Ухвала суду № 65237161, 02.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5424/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/1524/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 23 02.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії і відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. В обґрунтування позову ПАТ «Київобленерго» послалося на те, що 25 лютого 2016 року за місцем проживання відповідача по АДРЕСА_1 уповноваженими представниками позивача було проведено перевірку дотримання Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, в результаті якої було виявлено порушення п.42 Правил, а саме: самовільне підключення електропроводки прихованим способом, зачищена ізоляція ввідного проводу СІП 2х16 кв.мм на фазному проводі, який прокладений у гаражі. Однак представник споживача доступу до гаражу не надав. За результатами перевірки було складено акт про порушення правил користування електричною енергією №К030113 від 25 лютого 2016 року. Даний акт про порушення було розглянуто на засідання комісії та відповідачу видано рахунок на оплату вартості не облікованої електричної енергії на суму 35 462 грн. 04 коп. З урахуванням наведеного, ПАТ «Київобленерго» просило стягнути із ОСОБА_2 на свою користь вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією у розмірі 35 462 грн. 04 коп.

Не погоджуючись із вказаним позовом у серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що акт про порушення правил користування електричною енергією №К030113 від 25 лютого 2016 року був складений представниками позивача у її відсутність, однак ними було зроблено дописки в акті про її присутність під час його складання. Зазначає, що між позивачем та відповідачем не має належним чином укладеного договору про користування електричною енергією, оскільки на вказаному договорі її підпис відсутній. Також вказує, що нарахування позивачем згідно акту про порушення від 25 лютого 2016 року здійснено за тарифами, які вже не діяли на момент виникнення спірних правовідносин, що підтверджено висновками НКРЕКП №3493/20/9-16 від 21 червня 2016 року. ОСОБА_2 вважає, що самовільне підключення було здійснено відкритим способом, а тому нарахування необхідно здійснювати в іншому порядку, що підтверджено висновками Держенергонагляду від 17 липня 2016 року. Зазначає, що представниками позивача було знято лічильник обліку та перенесено його за межу балансової належності відповідача, що суперечить листу Держенергонагляду від 29 квітня 2016 року про те, що ПАТ «Київобленерго» зобов'язане перенести лічильник електричної енергії на межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності у взаємно погоджене місце на одній із будівель споживача. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що внаслідок неправомірних дій ПАТ «Київобленерго» їй була завдана моральна шкода, яка полягає у її фізичних та моральних стражданнях і переживаннях через відключення електроенергії, психологічному тиску представників позивача та пов'язаними з цими подіями негативними змінами в її житті.

З урахуванням збільшення позовних вимог, ОСОБА_2 просила визнати безпідставним нарахування позивачем заборгованості у розмірі 35 462 грн., як такі що суперечать вимогам Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕ 04 травні 2006 року №562, визнати відсутність належним чином оформлених договірних відносин між позивачем та відповідачем, зобов'язати позивача укласти з ОСОБА_2 типовий договір про користування електричною енергією, визнати незаконним застосування позивачем тарифів, що діяли до 01 квітня 2015 року, при врахуванні ОСОБА_2 вартості не облікованої електроенергії у період з 30 травня 2015 року, визнати протиправним та скасувати строк порушення тривалістю 272 дні, замість не більш як кількості днів за шість місяців, зобов'язати позивача скасувати зайві нарахування з користування електричною енергією, які були затверджені протоколами №0228 від 17 березня 2016 року та №0153 від 30 березня 2016 року, визнати відсутність заборгованості відповідача за спожиту електроенергію відповідно до оплачених рахунків за період з червня 2015 року по лютий 2016 року, визнати незаконним перенесення приладу обліку (лічильника) електричної енергії за межу об'єкта споживача, зобов'язати позивача перенести прилад обліку електроенергії у взаємно погоджене місце на території балансової належності споживача ОСОБА_2, стягнути з ПАТ «Київобленерго» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Київобленерго» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ «Київобленерго» перенести прилад обліку електричної енергії у взаємно погоджене місце на території балансової належності споживача ОСОБА_2 з дотриманням норм чинного законодавства та проектно-технічної документації.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її зустрічних позовних вимог про зобов'язання укласти типовий договір користування електричною енергією та відшкодування моральної шкоди - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення цих вимог, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2про зобов'язання укласти типовий договір користування електричною енергією, суд першої інстанції виходив із того, що такий спосіб захистуне передбачений чинним законодавством. Відмовляючи у задоволеннізустрічних позовних вимог ОСОБА_2про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що електропостачання помешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією НОМЕР_1, укладеного 30 травня 2015 року між ПАТ «Київобленерго» та ОСОБА_2 Вказаний договір є чинним, у встановленому законом порядку не визнаний судом недійсним.

За положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст.ст.3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника (виконавця) послуг на укладення договору про користування електричною енергією, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, а не шляхом зобов'язання особи укласти такий договір.

Оскільки ОСОБА_2 обрала спосіб захисту не передбачений ст.16 ЦК України, а саме, про зобов'язання укласти типовий договір користування електричною енергією, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що такий спосіб захистуне передбачений чинним законодавством та правильно відмовив у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 послалася на те, що внаслідок неправомірних дій ПАТ «Київобленерго» їй була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях і переживаннях через відключення електроенергії, психологічному тиску представників позивача та пов'язаними з цими подіями негативними змінами в її житті.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ст.ст.10, 58-60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 зазначила лише перелік обставин, які, на її думку, свідчать про заподіяння їй моральної шкоди, однак ОСОБА_2 не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.58-60 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача та з яких міркувань вона виходила при визначенні розміру моральної шкоди.

Надані ОСОБА_2 документи стосуються фактичних обставин по суті спору та не свідчать про заподіяння їй моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2про зобов'язання укласти типовий договір користування електричною енергією та відшкодування моральної шкоди, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Рішення суду першої інстанції в іншій частині не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді