Рішення № 65232184, 06.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017Справа №910/18000/14

За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Приватного підприємства "Авто-Актив"

про відшкодування шкоди

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Скляр Д.Ю. (за посвідченням)

від позивача: Супрун Л.О. (представник за довіреністю)

від відповідача: Кузнєцова Є.А. (представник за довіреністю)

за участю експерта ТОВ "Агенція Судових Експертиз" - Яковської Ірини Олександрівни

В судовому засіданні 06 березня 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

27.08.2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (заявник або процесуальний позивач) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві (позивач) до Приватного підприємства "Авто-Актив" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 309 837,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією в місті Києві було встановлено порушення Закону України «Про охорону атмосферного повітря», внаслідок чого завдано державі збитки, які відповідно до положень ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України та статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2014 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18000/14, розгляд справи призначено на 29.09.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року відкладено розгляд справи на 13.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року призначено у справі №910/18000/14 судову екологічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція Судових Експертиз", та зупинено провадження у даній справі до надання висновку експерта.

У серпні 2016 року до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/18000/14 разом з листом директора ТОВ "Агенція Судових Експертиз", у якому повідомлено суд про непроведення судової експертизи з підстав несплати її вартості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року провадження у справі №910/18000/14 поновлено та призначено її до розгляду на 05.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року розгляд справи відкладено на 24.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 року повторно призначено у справі № 910/18000/14 судову екологічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція Судових Експертиз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 року провадження у справі №10/18000/14 зупинено.

У листопаді 2016 року до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/18000/14 разом з висновком судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року розгляд справи відкладено на 18.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року розгляд справи відкладено на 13.02.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року розгляд справи відкладено на 06.03.2017 року, викликано в судове засідання державного інспектора Державної екологічної інспекції у м. Києві Ралко Д.М. для дачі пояснень щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним підприємством "Авто-Актив" та експерта ТОВ "Агенція Судових Експертиз" Яковську Ірину Олександрівну для дачі роз'яснень з питань, що виникли у зв'язку з наданим по справі № 910/18000/14 висновком спеціаліста №126/2211-16 від 22.11.2016 року за результатами проведення екологічної експертизи.

В судовому засіданні 06.03.2017 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та дав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 06.03.2017 року експерт ТОВ "Агенція Судових Експертиз" Яковська Ірина Олександрівна надала усні пояснення, що виникли у зв'язку з наданим по справі № 910/18000/14 висновком спеціаліста №126/2211-16 від 22.11.2016 року за результатами проведення екологічної експертизи.

В судове засідання 06.03.2017 року державний інспектор Державної екологічної інспекції у м. Києві Ралко Д.М. для дачі пояснень щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним підприємством "Авто-Актив" не з'явився.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 11 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення", оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід брати до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК України, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на підставі інформації Державної екологічної інспекції у м. Києві проведено перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Приватного підприємства «Авто-Актив», про що було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 08/686.

В ході перевірки встановлено, що відповідач у період з 28.06.2013 року по 10.04.2014 року здійснювало без дозволу органів державної влади викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами,

Так, за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в м. Києві винесено та вручено відповідачу припис № 08/311 від 16.04.2014 року з вимогою усунення порушень природоохоронного законодавства, в тому числі отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва про накладення адміністративного стягнення від 16.04.2014 року № 004251 головного інженера ПП «Авто-Актив» визнано винним у вчиненні до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Державною екологічною інспекцією у м. Києві відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства природи України від 10.12.2008 року № 639 і зареєстрованої в Мін'юсті України 21.01.2009 року за № 48/16064 проведено розрахунок розміру шкоди, зумовленої в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів ПП «Авто-Актив» за період з 28.06.2013 року по 10.04.2014 року без дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря в сумі 309 837,11 грн.

Так, Державною екологічною інспекцією у м. Києві було направлено відповідачу претензію №93 від 02.06.2014 року з розрахунком розміру відшкодування збитків на суму 309 837,11 грн.

Відповідач, у відповіді на претензію від 10.07.2014 року № 1007/01 заперечив свою вину у неотриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, посилаючись на те, що 04.03.2013 року між відповідачем та ТОВ «Еко-Експрес» укладено договір на розробку науково-технічної документації № 177-ее/п.

За таких обставин, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері вважає, що внаслідок вчинення відповідачем порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища державі були спричинені збитки у сумі 309 837,11 грн., які підлягають стягненню у судовому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У відповідності з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 121 Конституції України (в редакції станом на момент звернення з позовом до суду) на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 3 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на момент звернення з позовом до суду) при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на момент звернення з позовом до суду) передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами (заявами, поданнями). Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент звернення з позовом до суду) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 4.2 положення про Державну екологічну інспекцію у м. Києві, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №136 від 12.12.2011 р., вона здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема, про охорону атмосферного повітря.

В даному випадку інтереси держави полягають в захисті та охороні атмосферного повітря України, а тому враховуючи викладене, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдаваної шкоди (цивільне правопорушення).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

У відповідності до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються::

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частино 3 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 6 зазначених Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків і визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка заподіяла ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і нанесеними збитками.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана норма вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди). Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Так само згідно з приписами ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода завдана внаслідок порушення Законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного :ередовища погіршення якості природних ресурсів.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Отже, за приписами вказаних статтей для відшкодування понесених збитків необхідною умовою є наявність всіх елементів правопорушення.

Порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначено у статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Зокрема, відповідно до частини 5 статті 11 Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 16, 20 Закону України «Про охорону навколишнього приходного середовища» управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженим державним органом по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів є Державна екологічна інспекція у місті Києві, яка згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», наказу Міністра охорони навколишнього природного середовища України №540 від 12.12.2006 року, здійснює державний контроль за додержанням природоохоронного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. «б» ч. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. «г» ч. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

У відповідності до положень ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

В статті 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п. 7.4.2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Так, суд звертає увагу на те, що з метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/18000/14 судом, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 року було призначено повторну судову екологічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція Судових Експертиз".

На вирішення експерта поставлено такі питання:

- Які фактично були обсяги наднормативних викидів забруднюючих речовин при експлуатації технологічного обладнання ПП "Авто-Актив (ід. код: 32669813, просп. Перемоги, 134, літ, А, м. Київ) за результатом господарської діяльності у період з 28.06.2013р. по 10.04.2014р.?

- Який фактично розмір збитків, завданих державі у наслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин при експлуатації технологічного обладнання ПП Авто-Актив (ід. код: 32669813, просп. Перемоги, 134, літ. А, м. Київ) у період з 28.06.13 по 10.04.14 за результатами господарської діяльності підприємства?

На поставлені судом питання у висновку спеціаліста № 126/2211-16 від 22.11.2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Судових Експертиз" спеціалістом у галузі екології надані наступні висновки:

1) матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів підприємства в період з 28.06.2013 р. по 10.04.2014 р. вважаються діючими та актуальними і можуть бути використані для визначення фактичної маси наднормативних викидів забруднюючих речовин.

Фактичні обсяги наднормативних викидів забруднюючих речовин при експлуатації технологічного обладнання ПП «Авто-Актив», перераховані за параметрами джерела викиду, що зафіксовані у матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викидів. При перерахунку використовувались фактичні дані часу роботи та використання сировини за період з 28.06.2013 р. по 10.04.2014 р. на підставі даних підприємства і становлять:

- джерело викиду № 1:

азоту діоксид = 0,018 т/рік;

вуглецю оксид = 0,002 т/рік;

- джерело викиду № 2:

азоту діоксид = 0,014 т/рік;

вуглецю оксид = 0,002 т/рік;

- джерело викиду № 5:

ксилол = 0,110 т/рік;

епіхлоргідрин = 0,007 т/рік;

формальдегід = 0,003 т/рік;

речовини у вигляді суспендованих частинок (аерозоль ЛФМ) = 0,009 т/рік;

- джерело викиду № 6:

ксилол = 0,174 т/рік;

епіхлоргідрин = 0,043 т/рік;

формальдегід = 0,029 т/рік;

2) розраховано фактичний розмір збитків, завданих державі у наслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин при експлуатації технологічного обладнання ПП «Авто-Актив» у період з 28.06.2013 р. по 10.04.2014 р. за результатами господарської діяльності підприємства, з врахування параметрів джерел викидів, що зафіксовані у матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викидів, та фактичного часу роботи і об'ємів використаної сировини за період роботи підприємства без дозволу на викиди;

3) загальний фактичний розмір збитків, завданих державі у наслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин при експлуатації технологічного обладнання ПП «Авто-Актив» (ід. код 32669813, просп. Перемоги, 134, літ. А, м. Київ) у період з 28.06.2013 р. по 10.04.2014 р. за результатами господарської діяльності підприємства становить 97 042,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Частиною 5 ст. 42 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року № 4 зазначено, що оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а також встановлений висновком повторної судової екологічної експертизи розмір збитків заподіяний державі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 97 042,30 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 97 042,30 грн.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 04.04.2012 року у справі № 35/5005/13150/2011 та інших.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на момент звернення з позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням вищевикладеного, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1940,84 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Авто-Актив" (код ЄДРПОУ 32669813; адреса: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 134, літера А) на користь Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у співвідношенні 30% та 70% відповідно, збитки завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 97 042,30 грн. (дев'яносто сім тисяч сорок дві гривні 30 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Авто-Актив" (код ЄДРПОУ 32669813; адреса: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 134, літера А) на користь Державного бюджету України 1940,84 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок гривень 84 копійки) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2017 року.

Суддя Ю.В.Цюкало