Ухвала суду № 65239827, 10.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/9412/16-ц Номер провадження 22-ц/786/809/17Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Одринської Т.В., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Житлово-комунальної контори "Полтаваоблагробуд" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Житлово-комунальної контори "Полтаваоблагробуд" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі. Свої вимоги мотивує тим, що вона 07.10.2011 року була прийнята на посаду юриста ЖКК «Полтавоблагробуд», про що був виданий наказ № 32-К від 07.10.2011р. Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.11.2006 року у справі № 7/262 ЖКК «Полтавоблагробуд» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, закінчення якої передбачає звільнення усіх працівників. 26 жовтня 2016 року вона отримала трудову книжку, відповідно до якої її звільнено 21 травня 2015 року згідно наказу № 2 від 21.05.2015 року. Просила місцевий суд поновити строк на оскарження рішення про звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення від 21.05.2015 року № 2; зобов'язати відповідача не пізніше наступного дня після ухвалення рішення видати наказ про поновлення її на роботі на посаді юриста ЖКК «Полтавоблагробуд» з 21.05.2015 року; визнати недійсним внесений до трудової книжки запис про день звільнення № 8 від 21.05.2015 року; зобов'язати відповідача внести до трудової книжки запис про недійсність запису № 8 від 21.05.2015 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Житлово-комунальної контори "Полтаваоблагробуд" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - закрите.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову про повернення справи до місцевого суду на новий розгляд.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Полтавської області від 23.11.2006 р. Житлово-комунальну контору "Полтавоблагробуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Важничого В.Л. з наданням йому повноважень відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.22-25).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.09.2011р. припинено повноваження ліквідатора ЖКК "Полтавоблагробуд" Важничого В.Л., призначено ліквідатором даного підприємства арбітражного керуючого ОСОБА_2

У зв'язку з анулюванням свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 346 від 01.03.2013р. виданого ОСОБА_2, ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.01.2014р. повноваження останнього були припиненні та призначеного нового ліквідатора Житлово-комунальна контора Полтавського міжгосподарського виробничого об»єднання по агропромисловому будівництву арбітражного керуючого Кіпрача С.І.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.06.2014р. припинено повноваження ліквідатора ЖКК "Полтавоблагробуд" Кіпрача С.І., призначено ліквідатором даного підприємства арбітражного керуючого Шишлова О.М. (а.с. 26-29).

Постановляючи ухвалу, місцевий суд виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки згідно ст. 10 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником: стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство перед іншими законодавчими актами України.

Такий висновок місцевого суду є правильним, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання незаконним та скасування наказу від 21.05.2015 р. про звільнення позивача з роботи, про зобов»язання відповідача видати наказ про поновлення на роботі, визнання недійсним внесення до трудової книжки запису про звільнення № 8 від 21.05.2015 р., зобов»язання відповідача внести до трудової книжки запис про недійсність запису № 8 від 21.05.201 5р.

Згідно ч.4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України ( в редакції Закону № 5518-VI від 06.12.2012).

Згідно п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи позивача про те, що місцевий суд не в повному обсязі та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, не з»ясував повно і всебічно обставини, на які вона посилалася в позовній заяві, суд порушив вимоги п.1 ст. 11 ЦПК України не розглянув позов в межах заявлених вимог та не врахував надані докази, у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не сприявив всебічному та повному з»ясуванню обставин справи, обмеживши її у судовому захисті порушених прав, не врахував роз»яснень Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у справі» не заслуговують на увагу, оскільки місцевий суд, з»ясувавши природу спірних правовідносин, виходячи із суб»єктного складу сторін, а саме наявність відповідача, який визнаний банкрутом за постановою господарського суду, тобто перебуває в особливому правовому режимі та підпадає під дію спеціального Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийшов до правильного висновку про те, що такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Розгляд позову по суті, дослідження доказів позивача на підтвердження позову та заперечень відповідача тощо не вплине на результат судового рішення, навпаки тягне втрату процесуального часу, оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, місцевий суд на цій стадії з метою оперативного судочинства повинен був з»ясувати чи підлягає даний позов розгляду у суді у порядку цивільного судочинства і у разі з»ясування на цій стадії, що ця заява не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, як це передбачив законодавець пунктом 1 ч.1 ст.122 ЦПК України, тобто без розгляду позову по суті, без дослідження доказів по справі тощо.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що місцевий суд не врахував вимоги ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки зазначене не відповідає дійсності, місцевий суд як на підставу закриття провадження у справі послався саме на вказану норму Закону.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що вказана норма стосується посадових та службових осіб боржника і вона за посадою та суб»єктним складом не відноситься до них, оскільки термін «посадові та службові особи боржника» застосовано законодавцем у широкому тлумаченні, тому доводи позивача про те, що на неї не поширюється вказана норма не грунтуються на вимогах закону. Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 22.09.2011 р. ліквідатором підприємства призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, який є чоловіком позивача, а 07.10.2011 р. ОСОБА_3 була прийнята на посаду юриста цього підприємства.

Не заслуговують доводи позивача щодо її права пред»явлення позову у порядку ст. 232 КЗпП України, оскільки у даному випадку підлягає застосуванню спеціальний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2, 312 ч.1 п.1, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави 06 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :