Постанова № 65231237, 07.03.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа № 903/1309/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представники;

від відповідача та третьої особи: ОСОБА_3 представник;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 обласної ради, б/н від 21.07.2016

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 (головуючий суддя Петрашко М.М., судді Ділай У.І. та Щигельська О.І.)

у справі № 903/1309/14

за позовом: ОСОБА_4 обласної ради, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак", м. Івано-Франківськ

про припинення використання герба Волинської області та зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено ОСОБА_4 області.

ОСОБА_4 обласна рада звернулась до господарського суду з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Галичина-Табак" про припинення використання ОСОБА_4 області та зобовязання ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено ОСОБА_4 області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач та третя особа без дозволу ОСОБА_4 обласної ради використовують символіку Волинської області на етикетках горілчаної продукції, що порушує норми Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Вказує, що такі дії є неправомірними, порушують права і законні інтереси позивача та територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2015 у справі № 903/1309/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що: ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" не регулює механізму, порядку і способу отримання дозволу на використання місцевої символіки; Положення про зміст, опис та порядок використання символіки області, яке затверджене рішенням ОСОБА_4 обласної ради від 16.03.2004 № 10/8 не є правовстановлюючим документом, що визначає обсяг майнових прав позивача на символіку, а тому не може бути підставою виникнення права власності; виробництво та реалізація горілки "ЕТНОС ОСОБА_5 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" із використанням ОСОБА_4 області відбувається відповідно до охоронних документів, наданих Державною службою інтелектуальної власності (патенту України від 12.01.2015 № 28729 на промисловий зразок "ЕТИКЕТКА" та свідоцтва України від 10.12.2014 № 194394 на комбінований знак для товарів і послуг) комплексно, а не як окремого елемента; позивач не є суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2015 касаційну скаргу ОСОБА_4 обласної ради задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у справі № 903/1309/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що судами попередніх інстанцій не враховано, що реєстрація знака для товарів і послуг хоча і дає право на маркування відповідного товару (на відміну від права на промисловий зразок "Етикетка", яке не дає права на маркування товару), проте не може бути підставою та виправдовувати недобросовісну конкуренцію у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (якщо останнє буде встановлено судами).

У постанові ВГСУ зазначено, що попереднім судовим інстанціям на підставі ретельної оцінки усіх поданих сторонами доказів належало:

- встановити, чи використовує відповідач, як виробник горілчаної продукції місцеву символіку Волинської області (герб) з комерційною метою;

- з'ясувати інформацію про особу, яка виступає замовником горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_5 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" та хто саме визначає зовнішній вигляд такої продукції;

- дослідити зміст договірних відносин між відповідачем, як виробником продукції та її замовником, межі відповідальності у виготовленні відповідної продукції (у тому числі щодо її зовнішнього вигляду) кожного з них;

- встановити, чи існують підстави вважати, що відповідачем у виготовленні горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_5 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" вчиняється акт недобросовісної конкуренції (за необхідності, попередньо уточнити у позивача зміст заявлених позовних вимог, а саме, які дії відповідача позивач вважає актом недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності; яка саме інформація, що, на думку позивача, поширюється відповідачем, є такою, що вводить в оману).

Під час нового розгляду спору рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що зовнішній вигляд продукції, зокрема вигляд етикеток, визначається замовником - ТОВ "Галичина-Табак", а відповідач, як виконавець, дотримуючись умов договору та вказівок замовника, зокрема щодо зовнішнього вигляду продукції тощо, зобовязаний лише виготовити та передати алкогольну продукцію не відступаючи від вимог замовника. Відтак, суд встановив, що відповідач, як виробник горілчаної продукції, діючи в межах виконання умов договору, не використовує місцеву символіку Волинської області з комерційною метою, проте з метою одержання прибутку, тобто з комерційною метою, виготовляє та передає алкогольну продукцію її замовнику ТОВ "Галичина-Табак", використовуючи при цьому зареєстрований знак для товарів і послуг який дає право на маркування відповідного товару.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем та не доведено вчинення відповідачем дій, які можна розцінювати як акт недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та чесним звичаям у господарській діяльності. Разом з тим, на думку суду, інформація яка міститься на етикетках поширюється не відповідачем. Інформація на етикетках про те, що відповідач є виробником товару, є такою, що не вводить в оману.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_4 обласна рада, звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що наявність охоронних документів, наданих Державною службою інтелектуальної власності, зокрема патентів на промисловий зразок «Етикетка» та свідоцтв на комбінований знак для товарів і послуг не можуть свідчити про законність порушення права власності позивача на геральдичний символ ОСОБА_4 області.

Також, вказує, що суд залишив без належної оцінки рішення АМК України № 10 від 31.01.2015 у справі № 3-15 та доводи скаржника щодо порушення відповідачем ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Наголошував, що затвердження Положення про зміст, опис та порядок використання символіки області було значно раніше від дати подання заявок на знак та промисловий зразок, на які посилається відповідач.

Крім того, скаржник не погоджується з відмовою суду в призначенні експертизи.

Відповідач та третя особа скориставшись правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вказують, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що відповідач використовує знаки для товарів та послуг, а не місцеву символіку Волинської області; рішення АМК № 10 від 31.05.2015 скасовано в судовому порядку; позивач не довів недобросовісну конкуренцію з боку відповідача, а інформація на продукції не вводить в оману; зазначав про неможливість ігнорування зареєстрованого знака, який не визнаний недійсним, а наявність договірних відносин відповідача та третьої особи, свідчать про безпідставність позову.

Позивачем подано пояснення, в яких він посилається, як на преюдиційні обставини щодо незаконного використання третьою особою символіки області на висновки, викладені в постанові Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 903/457/15.

Також позивачем подано клопотання про призначення судової експертизи обєктів інтелектуальної власності.

Відповідач та третя особа заперечували проти призначення експертизи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. Провадження у справі було зупинено.

На розгляд експерта поставлено наступне питання:

Чи використано на етикетках горілок ОСОБА_5 Вірність традиціям, ОСОБА_5 Полісся Вірність традиціям, що виготовлені ТОВ НВП Гетьман на замовлення ТзОВ Галичина-Табак герб Волинської області затвердженого рішенням ОСОБА_4 обласної ради № 10/8 від 16.03.2004 (зміни від 26.05.2009 та від 05.04.2013) в Положенні про зміст, опис та порядок використання символіки області?

На адресу суду надійшов висновок комісійної судової експертизи обєктів інтелектуальної власності № 1135 від 27.01.2017, з якого вбачається, що судові експерти виклали питання в наступній редакції:

1.Чи містять позначення, зареєстровані як знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 194394, 203814, 203831, 204422, зображення, що є тотожним чи схожимз зображенням ОСОБА_4 області, затвердженого рішенням ОСОБА_4 обласної ради № 10/8 від 16.03.2004 (зміни від 26.05.2009 та від 05.04.2013) в Положенні про зміст, опис та порядок використання символіки області?

2.Чи використано знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 194394, 203814, 203831, 204422 на представлених для дослідження пляшках горілки з етикетками ОСОБА_5 Вірність традиціям та «Вірність традиціям ОСОБА_5» та експериментальних зразках зображення етикеток ОСОБА_5 Полісся Вірність традиціям?

На вищевказані питання судові експерти надали такі відповіді:

1.Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 194394 містить у своєму складі зображення щита чорного кольору з хрестом темно-жовтого кольору, що відрізняється від ОСОБА_4 області. Знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 203814, 203831, 204422 містять у своєму складі зображення щита червоного кольору із нанесеним хрестом білого кольору, яке є схожим із зображенням ОСОБА_4 області, що затверджений рішенням ОСОБА_4 обласної ради № 10/8 від 16.03.2004 (зміни від 26.05.2009 та від 05.04.2013) в Положенні про зміст, опис та порядок використання символіки області. Зображення щита входить до складу знаків, як один із елементів, що не займає домінуюче положення у їх зображенні та композиційно пов'язаний з іншими словесними і зображувальними елементами. Охорона знакам для товарів і послуг за свідоцтвами України № 203814, 203831, 204422 надається в цілому.

2.На представленій для дослідження пляшці горілки з етикеткою ОСОБА_5 Вірність традиціям використано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 203814 у тому вигляді, в якому його зареєстровано, у складі етикетки та контретикетки.

На представленій для дослідження пляшці горілки з етикеткою «Вірність традиціям ОСОБА_5» використано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 204422, який являє собою комбіноване позначення у вигляді етикетки і який застосовано у тому вигляді, в якому його зареєстровано.

Наданий на дослідження експериментальний зразок етикетки для горілки являє собою зображення знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № 203831 і може використовуватись власником знака для товару «горілка», для якого його зареєстровано.

Ухвалою суду від 14.02.2017 провадження у даній справі поновлено.

Позивачем подано клопотання про призначення повторної експертизи у даній справі та доручення її проведення Львівському НДІ судових експертиз. Вказане клопотання мотивоване тим, що Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України не є державною спеціалізованою експертною установою, а судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та безпосередньо судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Однак, у цій справі відбулось призначення експертизи без визначення конкретного виконавця, що не відповідає нормам законодавства та ставить під сумнів допустимість висновку судового експерта. Вважає, що отриманий судом висновок експертів може вважатись висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта.

Відповідач та третя особа подали суду пояснення з урахуванням висновку комісійної судової експертизи, в яких вказали, що за результатами дослідження встановлено, що на поданих етикетках горілчаних виробів використано зареєстровані знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України, які містять у своєму складі зображення щита червоного кольору із нанесеним хрестом білого кольору, що не займає домінуюче положення у їх зображенні. Отже, вважає, що висновок експертизи підтверджує, що на етикетках не використано ОСОБА_4 області. Отже, просять залишити рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В дане судове засідання зявися представник позивача, який підтримав клопотання про призначення повторної експертизи та доводи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях. Просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та винести нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи заперечила проти призначення повторної експертизи, оскільки вважає подання таких клопотань способом затягування судового процесу, підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, просила залишити рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши клопотання скаржника про призначення повторної експертизи, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта не є обовязковим і оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Слід зазначити, що ухвала про призначення експертизи учасниками судового процесу не оскаржувалась, позивач сам запропонував питання, які судом були затверджені та поставлені для вирішення удовим експертами. Щодо установи, яка проводи експертизу, слід зазначити, що в суді першої інстанції позивач просив доручити проведення експертизи саме Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (т. 2 а.с. 42-43). Так, дійсно в апеляційній інстанції, позивач просив доручити проведення експертизи до Львівського НДІ судових експертиз, однак з метою проведення обєктивного та неупередженого експертного дослідження, матеріали справи скерувались в Київ.

Отже, підстави для призначення повторної експертизи з формулюванням тих самих питань, та лише дорученням її проведення іншій установі відсутні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 у справі № 903/1309/14 залишити без змін, виходячи з наступного.

Статтею 22 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.

Відповідно до ст.318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (ст. 324 ЦК України).

Відповідно до п.3.7 Положення про зміст, опис та порядок використання символіки області, затвердженого рішенням ОСОБА_4 обласної ради від 16.03.2004 №10/8 (надалі - Положення), юридичні та фізичні особи мають право використовувати затверджені зображення герба та прапора Волинської області з метою національно-патріотичного виховання молоді і формування національної свідомості громадян без прийняття рішення обласної ради про надання дозволу на використання символіки області. У разі використання символіки Волинської області з комерційною метою (реклама товару, фірми, виготовлення сувенірної продукції тощо) - дозвіл на використання символіки надається рішенням обласної ради.

Однак, позивачу стало відомо, що на території Волинської області здійснюється незаконне використання місцевої символіки при виготовленні та реалізації продукції горілки серії "ОСОБА_5 Вірність традиціям" та "ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям", на етикетках якої міститься зображення герба Волинської області, виробником якої є ТОВ Науково-виробниче підприємство Гетьман, замовником виробництва є Луцька філія ТОВ "Галичина-Табак", без дозволу ОСОБА_4 обласної ради.

Позивач вказує, що відповідач не звертався до нього з проханням надати дозвіл на використання символіки Волинської області.

За твердженням позивача, обєктом права власності у даній справі є місцева символіка ОСОБА_4 області, як майно, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює ОСОБА_4 обласна рада, а власником вказаної символіки є територіальні громади сіл, селищ, міст Волинської області. А отже, майнові права, повязані з символікою Волинської області, зокрема право розпоряджатися символікою шляхом надання дозволу на її використання з комерційною метою, виникають у позивача з акту органу місцевого самоврядування, прийнятого на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні рішення обласної ради, яке є обовязковим для виконання для усіх підприємств, установ та організацій.

Також, посилаючись на положення статей 1 та 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції позивач зазначає, що використання відповідачем герба Волинської області при виготовленні та реалізації горілки, є неправомірним та порушує права та законні інтереси ОСОБА_4 обласної ради, її територіальної громади, а інформація, що поширюється є такою, що вводить в оману.

З урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, судом першої інстанції також досліджено та вказано наступне.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський кодекс України ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом. Тобто як комерційну мету розуміють власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку. Використання місцевої символіки, є її використання при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що в кінцевому результаті принесе прибуток (Постанова Верховного Суду України від 11.06.2013 у справі № 21-41а13).

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача звернулось керівництво Луцької філії ТОВ Галичина-Табак з листом від 25.07.2014 №3, в якому просило надати дозвіл на використання символіки Волинської області на етикетках нової продукції серії ОСОБА_5 Вірність традиціям та ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям.

Як зазначено у вказаному листі, під час розробки нових видів продукції дбайливо обираються її назви та розробляються етикетки для її позначення, як правило, повязані з багатовіковою історією ОСОБА_5. Гарантована якість продукції, сучасний дизайн та технологія виготовлення пляшок і етикеток надає товару місцевого колориту, витонченості та пізнаваності. Так, зокрема, для нової продукції серії ОСОБА_5 Вірність традиціям та ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям розроблені етикетки, до складу яких включено зображення ОСОБА_6, для маркування цієї продукції та подальшого введення її у господарський обіг.

Враховуючи Положення третя особа просила розглянути можливість використання ОСОБА_4 області у композиції наданих етикеток з комерційною метою та надати дозвіл на таке використання.

17 вересня 2014 року прийнято рішення постійної комісії ОСОБА_4 обласної ради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, яким було рекомендовано сесії ОСОБА_4 обласної ради підтримати проект рішення Про надання дозволу на використання символіки Волинської області ТОВ Галичина-Табак. Проте, рішення з цього питання прийнято не було.

Судова колегія зазначає, що неприйняття вказаного рішення обласною радою розцінюється судом як неналежне виконання покладених на неї обовязків.

Однак, зі змісту листа, вбачається, що до складу етикеток для продукції серії ОСОБА_5 Вірність традиціям та ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям включено зображення ОСОБА_4 області. Відтак, апеляційна інстанції, з урахуванням відсутності чіткої відповіді судових експертів на поставлене питання, може лише припустити про використання місцевої символіки при виготовленні продукції, а відповідно з комерційною метою.

Місцевим господарським судом встановлено, що 18.10.2013 ТОВ Підприємство Кліше (постачальник) та ТОВ Галичина-Табак (покупець) укладено договір поставки № 18-10/13 відповідно до умов якого, постачальник зобовязується протягом терміну дії договору виготовляти і систематично поставляти (передавати) покупцеві поліграфічну продукцію вказану в специфікації (додаток № 1 до договору) та/бо накладній та/або протоколах погодження цін, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та своєчасно оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2. договору, найменування продукції: етикеточна продукція.

11.10.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю Галичина-Табак (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гетьман (покупець) укладено договір поставки № 11/10/13 відповідно до умов якого, постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупця товар (таропакувальні матеріали для розливу алкогольних напоїв), кількість і номенклатура якого визначається в специфікації на відповідну партію товару, яка є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Надалі, 15.11.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю Галичина-Табак (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гетьман (виконавець) укладено договір про виробництво й поставку алкогольних напоїв, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю здійснити виробництво алкогольних напоїв, зокрема горілки Етнос Волинь, з використання рецептур, а виконавець зобовязується виготовити продукцію в обсягах і на умовах, визначених замовником у заявці на виробництво, і відповідно до положення цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору про виробництво й поставку алкогольних напоїв, виконавець зобовязується виконати вказівки замовника з виробництва продукції з дотриманням попередньо заявленого замовником товарного іміджу продукції (щодо вигляду, пляшки, етикетки, кришки, ящика та інших пакувальних матеріалів), і передати її замовнику.

Згідно з п.2.2. договору виконавець зобовязується не відступати від вимог замовника (заявки замовника) щодо якості та кількості продукції.

Пунктом 4.2. договору визначено, що у випадку виникнення будь-яких спорів з приводу законності використання рецептур та/або обєктів інтелектуальної чи промислової власності, повязаних із виробництвом горілок передбачених цим договором, усі фінансові санкції та усю відповідальність чи можливі негативні наслідки повязані з використанням рецептур чи обєктів інтелектуальної чи промислової власності нестиме замовник.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, замовником горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_5 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" є ТОВ "Галичина-Табак" (третя особа), і як вбачається з вищенаведеного, зовнішній вигляд такої продукції, зокрема вигляд етикеток, визначається замовником, а відповідач, як виконавець (виробник), дотримуючись умов договору та вказівок замовника, зокрема щодо зовнішнього вигляду продукції тощо, зобовязаний лише виготовити та передати алкогольну продукцію не відступаючи від вимог замовника. Водночас, у випадку виникнення будь-яких спорів з приводу законності використання рецептур та/або обєктів інтелектуальної чи промислової власності, в силу п.4.2. договору, відповідальність несе ТОВ "Галичина-Табак". Доказів реалізації вказаної алкогольної продукції самим відповідачем матеріали справи не містять.

Також, позивач посилався на положення статей 1 та 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції та зазначає, що при використанні відповідачем герба Волинської області при виготовленні та реалізації горілки, останнім вчиняється акт недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та чесним звичаям у господарській діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції зазначено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

У статті 15-1 Закону визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

За твердженням позивача, внаслідок відсутності дозволу на використання герба Волинської області відповідач приписує собі права, яких не має, відтак споживачі горілчаної продукції по зовнішньому її вигляду можуть вважати, що відповідачем як виробником цієї продукції було отримано такий дозвіл, відповідно така інформація вводить споживачів в оману.

Однак, як було встановлено вище, зовнішній вигляд продукції, зокрема вигляд етикеток, визначається замовником ТОВ "Галичина-Табак", а відповідач, як виконавець, дотримуючись умов договору та вказівок замовника ТзОВ "Галичина-Табак", зокрема щодо зовнішнього вигляду продукції тощо, зобовязаний лише виготовити та передати алкогольну продукцію не відступаючи від вимог замовника.

Відтак, за обставин встановлених вище, суд погоджується з висновками місцевого суду, що відповідач, як виробник горілчаної продукції, діючи в межах виконання умов договору, не використовує місцеву символіку Волинської області з комерційною метою, проте з метою одержання прибутку, тобто з комерційною метою, виготовляє та передає алкогольну продукцію її замовнику ТОВ "Галичина-Табак", використовуючи при цьому зареєстрований знак для товарів і послуг який дає право на маркування відповідного товару.

З огляду на викладене, позивачем не доведено вчинення відповідачем дій які можна розцінювати як акт недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та чесним звичаям у господарській діяльності. Разом з тим, твердження позивача про те, що інформація на етикетках вводить в оману споживачів про наявність чи відсутність дозволу на використання місцевої символіки розцінюється судом як немотивоване припущення, що не підтверджено належними та допустимими доказами. Інформація яка міститься на етикетках поширюється не відповідачем. А інформація на етикетках про те, що відповідач є виробником товару, є такою, що не вводить в оману.

Слід також зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі № 903/457/15 залишено без змін судові рішення, якими визнано недійсними та скасовано рішення адміністративної колегії ОСОБА_4 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 10 від 31.03.2015 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу».

В постанові вказано, що Відділенням у Рішення АМК лише констатовано незаконне використання Товариством (третьою особою у даній справі) символіки Волинської області, проте не конкретизовано, які саме правила поведінки, що є звичаєм, порушено Товариством при використанні символіки (герба Волинської області), не наведено зміст цих правил та докази, на підставі яких цей зміст було встановлено. Отже суд дійшов заснованого на законі висновку про неповне зясування Відділенням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов про визнання недійсним Рішення АМК.

Також не менш важливим є той факт, що 10.12.2014 Державною службою інтелектуальної власності, відповідно до вимог Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг видано свідоцтво України №194394 на знак для товарів і послуг ОСОБА_5 горілка (комбіноване позначення), а також рішення про видачу Патенту України № 42697 від 08.12.2014 на промисловий зразок Етикету, словесна частина якого містить: ОСОБА_5 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ. Власниками свідоцтва є фізичні особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8, власником патенту є фізична особа ОСОБА_8

Відповідно до ст.421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Частиною 1 ст.424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч.3 ст.426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1107 ЦК України однією з підстав розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності є ліцензійний договір.

Згідно з ч.1 ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, укладеного 10.12.2014 ТОВ "Науково-виробниче підприємство Гетьман та фізичними особами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 отримав право на використання Торговельної марки щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, зрупованих за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг зазначених у свідоцтві на знак для товарів і послуг, зареєстрованому в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2014 Державною службою інтелектуальної власності України за №194394.

Крім того, відповідач на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання промислового зразка, укладеного 12.01.2015 ТОВ Науково-виробниче підприємство Гетьман та фізичною особою ОСОБА_7 отримав невиключну ліцензію (невиключні права) на використання Промислового зразка, який охороняється Патентом №28729 з метою виготовлення, тиражування, подальшого продажу і іншого введення в господарський обіг етикетки для лікеро-горілчаних виробів "ОСОБА_5 ВІНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ".

Отже відповідач у встановленому законодавством порядку, отримав ліцензію №617 на виробництво алкогольних напоїв, термін дії якої з 26.09.2012 до 26.09.2017. Додатком до вказаної ліцензії відповідачу надано дозвіл на виробництво ДСТУ 4256:2003 Горілки і горілки особливі. Технічіні умови. Горілки Етнос Волинь. Горілок особливих: ОСОБА_5 Полісся Особлива, ОСОБА_5 Полісся Житня, ОСОБА_5 Полісся Медова з Липою, ОСОБА_5 Полісся Оригінальна, ОСОБА_5 Полісся На березових бруньках. Надано дозвіл на використання знаків для товарів і послуг вищевказаних горілок. Вказані свідоцтва є чинними та повинні враховуватись при прийнятті рішень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо законності відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують наявність чинних свідоцтв на знак для товарів і послуг, умов укладеного договору про відповідальність та поставку алкогольних напоїв та недоведеності позивачем порушення саме відповідачем ЗУ "Про недобросовісну конкуренцію", отже не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували правомірність та підставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2016 у справі № 903/1309/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 10.03.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяМатущак О.І.