Ухвала суду № 65238595, 28.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/62/17

Номер справи місцевого суду: 520/9223/15-к

Головуючий у першій інстанції Галій С. П.

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Котелевського Р.І., Прібилова В.М.,

секретарів - Лупу О.С., Стоянової Л.І.,

прокурора - Нікітіна Ю.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілого - Кобзаря П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 тимчасово мешкав за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 та п.1 ч.2 ст.115 КК України, та йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.115 КК України - у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначене покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі.

Застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишений без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 зарахований строк попереднього ув'язнення в період з 24.05.2015 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Вироком задоволені заявлені потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цивільні позови та з обвинуваченого ОСОБА_2 стягнуто:

- на користь потерпілої ОСОБА_4 - 2768,94 гривень матеріальної та 50 000 гривень моральної шкоди,

- на користь потерпілого ОСОБА_5 - 7000 гривень матеріальної та 500 000 гривень моральної шкоди.

Вироком задоволена заява потерпілого ОСОБА_5 про зобов'язання АТ "Ощадбанк" перерахувати на його банківський рахунок стягнутих з обвинуваченого ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 507 000 гривень.

Вироком також вирішене питання щодо судових витрат та речових доказів,

встановив:

Вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів за наступних обставин.

24.05.2015 року, приблизно о 02.00 годині, ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого тимчасового мешкання, де постійно однією сім'єю мешкали потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході раптово виниклого конфлікту між ним та потерпілими ОСОБА_7 і ОСОБА_4, переслідуючи раптово виниклий умисел, направлений на вбивство тобто вбивство двох осіб, діючи умисно, кухонним ножем наніс ОСОБА_7 6 (шість) ударів у грудну клітину та живіт, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді одного сліпого проникаючого в ліву плевральну порожнину колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітини з пошкодженням лівої легені: одного сліпого проникаючого в черевну і грудну порожнини колото-різаного поранення передньої поверхні живота - епігастральної області, з пошкодженням печінки, діафрагми, перикарда і серця, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді двох сліпих не проникаючих в плевральну порожнину колото-різані поранень передньої поверхні грудної клітки, без ушкодження великих судин і внутрішніх органів; одного наскрізного непроникаючого колото-різаного поранення правої кисті з вхідною раною на долонній поверхні і вихідною раною на тильній поверхні кисті, з ушкодженням дрібних судин кисті, та невстановленої кількості ударів руками по тілу потерпілого ОСОБА_7

Після цього ОСОБА_2, з метою вбивства двох осіб, наявним у його руці кухонним ножем та викруткою, умисно наніс множині удари (не менш ніж 12 ударів) у життєво важливі органи потерпілій ОСОБА_4, а саме - в голову та грудну клітину, тим самим умисно заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: одного колото - різаного поранення грудної клітини в правій під паховій області проникаючого в праву плевральну порожнину, що супроводжувалося крововиливом у обидві плевральні порожнини, надходженням повітря в праву плевральну область утворенням підшкірної емфіземи правій пахвовій області, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді скальпірованої рани тем'яно - потиличної області праворуч, двох колото - різаних ран правої скроневої області, правого скронево - виличної області, області верхнекозелкового горбка правої вушної раковини, долонної поверхні правої кисті, дотичного поранення правої барабанної перетинки, сліпого колото - різаного поранення області яремної ямки, області грудини та правої половини грудної клітки, непроникаючі в праву плевральну порожнину, синця повік правого ока з переходом на скроневу область, двох крововиливів під кон'юнктиву правого очного яблука,.

Довести свій злочинний намір до кінця ОСОБА_2 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілу ОСОБА_4 своєчасно було госпіталізовано до Одеського обласного клінічного медичного центру та їй було надано медичну допомогу.

На даний вирок обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає вирок незаконним, просить його скасувати і призначити у кримінальному провадженні новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги обвинувачений вказує, що вирок був постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, обвинувачений вказує, що прокурор, в порушення вимог ст.291 КПК України, не вручив йому та його захиснику копію обвинувального акту з додатками, а направив його поштою до ОУВП №21, де обвинувачений утримувався під вартою. Після зміни обвинувачення в процесі судового розгляду кримінального провадження прокурор також не вручив обвинуваченому копію нового обвинувального акту.

Також обвинувачений вважає, що допит свідка ОСОБА_8 проводився з грубими процесуальними порушеннями, оскільки він допитувався без участі захисника та фактично в якості підозрюваного.

Обвинувачений зазначає, що захисник-адвокат Слуцький К.В. був нав'язаний обвинуваченому судом, систематично не прибував у судові засідання, чим затягував судовий розгляд кримінального провадження, не використав жодного з механізмів захисту прав і свобод обвинуваченого та через його бездіяльність до матеріалів кримінального провадження не було долучено жодних доказів для захисту прав та законних інтересів обвинуваченого, що потягло неповноту та однобічність судового розгляду.

Також обвинувачений вважає, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про надання йому можливості дати довіреність третій особі на право розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку в АТ "Ощадбанк". Обвинувачений зазначає, що після взяття під варту у нього немає можливості утримувати свого сина, який залишився без джерел для існування.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав доповнення до апеляційної скарги, в яких відмовився від апеляційних вимог попередньої апеляційної скарги та просить вирок суду першої інстанції скасувати, в зв'язку з істотними порушеннями процесуальних вимог і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, та формулювання обвинувачення, а містить лише зміст висунутої йому підозри.

Представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат Кобзар П.Ю. подав заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, в яких вказує, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін.

В обґрунтування заперечень адвокат вказує, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, під час розгляду кримінального провадження судом були дотримані усі права та законні інтереси обвинуваченого, а матеріали кримінального провадження містять достатньо належних та допустимих доказів, які доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Також заперечує проти доповненої апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи доповненої апеляційної скарги і просили її задовольнити; думку прокурора, потерпілої ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката Кобзаря П.Ю., які заперечували проти задоволення доповненої апеляційної скарги і просили залишити оскаржуваний вирок без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_2 подав до апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги, в яких відмовився від доводів попередньої апеляційної скарги та зазначив єдиною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, в судовому засіданні наполягав на тому, що вказана обставина є єдиною підставою для скасування вироку, та фактично відмовився від інших доводів, зазначених у попередній апеляційній скарзі, апеляційний суд, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, вважає за необхідне перевірити лише ці доводи доповненої апеляційної скарги ОСОБА_2, а дослідження інших доводів визнає недоцільним.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим при складанні, а прокурором при перевірці та затвердженні обвинувального акту відносно ОСОБА_2 були чітко та неухильно дотримані вищевказані вимоги Кримінального процесуального Закону та Конвенції, а сам обвинувальний акт цілком відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.

Так, в обвинувальному акті чітко зазначені найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_2 - його прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство сімейний стан, інформація про працевлаштування, реєстрацію та місце проживання, відсутність судимостей; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвища, імена, по батькові та займані посади слідчого та прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дата та місце складення та затвердження обвинувального акту.

При цьому формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, є чітким, конкретним, послідовним та зрозумілим, зі змісту обвинувального акту однозначно можна стверджувати про те, в чому саме обвинувачується ОСОБА_2, в чому саме виразились його злочинні дії та які наслідки спричинили. Чітко встановлені ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін складу злочину, а саме: час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя вчинення злочину, обставини, що передували його вчиненню, а також форма вини - умисел на вчинення злочину, мотив, мета та психофізіологічний стан обвинуваченого - перебування у стані алкогольного сп'яніння (т.1, а.с.1-4).

Також згідно з вимогами ч.4 ст.291 КПК України, До обвинувального акта додані реєстр матеріалів досудового розслідування (т.1, а.с.5-29); цивільні позови, пред'явлені прокурором в інтересах держави в особі КУ "Одеський обласний клінічний медичний центр" потерпілою ОСОБА_4 (т.1, а.с.30-44); розписки, з яких вбачається, що підозрюваний відмовився від отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та копій цивільних позовів, а також від отримання пам'ятки про роз'яснення йому права на розгляд кримінального провадження судом присяжних, а також направлення вказаних документів для вручення обвинуваченому через начальника ОСІ №21 УДПтСУ в Одеській обалсті, що підтверджується власноруч зробленим написом захисника-адвоката Гордієнко А.З. та слідчого Боднара О.М. (т.1, а.с.45-46).

Таким чином, органом досудового розслідування цілком і повністю дотримані вимоги кримінального процесуального закону та забезпечені права ОСОБА_2 на стадії завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів та направлення обвинувального акту до суду для розгляду по суті.

З журналу підготовчого судового засідання від 15.09.2015 року вбачається, що при з'ясуванні судом питань, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Слуцький К.В. не вказували на невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону та не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду по суті (т.1, а.с.110-114). Також не ставили під сумнів відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Разом з цим в ході апеляційного перегляду вироку були встановлені допущені судом першої інстанції порушення при призначенні ОСОБА_2 покарання, а саме: в резолютивній частині вироку суд першої інстанції визначив при призначенні покарання і установу відбування призначеного судом покарання, що суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства..

Враховуючи викладене, згідно з вимогами ч.2 ст.404 КПК України апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити вирок в частині призначеного покарання шляхом виключення вказівки на установу відбування призначеного судом покарання.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419, 428, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2016 року відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 та п.1 ч.2 ст.115 КК України, - змінити в частині призначеного судом покарання.

Виключити з абзацу другого резолютивної частини вироку вказівку суду щодо утримання засудженого у кримінально-виконавчій установі, визначеній органами, які відають виконанням покарання.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. Кадегроб Р.І. Котелевський В.М. Прібилов