Рішення № 65231824, 23.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015Справа №910/25524/14

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Діденко І.В. (за довіреністю від 11.07.2014);

від відповідача: ОСОБА_2

В судовому засіданні 23 березня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

17 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н від 15.10.2014 року в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) заборгованість за договором б/н від 18.03.2011 року в сумі 53 926,41 грн., де основний борг - 34 623,72 грн., проценти за користування кредитом - 12 118,27 грн., пеня - 4 650,43 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 533,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості за договором б/н від 18.03.2011р.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25524/14. Розгляд справи призначено на 22.12.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.01.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.02.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015р. суд ухвалив розгляд справи №910/25524/14 здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 р. для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: Цюкало Ю.В. (головуючий), суддя Нечай О.В., суддя Селівон А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 р. вищезазначеною колегією суддів справу №910/25524/14 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 02.03.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року розгляд справи відкладено на 23.03.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» із заявою б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» (далі - Заява, копія долучена до матеріалів справи).

Згідно із Заявою, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови, копія в справі), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 18.03.2011р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Позивач стверджує, що у зв'язку із тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості за договором б/н від 18.03.2011р., з останнього підлягає стягненню основний борг - 34 623,72 грн., проценти за користування кредитом - 12 118,27 грн., пеня - 4 650,43 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 533,99 грн.

Відповідач із позовом не погодився і звернувся до суду із відзивом, у якому зазначив, що для виникнення правовідносин з відкриття і обслуговування рахунку між сторонами договір мало бути укладено у письмовій формі, у зв'язку із чим, правочин, на який посилається позивач є нікчемним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи представлені сторонами документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як встановлено судом, 18.03.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку».

Згідно із Заявою, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 18.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно до пункту 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

За приписами ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього кодексу.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Враховуючи зміст наведених правових норм, з огляду на встановлену обставину приєднання відповідачем до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку" шляхом підписання Заяви, суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на те, що недотримання письмової форми договору укладеного між сторонами тягне за собою його нікчемність є необґрунтованими, і між сторонами у справі фактично було укладено договір банківського обслуговування, умовами якого, у тому числі, встановлено кредитний ліміт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано умови укладеного договору а саме надано кредитний ліміт Відповідачу в розмірі 39 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою за весь період дії договору (копія виписки в справі).

Пунктами 3.18.4.1., 3.18.4.1.1. - 3.18.4.1.3. Умов, затверджено порядок розрахунків, а саме, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24,00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта шодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 10221К3С1S06J від 19.09.2014р. з вимогою про погашення заборгованості за Договором, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком (копії документів долучені до матеріалів справи). Однак, відповідачем своїх обов'язків за Договором виконано не було.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів повернення кредиту та процентів, станом на березень 2015 року до суду відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 34 623,72 грн.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин невиконання з боку відповідача умов Договору перед позивачем щодо повернення кредиту, визначеного порядку розрахунку, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 118,27 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 533,99 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем грошового зобов'язання, визначеного порядку розрахунків, суд приймає розрахунок пені, наданий позивачем, та вважає його обґрунтованим, у зв'язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4 650,43 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 02121, АДРЕСА_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 34 623,72 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 72 копійки) заборгованості за кредитом, 12 118,27 грн. (дванадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 27 копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 650,43 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят гривень 43 копійки) пені, 2 533,99 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять три гривні 99 копійок) заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.04.2015р.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Селівон А.М.