУ ГУНП України в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016251010008884 від 11 листопада 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

В рамках даного кримінального провадження прокурором відділу прокуратури Черкаської області 21 грудня 2016 року було винесено постанову про передачу на зберігання речового доказу.

Виходячи із змісту даної постанови потерпілому ОСОБА_6 було передане на відповідальне зберігання нерухоме майно, що являється речовим доказом у кримінальному провадженні, у вигляді 63/100 частин нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1.

При цьому, ОСОБА_6 зобов'язано зберігати передане нерухоме майно у вигляді 63/100 частин нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 у стані, придатному для використання і попереджено ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за незаконні дії стосовно вказаного майна у відповідності до вимог статті 388 КК України.

Колегія суддів вважає, що скасування судом першої інстанції заходів забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам, є нічим об'єктивно неаргументованим до фактичного вирішення виниклого між сторонами спору по суті і може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання ОСОБА_6 обов'язків, покладених на нього постановою прокурора щодо збереження спірного нерухомого майна.

Крім того, в обґрунтування необхідності скасування заборони відповідачу ОСОБА_7 використовувати спірне нежитлове приміщення , суд першої інстанції послався на те, що даний вид забезпечення позову перешкоджає ДП «Адідас Україна» та ФОП ОСОБА_18 користуватись спірними приміщеннями, щодо оренди яких вказані господарюючі суб'єкти уклали відповідні договори із відповідачем ОСОБА_7, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні докази того, що ДП «Адідас Україна» та ФОП ОСОБА_18 зверталися із відповідними заявами про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, як таких, що перешкоджають їм у здійсненні підприємницької діяльності.

Також, поза увагою суду залишилося і те, що дія договору оренди з ДП «Адідас України» закінчується 31 грудня 2016 року, а з ФОП ОСОБА_18 строк дії договору оренди взагалі закінчився задовго до винесення оскаржуваної ухвали, а тому вжита судом заборона відповідачу передавати приміщення в користування іншим особам ніяким чином не впливала на подальшу господарську діяльність вказаних господарюючих суб'єктів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які об»єктивні, переконливі докази того, що заявником ОСОБА_7 в передбаченому законом порядку здійснюється підприємницька діяльність, як відсутні і докази щодо продовження із ним строку дії договорів оренди чи передачі вказаного майна з підстав, визначених законом, іншому відповідачеві - ОСОБА_9

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги той факт, що у даній справі судове рішення по суті спору не ухвалено, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави, передбачені ч.6 ст. 154 ЦПК України для скасування або часткового скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 154, 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2016 року, постановленою за заявою ОСОБА_7 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Леся Олексіївна, приватний нотаріус Черкаського міського округу Левіцька Елеонора Антонівна про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння - скасувати в частині скасування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/13626/16-ц.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_7 щодо скасування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії щодо використання 63/100 частинами нежитлових приміщень магазину «Юність», а саме: нежитлові приміщення з № 1-1 по №1-7, з № 1-9 по № 1-16, з № 2-1 по № 2-3, загальною площею - 706,2 кв. м., що розташовані в АДРЕСА_1, в тому числі шляхом передачі їх у користування будь-яким особам.

В решті ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :