Ухвала суду № 65231065, 07.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

про прийняття апеляційної скарги до провадження

"07" березня 2017 р. Справа №910/12257/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Дідиченко М.А.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року

у справі № 910/12257/13 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою ОСОБА_3

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно- Інвестиційна компанія „Інтербудінвест"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно- будівельна фірма „АВМ"

3) Дочірнього підприємства „Фінансова компанія „Інтербудінвест"

про спростування майнових дій боржника у межах справи № 910/12257/13

за заявою ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно- Інвестиційна компанія „Інтербудінвест"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі № 910/12257/13 задоволено заяву ОСОБА_3 та зокрема:

- спростовано майнову дію по передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою: АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн., підземного паркінгу - вартістю 2 260 800, 00 грн., офісного центру (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн. від ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" до ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" на підставі Акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва від 07.12.2012 року;

- повернуто ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" та ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" у первинний майновий стан, який існував до підписання Акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва від 07.12.2012 року та визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн., підземний паркінг - вартістю 2 260 800, 00 грн., офісний центр (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн. за ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест";

- зобов'язати ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" повернути ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 1 передачі дозвільної документації на будівництво комплексу житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по АДРЕСА_1 в Святошинському районі м. Києва від 27 березня 2013 року;

- зобов'язано ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" повернути „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 2 Передачі проектної документації на будівництво житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по АДРЕСА_1 в Святошинському районі м. Києва від 27 березня 2013 року;

- зобов'язано ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" повернути ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 3 передачі актів приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт КБ-3 на будівництві комплексу житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по АДРЕСА_1 в Святошинському районі м. Києва від 27 березня 2013 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити повністю.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 910/12257/13 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Відповідно до протоколу автоматичного зміни складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Дідиченко М.А., Сотнікова С.В.

Досліджуючи матеріали апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В той же час, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказує на те, що вона не є стороною у даній справі про банкрутство ТОВ „БІК „Інтербудінвест", а оскаржувана нею ухвала суду першої інстанції, на її думку, стосується її прав та інтересів.

Так, на підтвердження викладених обставин, скаржник посилається на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2009 року у справі № 2-3999/09, відповідно до якого ОСОБА_2 належить на праві приватної власності частка в об'єкті незавершеного будівництва, а саме двокімнатна квартира № 46, загальною площею 80,46 кв.м., що розташована на 10-поверсі в буд. АДРЕСА_1

До апеляційної скарги також додано копію реєстраційного посвідчення № 019754 від 10.03.2010 року, про реєстрацію права власності, зареєстроване Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про визнання за боржником права власності на весь об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1, секція 1 безпосередньо стосується її прав та законних інтересів, оскільки має зареєстроване право власності на частку у цьому об'єкті.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

В той же час, розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 ГПК) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 ГПК).

Відповідно до статті 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із п. 8 ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК."

Так, обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали місцевого господарського суду, скаржник посилається на те, що вона не є учасником провадження у даній справі про банкрутство, під час винесення оскаржуваної ухвали в суді першої інстанції участі не приймала, та у якості учасника у справі під час розгляду поданої ОСОБА_3 заяви судом не залучалась, а про зміст оскаржуваної ухвали дізналась під час ознайомлення представника з матеріалами справи лише 25.01.2017 року.

Під час розгляду заявленого клопотання, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам перш за все належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання в принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи за заявою ОСОБА_4 про спростування майновий дій боржника, скаржник не був учасником провадження у даній справі про банкрутство, під час винесення оскаржуваної ухвали в суді першої інстанції вона участі не приймала, судом у якості учасника у справі під час розгляду поданої ініціюючим кредитором заяви не залучалась та жодних повідомлень про судові засідання, як і оскаржувана ухвала, на її адресу не направлялось.

Суд також зауважує, що в матеріалах справи міститься клопотання представника скаржника про ознайомлення з матеріалами справи, зареєстроване 23.01.2017 року, на якому стоїть відмітка про те, що представник скаржника ознайомився зі матеріалами справи 25.01.2017 року.

Відтак, розглянувши клопотання, суддя - доповідач у справі вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки скаржником наведено суду поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в розумінні ст. 53 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 93, 98, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_2 строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі № 910/12257/13.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі № 910/12257/13 прийняти до провадження.

3. Розгляд справи № 910/12257/13 призначити на 20.03.2017 року. Судове засідання відбудеться о 14 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, зал судових засідань № 1.

4. Запропонувати іншим учасникам провадження у справі подати завчасно відзив на апеляційну скаргу у відповідності до вимог статті 96 ГПК України із документальним обґрунтуванням своїх доводів та заперечень.

5. Викликати для участі в судовому засіданні повноважних представників учасників провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.А. Дідиченко

С.В. Сотніков