Постанова № 65233352, 23.08.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/4148/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Клопот С.Л.,

при секретарі Герасенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов про накладення штрафу та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 28.07.2011 року ВП № 26060206. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач прийняв постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, яка винесена з порушення вимог ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки застосування до боржника штрафних санкцій можливо лише у разі встановлення невиконання саме законних вимог державного виконавця. Поважність причин невиконання управлінням рішення суду є відсутність коштів на рахунку управління. Таким чином і постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій відповідачем винесена протиправно.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення, в яких справу просив розглянути за його відсутності, та крім того, зазначив, що позовні вимоги не визнає, в їх задоволенні просить відмовити, оскільки оскаржувані постанови прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у підрозділі примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області знаходиться на виконанні виконавче провадження ВП № 26060206 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-/2508/167/2011, виданого Козелецьким районним судом Чернігівської області 05.04.2011 року.

В зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, керуючись ст. ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 11.07.2011 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680 грн.

Постановою державної виконавчої служби від 28.07.2011 року, керуючись ст. ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф за повторне невиконання рішення суду в розмірі 1360 грн., а також винесено постанову від 28.07.2011 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50,58 грн.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Стаття 75 вищевказаного Закону передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Частина 1 ст. 27 Закону передбачає, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 41 Закону передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

При вирішенні даної справи суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, таким чином посилання суб’єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов’язковим для виконання.

Суд бере до уваги, що обов’язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб’єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов’язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відносяться також і позивач. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Варто відмітити, що відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

Таким чином надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем постанови є правомірними та прийняті на підставі Закону України «Про виконавче провадження» з дотриманням всіх вимог, встановлених даним нормативно-правовим актом, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Клопот С.Л.