Постанова № 65234427, 06.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19552/16-п

Провадження № 33/772/12/2017

Категорія: 147

Головуючий у суді 1-ї інстанції Клапоущак С. Ю.

Доповідач: Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 р. м. Вінниця

Суддя Апеляційного суду Вінницької області Нешик Р.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10.11.2016 року, якою,-

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1;

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_2, судовий збір в сумі 275,60грн на користь держави, -

В С Т А Н О В И Л А :

Суд визнав провину ОСОБА_2 в тому, що він 11.09.2016 року о 05:20 год в м. Вінниці по вул. Зодчих, в порушення вимог пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем «DEWO SENS», д/н НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується медичним висновком №1185 від 11.09.2016 року (а.с.3), огляд на стан сп'яніння проводився в КЗ ВОНД «Соціотерапія».

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати дане судове рішення і закрити провадження по справі, посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення викликаних у судове засідання свідків; дослідивши доводи апеляції; перевіривши матеріали адміністративної справи та додатково надані, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення із наступних підстав.

Відповідно до п.п.«а» п.2.9 ПДР України водієві забороняється керувати автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.

Саме зазначені норми ПДР України були порушені ОСОБА_2, що стало підставою до притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Правопорушення за цією статтею характеризуються двома критеріями: медичним - перебуванням особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння і юридичним - керування особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом.

Допитані безпосередньо в апеляційному суді свідки - поліцейські, які були на нічному чергуванні 11.09.2016 року в складі бригади патрульної дорожньої поліції - ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтвердили, що причиною зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_2, було порушення ним ПДР.

Зупинивши автомобіль, вони підійшли і побачили, як із місця водія вийшов ОСОБА_2, прізвище якого вони дізналися із службового посвідчення, наданого їм пасажиром автомобіля та став дивно поводитись, намагався пити пиво із пляшки, яке вони вибили із рук. Тоді вони зрозуміли, що водій п'яний, тому запропонували йому на місці пройти тест на стан вживання алкоголю, від чого той відмовився та направився до аптеки, хоча вона була закрита.

Зрозумівши, що ОСОБА_2 намагався від них втекти, запропонували проїхати до медичного закладу для медичного освідування за допомогою лікаря-нарколога, куди вони всі разом направились на поліцейському автомобілі.

У відділенні «Соціотерапія» лікар зафіксував у організмі ОСОБА_2 наявність алкоголю 1,36%о і ознайомив його із результатом.

Після чого на ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та роз'яснені були його права.

Про обізнаність із правами передбаченими ст.268 КУпАП засвідчує не лише наявність юридичної освіти у ОСОБА_2, а і його власноручний підпис в протоколі.

Не вірити поліцейським стосовно обставин складання протоколу на ОСОБА_2 у суду немає ніяких підстав, оскільки до цього вони між собою не були знайомі та також не мали ніякого приводу наговарювати на нього.

Відеозйомку із бодікамери вони надати суду не змогли не тому, що не хотіли, а в результаті спливу строку її зберігання.

Із пояснень товариша ОСОБА_2 - ОСОБА_6, даних інспектору поліції - вранці, 09.11.2016 року від поліцейських він дізнався, що його автомобіль вночі був зупинений, на водія ОСОБА_2 складений протокол за керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. За пропозицією поліцейських ОСОБА_6 забрав свій автомобіль і дав зобов'язання не передавати його ОСОБА_2 (а.с.4). Дані пояснення він підтвердив і в суді апеляційної інстанції, хоча пояснив, що ліг спати і не знає хто і чому брав його автомобіль.

Твердження ОСОБА_2, що на святкуванні дня народження товариша йому стало погано і його друзі везли його в військовий госпіталь зазначеним транспортом не приймаються судом, оскільки поведінка його та пасажирів автомобіля при зустрічі із поліцейськими не засвідчує про хворобливий стан ОСОБА_2

Пояснення ОСОБА_7, що він керував автомобілем, а не ОСОБА_2 розцінюються судом як намагання допомогти товаришу уникнути адміністративної відповідальності і не узгоджуються із свідченнями трьох поліцейських, які впевнено заявляли, що керував автомобілем ОСОБА_2, а не інша особа.

При оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ніхто із пасажирів не заявляв, що хтось із них був за кермом автомобіля, як ні від кого із них письмових пояснень поліцейськими із цього приводу не надходило.

Апеляційному суду також не надавалось клопотань про допит інших свідків із цього приводу.

За таких обставин місцевий суд зробив вірний висновок, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом на момент зупинки автомобіля поліцейськими.

В своїй апеляційній скарзі і в суді ОСОБА_2 не наводив спростувань медичного критерію і не заперечував стан алкогольного сп'яніння, лише заявляв про погане самопочуття на момент зупинення і огляду.

Висновки результатів огляду ОСОБА_2, на виявлення у нього алкогольного сп'яніння засвідчують про наявність в його організмі 1,35%о алкоголю.

Свідок ОСОБА_7 в апеляційному суді також не виключав вживання алкогольних напоїв всіма присутніми на дні народження товариша, в тому числі в незначній кількості ОСОБА_2

Проведення освідування ОСОБА_2 в медичній установі після відмови пройти його на місці зупинки за допомогою технічного пристрою не містить ніяких порушень.

Ті, власноручно написані пояснення ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення та в висновках результатів алкотестеру не містять підтверджень ні його хворобливого стану, ні впливу лікарських препаратів на вміст алкоголю в організмі.

Як пояснив лікар карети швидкої допомоги, лікар ОСОБА_8 він викликався у відділення «Соціотерапія» для надання медичної допомоги ОСОБА_2, в якого було виявлено підвищений артеріальний тиск. Такий стан можливий після отриманого стресу, яким міг бути факт виявлення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол, складений на ОСОБА_2 відповідає вимогам, викладеним в ІХ розділі Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі зі змінами за 2016 рік, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853.

Не встановлено також порушень при винесенні судом постанови про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, суд 4 рази призначав справу до розгляду і 4 рази ОСОБА_2 не з'являвся в судові засідання.

При тому, що двічі конверти із повістками поверталися до суду за закінченням термінів зберігання, клопотання ОСОБА_2 про перенесення розгляду, які подавались до суду напередодні днів розгляду адміністративної справи, засвідчують про його обізнаність щодо судових слухань (а.с.17, 28, 34).

Незважаючи на офіційне, під розписку повідомлення ОСОБА_2 про четвертий раз призначений судовий розгляд на 10.11.2016 року, 07.11.2016 року ОСОБА_2 спочатку попросив ознайомитися зі справою, а 09.11.2016 року подав клопотання про перенесення розгляду з метою укладення угоди із захисником, відсутність участі якого в подальшому, засвідчувала лише про затягування розгляду справи. В зв'язку з чим суд, обмежений строками розгляду, обґрунтовано визнав таку поведінку ОСОБА_2 ухиленням від його участі по справі із метою уникнення від відповідальності та обґрунтовано розглянув протокол у його відсутність, що забезпечило невідворотність відповідальності за керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

При тому, що ОСОБА_2 сам не з'явився в місцевий суд на розгляд адміністративної справи, його посилання в апеляції на цю обставину, як на неповноту судового слідства, та на недопит свідків, яких він просив викликати, не заслуговують на увагу, оскільки суд не розраховував інформацією, які питання слід було у них з'ясувати.

В зв'язку з тим, що аргументи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, постанова суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Тому, зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10.11.2016 року про визнання ОСОБА_2 винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 10 200грн на користь держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області Р.І. Нешик

Згідно з оригіналом: