Ухвала суду № 65233668, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р. Справа № 815/2335/15

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністра юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністра юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністра юстиції України, Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправною бездіяльності Міністра юстиції України щодо не сприяння у поновленні трудових прав позивача, визнання протиправною бездіяльності Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо не подання до Комітету Міністрів Ради Європи звіту про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України", зобов'язання Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України надати звіт/план дій про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України".

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що рішенням Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" державу Україна зобов'язано поновити позивача на роботі та зробити певні виплати, однак протягом тривалого часу трудові права ОСОБА_3 не поновлені, в чому позивач вбачає бездіяльність, в тому числі, Міністра юстиції України, Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністра юстиції України, Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності Міністра юстиції України щодо не сприяння у поновленні трудових прав позивача, визнання протиправною бездіяльності Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо не подання до Комітету Міністрів Ради Європи звіту про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України", зобов'язання Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України надати звіт/план дій про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо не звітування до Комітету Міністрів Ради Європи про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України".

Зобов'язано Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України надати до Комітету Міністрів Ради Європи звіт про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" в частині, що стосується ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмолено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Міністр юстиції України, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини подали апеляційні скарги. В апеляційних скаргах апелянтами ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з не повним дослідженням доказів та встановленням обставин у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Європейський суд з прав людини 26.07.2012 року ухвалив остаточне рішення у справі "Харук та інші проти України", в якому об'єднані заява ОСОБА_3 №32562/07 та 115 інших заяв, поданих проти України іншими заявниками.

Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення держава зобов'язана сплатити ОСОБА_3 протягом трьох місяців 3000 євро справедливої сатисфакції та виконати рішення національного суду, тобто, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року.

Під час виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харук та інші проти України" ОСОБА_3 отримані кошти справедливої сатисфакції у розмірі 30942,50 грн. та заборгованість за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року у розмірі 19409,95 грн.

Щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді завідувача Одеської обласної психолог-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації рішення Європейського суду з прав людини виконано не було.

ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом до Міністра юстиції України щодо не сприяння у поновленні трудових прав надала відповідь Міністерства юстиції України від 05.01.2015 року на її звернення на Урядову "гарячу" лінію щодо ходу виконання рішення Європейського суду з прав людини, сприяння у поновленні трудових прав, надання звіту про виконання рішення суду, тощо .

Згідно відповіді Міністерства юстиції України від 05.01.2015 року, ОСОБА_3 зверталася до Міністерства юстиції України 15 та 31 жовтня 2014 року з заявами щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини, на які їй також надані відповіді щодо ходу здійснення виконавчого провадження та причин не виконання рішення в частині поновлення на роботі .

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що бездіяльність Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо не звітування до Комітету Міністрів Ради Європи про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" є протиправною, оскільки контроль за виконанням рішення Європейського суду з прав людини покладається на Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, який є відповідальним за виконання рішення та на нього покладені повноваження щодо інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід його виконання шляхом направлення відповідної інформації та звітів. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необхідності зобов'язання Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України надати до Комітету Міністрів Ради Європи звіт про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" в частині, що стосується ОСОБА_3. Разом з цим, відмовив у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, оскільки Міністр юстиції України не наділений повноваженнями щодо контролю за виконавчими провадженнями, не має права на здійснення перевірки виконавчих проваджень та не може втручатися в хід здійснення виконавчих проваджень .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року (далі - Закон № 3477) регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

Відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.

Пунктом 9 частини 2статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно абз.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення - це виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; вжиття заходів загального характеру.

Положеннями статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Так, контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

В силу вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року №784, функції Органу представництва виконує Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Тому, органом, що уповноважений повідомляти органи, які є відповідальними за виконання передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів, а також контролювати вжиття цих заходів такими органами є Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини зобов'язаний звітувати перед Комітетом міністрів Ради Європи, оскільки саме до повноважень відповідача належать такі дії, він має вчиняти всі можливі заходи для виконання рішення Європейського суду з прав людини та не звітування, не інформування про міри які приймаються або будуть прийняті для виконання рішення позбавляє Комітет міністрів Ради Європи можливості здійснювати нагляд за його виконанням та використовувати надані Конвенцією повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що належне позивачу відшкодування на виконання рішення Європейського суду з прав людини сплачено та також сплачена заборгованість за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року .

Щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді завідувача Одеської обласної психолог-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації рішення Європейського суду з прав людини виконано не було.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано апелянтами Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини не звітував перед Комітетом міністрів Ради Європи про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" стосовно вжиття додаткових заходів індивідуального характеру відносно позивача, незважаючи на тривале не виконання рішення в цій частині.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що така бездіяльність відповідача є протиправною та є всі підстави для зобов'язання відповідача вчинити такі дії.

Доводи Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про те, що справа "Харук та інші проти України" входить до групи справ "Юрій Миколайович Іванов та інші проти України", "Жовнер проти України" по якій відповідач інформував Комітет міністрів Ради Європи про заходи загального характеру, про виплату сатисфакції та виконання рішень національних судів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, незважаючи на тривале невиконання рішення стосовно позивача, такі звіти не містять будь-якої інформації щодо ОСОБА_3 та наданий до суду план дій з виконання рішень Суду у групі справ "Юрій Миколайович Іванов та інші проти України" не містить інформації щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Помилковими є також твердження Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо права, а не обов'язку звітувати перед Комітетом міністрів Ради Європи, оскільки саме до повноважень відповідача належать такі дії, він має вчиняти всі можливі заходи для виконання рішення Європейського суду з прав людини та не звітування, не інформування про міри які приймаються або будуть прийняті для виконання рішення позбавляє Комітет міністрів Ради Європи можливості здійснювати нагляд за його виконанням та використовувати надані Конвенцією повноваження.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та те, що Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини не звітував про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини стосовно вжиття додаткових заходів індивідуального характеру в частині виконання рішення національного суду стосовно позивача відповідно до положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року №784, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Інші доводи апеляційних скарг спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення .

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

ОСОБА_3 подано клопотання про винесення окремої ухвали стосовно відповідачів.

Відповідно до частин першої та другої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що правова позиції сторони судового процесу не є підставою для прийняття окремої ухвали, натомість для постановлення окремої ухвали необхідним є встановлення під час розгляду справи порушення закону безпосередньо щодо прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, з метою усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, якщо такі порушення не усуваються судовим рішенням по суті спору.

Таким чином, колегія суддів вважає що підстави для прийняття окремої ухвали відсутні, а в клопотанні заявника наведено загальну інформацію відносно фактів виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Міністра юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко