Рішення № 65240730, 09.03.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12886/16-ц

Провадження № 2/750/454/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

за участю секретаря Кравченко І. В.,

розглянувши справу за ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що вона працювала в Публічному акціонерному товаристві «Чернігівський завод радіоприладів». 14.07.2016 року позивача було звільнено з роботи відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, однак при звільненні відповідач не виплатив заборгованість із заробітної плати, внаслідок чого позивач просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9536,80 грн. Також позивач просила стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн. мотивуючи дану позовну вимогу тим, що внаслідок затримки у виплаті заробітної плати у неї утворилась значна заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, не могла оплачувати навчання доньки та не мала можливості вдосталь купувати речі першої необхідності. Змушена була позичати грошові кошти.

Позивач у судовому засіданні 16.02.2017 року позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, після оголошеної перерви у судове засідання не зявилася.

Представник відповідача до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, надала письмові заперечення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач була 14.07.2016 року звільнена з роботи в ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів» (а.с. 8).

Відповідно до копії розрахункового листка станом на кінець серпня 2016 року борг відповідача перед позивачем становив 13301,66 грн. за виконання основної роботи озеленювача та 4260,19 грн. за виконання роботи прибиральника за сумісництвом (а.с. 10). Остаточний розрахунок із позивачем було проведено 27.12.2016 року (а.с 28).

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 на посаді озеленювача складає 80,00 грн.; на посаді прибиральника службових приміщень 24,80 грн. що разом складає 104,80 грн. З даним розрахунком позивача погодився і відповідач у поданих запереченнях, що в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця,погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разівна місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середньому заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог абз. 2 п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Оскільки позивача було звільнено з роботи 14.07.2016 року, затримка розрахунку при звільненні до 27.12.2016 року становить 91 робочий день, що в грошовому еквіваленті становить: 104,80 грн. (середньоденний заробіток)*91 днів=9536,80 грн. без утримання податків й інших обовязкових платежів.

Правова позиція Верховного суду України висловлена у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16 на яку посилається представник відповідача в поданих запереченнях не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки розмір середнього заробітку позивача значно менший розміру заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до копії рахунку за послуги з теплопостачання за серпень 2016 року, заборгованість станом на 01.08.2016 року становить 6474,28 грн (а.с. 11).

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, внаслідок затримки з виплати заробітної плати позивач зазнала моральних страждань, змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у звязку із виникненням боргів та вирішенням соціально-побутових питань, позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Суд вважає достатнім розміром моральної шкоди у звязку із затримкою у виплаті заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача - 600 грн.

Виходячи з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню на 69,73 % з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768 грн 70 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 9536 грн. 80 коп. ( девять тисяч пятсот тридцять шість грн. 80 коп.), сума вказана без утримання податків й інших обовязкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 600 (шістсот) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 грн 70 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Литвиненко