Постанова № 65231111, 28.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 911/1769/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Касатонова Т.Ю.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ніна" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2016р. у справі №911/1769/16 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Груп"

до Фермерського господарства "Ніна"

про стягнення 62676,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Відповідача про стягнення (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.06.2016р.) заборгованості в розмірі 51413,37 грн, з яких: 46705,26 грн основного боргу, 3742,48 грн інфляційних втрат, 965,63 грн 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.11.2016р. позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача 46705,26 грн основного боргу, 1683,02 грн інфляційних втрат, 272,55 грн. 3% річних та 1378,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач свої зобов'язання щодо оплати підрядних робіт, виконаних Позивачем, належним чином не здійснив, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед Позивачем на суму 46705,26 грн., що підтверджується відповідним актом прийому-передачі виконаних робіт №ОК-000004230 від 21.08.2015р.

Враховуючи неналежне виконання Відповідачем свого обов'язку з оплати виконаних робіт та норми ч.2 ст.530, ст.610, 612, 625 Цивільного кодексу України до стягнення з Відповідача підлягає також 272,55 грн 3% річних та 1683,02 грн інфляційних втрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Київської області від 07.11.2016р., прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не надав оцінки факту порушення Позивачем строків виконання підрядних робіт. Зокрема, Відповідач зазначає, що згідно домовленості між Сторонами роботи повинні бути виконаними протягом 10 днів, проте такий строк був значно більшим. При цьому, кінцевий строк виконання робіт був визначений Позивачем на власний розсуд без погодження з Відповідачем, а гарантійний лист та акт виконаних робіт були підписані лише для того, щоб швидше отримати транспортний засіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено (з врахуванням ухвали суду від 27.12.2016р.) на 24.01.2017р.

26.12.2016р. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у даному відзиві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. відкладено розгляд скарги на 07.02.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. відкладено розгляд скарги на 28.02.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

20.08.2015р. між Позивачем та Відповідачем була досягнута домовленість про здійснення Позивачем ремонту транспортного засобу Відповідача - автомобіля НОМЕР_1, на виконання якої вказаний транспортний засіб було передано Відповідачем (представником за довіреністю ОСОБА_3) Позивачу, що підтверджується нарядом-замовленням на технічне обслуговування ДТЗ на СТО Позивача №ОК-000002593.

21.08.2015 Сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт №ОК-000004230 на суму 242521,81 грн, згідно з яким Відповідач прийняв виконані роботи, надані послуги без зауважень та претензій. Вказаний акт з боку Відповідача підписаний представником за довіреністю №350 від 01.10.2015р. ОСОБА_3.

У подальшому Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок-фактуру щодо оплати наданих послуг від 21.08.2015р. №ОК-000004757 на суму 242521,81 грн.

09.09.2015р. Відповідач сплатив Позивачу кошти в сумі 120816,55 грн (призначення платежу - за запчастини по рах.4757 від 21.08.2015р.).

01.10.2015р. Відповідачем отримано з ремонту автомобіль без зауважень, що підтверджено підписом уповноваженого представника Відповідача - ОСОБА_3, в наряді-замовленні на технічне обслуговування ДТЗ на СТО Позивача №ОК-000002593.

01.10.2015р. Відповідач сплатив Позивачу кошти в сумі 75000,00 грн (призначення платежу - за запчастини по рах.4757 від 21.08.2015р.).

У зв'язку з неповною оплатою виконаних робіт Позивач звернувся до Відповідача з претензією щодо оплати заборгованості від 18.03.2016р. №27-А/03-023, яка отримана Відповідачем 29.03.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, яке знаходиться в матеріалах справи.

Також Позивач повторно звернувся до Відповідача з претензією від 13.04.2016р. №27-А/03-034, яка отримана Відповідачем 19.04.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, яке знаходиться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про виконання робіт (підряд), тому спірні відносини, регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З встановлених судом обставин вбачається, що сторонами був укладений у спрощений спосіб договір підряду за яким Позивач виконав ремонтні роботи вартістю 242521,81 грн, які Відповідач прийняв без зауважень, проте повністю не оплатив. Матеріалами справи підтверджується заборгованість Відповідача в розмірі 46705,26 грн, тому місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимогу Позивача про стягнення з Відповідача вказаного боргу.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 965,63 грн 3% річних за період з 08.10.2015р. по 15.06.2016р. та 3742,48 грн інфляційних втрат за період з 08.10.2016 по 15.06.2016.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та те, що судом вище встановлено прострочення виконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних Позивачем робіт, апеляційний суд приходить до висновку, що до стягнення з Відповідача також підлягають 3% річних та інфляційні втрати.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що Позивачем невірно визначено період нарахування штрафних санкцій з огляду на наступне.

Як зазначалось, нормами ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що оскільки сторонами не встановлено строку оплати наданих послуг, така оплата мала відбутись протягом семи днів з дати отримання Відповідачем відповідної письмової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.03.2016р. Відповідачем отримана від Позивача претензія від 18.03.2016р. №27-А/03-023 щодо оплати заборгованості, яка залишена Відповідачем без відповіді та виконання.

Враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, з 06.04.2016р. настало прострочення виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних Позивачем робіт, у зв'язку зі спливом семиденного терміну від дня пред'явлення зазначеної вище вимоги.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення інфляційних та річних починається з наступного дня після кінцевої дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, період нарахування штрафних санкцій розпочинається з 06.04.2016р. Здійснивши перерахунок штрафних санкцій, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що належні до стягнення з Відповідача 3% річних становлять 272,55 грн та інфляційні втрати становлять 1683,02 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив факту порушення Позивачем строків виконання підрядних робіт, що спричинило збитки Відповідачу. Зокрема, Відповідач зазначає, що згідно домовленості між Сторонами роботи повинні бути виконаними протягом 10 днів, проте такий строк був значно більшим. При цьому, кінцевий строк виконання робіт був визначений Позивачем на власний розсуд без погодження з Відповідачем, а гарантійний лист та акт виконаних робіт були підписані лише для того, щоб швидше отримати транспортний засіб.

З приводу зазначеного, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення Сторонами строку виконання ремонтних робіт та відповідальність за порушення таких строків, а тому вищезазначені твердження не можуть бути прийняті судом до уваги у зв'язку з безпідставністю.

Стосовно того, що транспортний засіб перебував у Позивача вже після підписання акту приймання передачі виконаних робіт, то апеляційний суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що вказаний транспортний засіб перебував у Позивача без згоди на те Відповідача.

Також Відповідач стверджує, що перебування транспортного засобу у Позивача спричинило збитки для Відповідача, у зв'язку з чим, апеляційний суд звертає увагу, що Відповідач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, проте дане твердження не може бути підставою для неоплати виконаних Позивачем робіт, що підтверджується актом приймання-передачі таких робіт, підписаним Відповідачем без зауважень та претензій.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.33-34, 43, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ніна" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2016р. у справі №911/1769/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2016р. у справі №911/1769/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

С.А. Гончаров