Постанова № 65231307, 09.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа № 922/2795/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Могилєвкін Ю.О.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

стягувача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.04.2015)

боржника ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.12.2016)

третьої особи не зявився

ОСОБА_3 ПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків (вх. №574 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у справі №922/2795/15

по скарзі Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", м. Харків

на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс-2005", м. Харків

до Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", м. Харків

третя особа - Обласне комунальне підприємство "Бюро майнових відносин" "Харківської міської ради", м. Харків

про стягнення 6929008,09 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 у справі №922/2795/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс-2005" задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс -2005" 6929008,09 грн. заборгованості та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

21 липня 2015 року на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

16 січня 2017 року Комунальне підприємство "Обласний комплекс" "Металіст" звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, відповідно до якої просило суд: визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк для подачі скарги на рішення, дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби та прийняти скаргу до розгляду. Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 по винесенню постанови від 12.12.2016 (ВП № 53104229) про відкриття виконавчого провадження з стягнення з КП "ОСК "Металіст" виконавчого збору в розмірі 700208,81 грн., в зв'язку з відсутністю зі сторони державної виконавчої служби дій, що свідчать про фактичне примусове виконання рішення суду, передбачених ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження". Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4, який при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2016 року (ВП 51190688), не зняв арешт з майна КП "ОСК "Металіст" та оголошення заборони на його відчуження, а також арешт коштів КП "ОСК "Металіст", накладені постановами від 06.06.2016 року (ВП 51190688).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 по справі №922/2795/15 (суддя Суслова В.В.) скаргу Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби за вх. № 7 від 16.01.2017 по справі № 922/2795/16 задоволено. Ухвалено визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 по винесенню постанови від 12.12.2016 (ВП № 53104229) про відкриття виконавчого провадження з стягнення з КП "ОСК "Металіст" виконавчого збору в розмірі 700208,81 грн., в зв'язку з відсутністю зі сторони державної виконавчої служби дій, що свідчать про фактичне примусове виконання рішення суду, передбачених статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження". Також, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4, який при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2016 року (ВП 51190688), не зняв арешт з майна КП "ОСК "Металіст" та оголошення заборони на його відчуження, а також арешт коштів КП "ОСК "Металіст", накладені постановами від 06.06.2016 року (ВП 51190688).

ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків із даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно зясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в звязку з чим просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у справі №922/2795/15 скасувати та у задоволенні скарги на дії ДВС відмовити у повному обсязі і вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Заявник апеляційної скарги також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги та із клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 21.02.2017 клопотання ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Задоволено клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Відстрочено ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків сплату судового збору за подачу апеляційної скарги (вх. №574 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у справі №922/2795/15 до 02.03.2017. Зобов'язано заявника апеляційної скарги надати в строк до 02.03.2017 докази сплати судового збору за подачу даної апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому порядку та розмірі. Розгляд скарги призначено на 02 березня 2017 р. о 10:30 год. Стягувача та боржника зобов'язано надати суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень. Представників учасників процесу викликано в судове засідання з належним чином оформленими повноваженнями.

01.03.2017 від боржника - Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", м. Харків надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2328), в якому боржник просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків залишити без задоволення.

У судовому засіданні 02.03.2017 заявник апеляційної скарги звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. № 2365), в якому просив продовжити строк розгляду справи та відкласти її розгляд.

Ухвалою суду від 02.03.2017 задоволено клопотання ОСОБА_3 Примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків про продовження строку розгляду справи і відкладення її розгляду. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Розгляд справи відкладено на 09.03.17 о 10:30 год. Продовжено строк, на який скаржнику відстрочено сплату судового збору, до 09.03.2017. Зобов'язано заявника апеляційної скарги надати в строк до 09.03.2017 докази сплати судового збору за подачу даної апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому порядку та розмірі. Стягувача зобовязано надати суду апеляційної інстанції та заявнику апеляційної скарги відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Стягувач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Проте його уповноважений представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 09.03.2017 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Представник ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання 09.03.2017 не зявився.

Відповідно до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків (вх. №574 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у справі №922/2795/15 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ОСОБА_3 примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходилось виконавче провадження ВП№51190688 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №922/2795/15 від 21.07.2015 про стягнення з Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс-2005" заборгованості та судового збору в загальному розмірі 7002088,09 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (в редакції станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№51190688 від 24.05.2016) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Суду у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012).

При цьому, виконання судового рішення згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є невід'ємною частиною права особи на справедливий і публічний розгляд її справи (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" від 29.06.2004).

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення (пункт 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, пункт 51 рішення у справі "Іванов проти України" від 15.01.2010).

Відповідно до статті 3 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015 та діяли станом на момент відкриття виконавчого провадження ВП№51190688) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема наказів господарських судів.

Згідно із частиною першою статті 6 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Як свідчать матеріали справи, 24.05.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції - ОСОБА_4, у відповідності до вимог статей 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015), винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№51190688 та встановлено строк для самостійного виконання рішення боржником до 30.05.2016 включно.

Юридичний факт, який є підставою для виникнення певних прав та обов'язків в даному випадку для державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження, настав в період дії Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015), а тому державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії саме відповідно до вимог цього Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження у встановленому статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015) порядку була надіслана боржнику 25.05.2016 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а стягувач отримав дану постанову через свого уповноваженого представника нарочно 25.05.2016.

У зв'язку з відсутністю станом на 31.05.2016 в матеріалах виконавчого провадження відомостей щодо своєчасного отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також з метою недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження, в тому числі права боржника на самостійне виконання рішення, державним виконавцем, у відповідності до вимог статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999, 31.05.2016 (вівторок) була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій на три робочі дні, а саме до 03.06.2016 включно (п'ятниця).

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надійшло до ОСОБА_3 після прийняття рішення про відкладення провадження виконавчих дій, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2016 було отримано Боржником 27.05.2016, тобто в межах строку, встановленого виконавцем для самостійного виконання рішення.

Однак незважаючи на викладене, боржник не скористався своїм правом на самостійне виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк, у тому числі й з урахуванням відкладення провадження виконавчих дій, і до 03.06.2016 (включно) рішення суду не виконав.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Будь-яких повідомлень або документального підтвердження щодо виконання рішення або про причини його невиконання боржник ОСОБА_3 примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби не надавав.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виходячи із системного аналізу положень законодавства про виконавче провадження (станом на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.06.2016), колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що виконавчий збір підлягає стягненню з боржника в разі невиконання ним рішення суду самостійно в межах наданого державним виконавцем строку, тобто у звязку із невиконанням законних вимог державного виконавця виконати рішення суду. Отже, право на стягнення виконавчого збору згідно із Законом України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015) повязується з юридичним фактом - бездіяльністю боржника.

Станом на час відкриття виконавчого провадження ВП №51190688 правову основу стягнення виконавчого збору становили, зокрема Закон України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015), в якому визначено право державних виконавців на стягнення виконавчого збору у випадках встановлених законодавством, а також Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802), зі змінами, внесеними Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2015 № 1839/5 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 30.09.2015 за № 1167/27612).

Матеріалами справи у повній мірі підтверджується, що у зв'язку з отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№51190688 від 24.05.2016 та рішення про відкладення провадження виконавчих дій, а також невиконанням рішення суду боржником у строк, встановлений для його самостійного виконання, державним виконавцем, у відповідності до вимог частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999, 06.06.2016 (перший робочий день після 03.06.2016) винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№51190688 у розмірі 700 208,81 грн. та розпочато примусове виконання рішення.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення копію постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.06.2016 ВП№51190688 отримано боржником 10.06.2016.

Постанова про стягнення виконавчого збору могла бути оскаржена боржником в десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015), але боржник своїм законним правом не скористався, та постанову про стягнення виконавчого збору від 06.06.2016 ВП№51190688 не оскаржив.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 06.06.2016 прийнята з перевіркою стану виконання боржником судового рішення у відповідності до норм статей 11, 27, 28, 43, 46 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015).

З метою примусового виконання рішення державним виконавцем, у відповідності до вимог статей 52, 57, 59 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами, які набрали чинності 05.04.2015), винесено постанову про арешт коштів боржника від 06.06.2016 ВП№51190688 в національній та іноземній валюті у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, що становить 7702296,90 грн., а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах зазначеної суми.

За приписами частин другої та четвертої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент прийняття державною виконавчою службою постанов про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

А згідно статті 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Вищезазначені постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження направлені боржнику для відома та можливості оскарження.

Згідно повідомлень банківських установ кошти на рахунках боржника для виконання рішення відсутні.

У зв'язку з передачею Комінтернівським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області для подальшого виконання до ОСОБА_3 ПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області зведеного виконавчого провадження ЗВП №31835963 про стягнення боргів з КП "ОСК "Металіст" виконавче провадження ВП№51190688 на підставі статті 33 3акону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 (в редакції станом на дату приєднання) було приєднано до зазначеного зведеного виконавчого провадження 29.06.2016.

29.11.2016 від Боржника (КП "ОСК "Металіст") до ОСОБА_3 ПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області надійшла ухвала Господарського суду Харківської області від 18.11.2016, якою затверджено Мирову угоду від 17.11.2016 у справі №922/2795/15, укладену ТОВ "Юрсервіс-2005" з КП "ОСК "Металіст".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016, виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Згідно з пунктом 16 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області 09.12.2016 було винесено постанову про виведення виконавчого провадження ВП№51190688 зі складу зведеного виконавчого провадження ЗВП№31835963.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у звязку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016, передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Згідно з пунктом 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

Колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору не завжди здійснюється у межах виконавчого провадження, у звязку із яким він виник.

Так, у разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

З урахуванням наведених вище приписів законодавства про виконавче провадження державним виконавцем 09.12.2016 було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП№51190688 у розмірі 108,20 грн. та постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№51190688 на підставі пункту 2 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (набрав чинності 05.10.2016).

У зв'язку із нестягненням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, арешт, що був накладений на майно (кошти) боржника постановами від 06.06.2016, у відповідності до вимог статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, не знято. Натомість за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№51190688 від 06.06.2016 та постановою про стягнення витрат виконавчого провадження ВП№51190688 від 09.12.2016, що виділені в окремі виконавчі провадження, у встановленому Законом порядку наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження, а саме 12.12.2016, відкриті виконавчі провадження ВП№53104229 та ВП№53104301 відповідно.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

В обґрунтування скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 по винесенню постанови від 12.12.2016 (ВП №53104229) про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з КП "ОСК "Металіст" виконавчого збору в розмірі 700208,81 грн. боржник послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 28.01.2015 у справі №3-217гс14 (924/205/13-г), у якій зазначено про те, що: 1) сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; 2) виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Також, боржник (КП "ОСК "Металіст") зазначив, що фактичного виконання рішення суду органами державної виконавчої служби, передбаченого статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, а саме: стягнення, повернення, передачі майна в рахунок стягнення боржнику, не відбулося, а тому правові підстави для стягнення виконавчого збору в даному випадку відсутні. Натомість в спірному випадку сторони самостійно та добровільно домовилися, шляхом укладання мирової угоди, про погашення заборгованості в повному обсязі згідно рішення суду, а саме в сумі 7002088,09 грн. Однак, попри те, що фактично виконавчою службою які-небудь грошові суми не стягувалися, майно чи інші предмети стягувачу в рахунок погашення боргу не передавалися, а виконавчий документ повернуто до суду без фактичного виконання, 12.12.2016 державним виконавцем незаконно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53104229 про стягнення виконавчого збору у розмірі 700208,81 грн.

Повторно розглянувши вищезазначені вимоги скарги на дії державної виконавчої служби та дослідивши обставини даної справи, колегія суддів не може погодитись із доводами боржника, оскільки правова позиція Верховного суду України у справі №3-217гс14 (924/205/13-г) жодним чином не встановлює обставин, які відповідно до процесуального законодавства є обов`язковими для врахування їх при розгляді даної справи №922/2795/15, адже Верховний суд України лише констатував факт порушення судами попередніх інстанцій вимог законодавства при дослідженні того, чи вчинялися державним виконавцем заходи примусового виконання рішення. При цьому, постановою від 28.01.2015 у справі №3-217гс14 (924/205/13-г) рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу скеровано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Також, боржник посилається на правову позицію Верховного суду України, що викладена у пункті 20 постанови Пленуму № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", а саме: відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Разом з тим, дана правова позиція Верховного суду України була покладена в основу оскаржуваної відділом ДВС ухвали суду першої інстанції у даній справі №922/2795/15.

Проте колегія суддів вважає зазначені посилання боржника безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні вищезазначених правових положень.

Крім того, за даних обставин місцевий господарський суд при розгляді скарги на дії державної виконавчої служби у даній справі №922/2795/15 неправильно застосував практику Верховного Суду України та не врахував передбаченого застереження у статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, яка надає можливість суду відступити від правової позиції Верховного Суду.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" № 191-VІІІ від 12.02.2015 статті 28, 41 та 46 Закону України "Про виконавче провадження" були викладені в новій редакції.

Законом України № 191-VII від 12.02.2015, який набрав чинності 05.04.2015, визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Положення частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (з вищезазначеними змінами) повинні застосовуватись лише до виконавчих проваджень, розпочатих після 05.04.2015. Отже, законодавець у вищезазначеній редакції статті 28 Закону чітко передбачив стягнення виконавчого збору незалежно від здійснення заходів (дій) з примусового виконання рішення суду. Натомість, стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях, у яких примусове виконання рішення розпочалося до зазначеної дати (до 05.04.2015), повинно здійснюватися відповідно до вимог законодавства, яке було чинним на цей момент.

Разом з цим, згідно пунктів 6, 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Як вбачається, зокрема, з рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України № 191-VII від 12.02.2015, яким було внесено зміни до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" та встановлено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим законом, набрав чинності з 05.04.2015, і саме цим Законом керувався державний виконавець при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.06.2016 (ВП №51190688).

Отже колегія суддів вважає, що стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях, у яких примусове виконання рішення розпочалося до 05.10.2016, повинно здійснюватися відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент початку виконання рішення у примусовому порядку, у тому числі і в тих випадках, коли таке провадження триватиме після внесення змін щодо порядку стягнення виконавчого збору, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999, передбачає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Укладення мирової угоди відносно погашення заборгованості та її затвердження господарським судом на стадії виконання судового рішення у справі №922/2795/15 ухвалою від 18.11.2016, на що посилається боржник в обґрунтування своїх доводів щодо незаконності дій державної виконавчої служби, не є належним доказом виконання рішення суду та законних вимог державного виконавця, в межах строку передбаченого Законом №606-ХІV від 21.04.1999.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№51190688 від 06.06.2016 та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження ВП№51190688 від 09.12.2016 боржником не оскаржені, набрали чинності 06.06.2016 і в установленому порядку недійсними не визнавались, тому вони підлягають виконанню у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Матеріалами справи підтверджується, що після закінчення виконавчого провадження, а саме 12.12.2016, за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№51190688 від 06.06.2016 та за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження ВП№51190688 від 09.12.2016, які виділені в окремі виконавчі провадження, були відкриті виконавчі провадження ВП№53104229 та ВП№53104301 відповідно.

Отже, факт вчинення державною виконавчою службою незаконних дій при винесенні постанови від 12.12.2016 не підтверджується зібраними у справі доказами. Натомість, при винесенні постанови від 12.12.2016 державний виконавець діяв у повній відповідності, в межах повноважень та у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням всіх суттєвих обставин даного випадку.

Враховуючи те, що виконавчий збір станом на момент винесення постанови від 12.12.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження від 06.06.2016 (№ВП51190688) не стягнуто, державною виконавчою службою також з урахуванням встановлених законом вимог (стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016) обґрунтовано не знято арешт, що був накладений на майно (кошти) боржника постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і постановою про арешт коштів боржника від 06.06.2016.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає повністю законними дії органу Державної виконавчої служби зі стягнення з боржника виконавчого збору, а також не зняття в зв'язку з цим арешту, накладеного на майно (кошти) боржника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (із змінами) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Здійснивши правову оцінку обставин справи та надавши правову кваліфікацію відносинам спірного випадку, колегія суддів визнає доводи боржника, що викладені у скарзі на дії ДВС, неправомірними, а тому скаргу відхиляє.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скарги боржника шляхом визнання неправомірними дій та бездіяльності безпосередньо старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4, адже на відміну від цивільного процесу, в якому оскаржуються дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, стаття 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачає оскарження дій чи бездіяльності саме органу державної виконавчої служби.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення скарги Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області є помилковим, не ґрунтується на матеріалах справи та приписах законодавства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами апеляційного провадження, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у справі №922/2795/15 з прийняттям нового рішення, яким скаргу Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" про визнання неправомірною дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 по винесенню постанови від 12.12.2016 (ВП № 53104229) про відкриття виконавчого провадження з стягнення з КП "ОСК "Металіст" виконавчого збору в розмірі 700208,81 грн., в зв'язку з відсутністю зі сторони державної виконавчої служби дій, що свідчать про фактичне примусове виконання рішення суду, передбачених статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження", та про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4, який при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2016 (ВП 51190688), не зняв арешт з майна КП "ОСК "Металіст" та оголошення заборони на його відчуження, а також арешт коштів КП "ОСК "Металіст", накладені постановами від 06.06.2016 року (ВП 51190688), слід відхилити, у звязку неправомірністю наведених у ній аргументів.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області підлягає задоволенню.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів апеляційного оскарження, при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків судовий збір згідно визначеної Законом України "Про судовий збір" (зі змінами ) ставки за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду в розмірі 1600,00 грн. не сплачено. Разом з цим, скаржник просив апеляційний господарський суд відстрочити йому сплату судового збору до винесення судом постанови за результатами розгляду поданої ним апеляційної скарги.

За клопотанням скаржника суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.02.2017 відстрочив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. Ухвалою суду від 02.03.2017 продовжено строк, на який скаржнику відстрочено сплату судового збору, до 09.03.2017.

У пункті 3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" містяться розяснення, відповідно до яких у разі коли строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Враховуючи вищезазначені розяснення, а також беручи до уваги визначені статтею 49 Господарського процесуального кодексу України правила розподілу судових витрат, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду вважає можливим покласти судові витрати за розгляд апеляційної скарги на Комунальне підприємство "Обласний спортивний комплекс "Металіст".

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтями 105, 106, 110, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у справі №922/2795/15 скасувати.

Скаргу Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", м. Харків за вх. №7 від 16.01.2017 на дії (бездіяльність) ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 24477221) в доход Державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Могилєвкін Ю.О.