Ухвала суду № 65231062, 09.03.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"09" березня 2017 р.№924/1415/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 м. Полонне

до Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Полонне

про визнання наказу №47 від 24.10.2016р. про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення 9920,70 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

06.03.2017р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання наказу №47 від 24.10.2016р. про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення 9920,70 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. моральної шкоди.

За змістом протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2017р. заяву про визнання наказу №47 від 24.10.2016р. про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення 9920,70 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. моральної шкоди передано для розгляду судді Яроцькому А.М. в межах справи №924/1415/15 про банкрутство Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.

Позивач у позовній заяві просить суд поновити строк для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, звільнити останнього від сплати судового збору.

До позовної заяви додано копії позовної заяви до Полонського районного суду від 23.11.2016р., наказу №47 від 24.10.2016р., свідоцтв про народження від 15.11.2011р. та від 06.09.2014р., списку працівників від 01.12.2016р., фіскальний чек від 06.03.2017р.

Вирішуючи питання про можливість прийняття зазначеної заяви до розгляду судом враховується таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За змістом ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, повязаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобовязань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом враховується висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 13.04.2016р. №3-304гс16, за змістом якого за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З огляду на викладене, заяву ОСОБА_1 до Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання наказу №47 від 24.10.2016р. про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення 9920,70 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. моральної шкоди належить розглядати в межах справи про банкрутство Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства без порушення нової справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоровю громадян, сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Судом враховано, що ухвалою суду від 14.09.2015р. порушено провадження у справі №924/1415/15 про банкрутство Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника.

Постановою суду від 18.08.2016р. Полонське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком до 18.08.2017р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Статтями 42, 43 ГПК України передбачено принципи рівності та змагальності учасників судового процесу.

З метою дотримання вищевказаних принципів законодавцем у ч.1 ст. 56 ГПК України визначено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Зазначена норма кореспондується з абз. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, якою визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 встановлено, що підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Крім того надається опис вкладення, зразок бланка такого опису затверджується Мінінфраструктури. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості та вартості предметів. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

З огляду на викладене лише фіскальний чек та опис вкладення в сукупності можуть свідчити про виконання вимог ГПК України про направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачеві, яким визначено юридичну особу, яку постановою суду від 18.08.2016р. визнано банкрутом. З урахуванням специфіки подання заяв в межах справи про банкрутство та норм ГПК України, при зверненні з заявами (в тому числі позовними) до господарського суду позивач (заявник) зобов'язаний надіслати її примірники з доданими документами боржнику (банкруту) та арбітражному керуючому - ліквідатору призначеному судом в межах справи про банкрутство.

Позивач у додатках до позовної заяви зазначив про наявність квитанції про відправлення копії позовної заяви відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення, однак до позовних матеріалів додано лише фіскальний чек від 06.03.2017р., з якого вбачається, що "Ліщук" надіслано рекомендований лист "ПВ ГК" у м. Полонне.

З огляду на викладене, подані позивачем документи, не можуть слугувати належними доказами направлення відповідачу (банкруту) та арбітражному керуючому - ліквідатору копій позовної заяви і доданих до неї документів.

Пунктом 6 частини 1 статті 63 ГПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Окремо у статті 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено порядок сплати та розміри ставок судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою.

Згідно з ст. ст. 3, 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства Вищим господарським судом України у постанові Пленуму №7 від 21.02.2013р. надано господарським судам роз'яснення, зокрема у п. 2.2.3 відзначено, що подані до господарського суду позовні заяви про відшкодування моральної шкоди, належать до заяв майнового характеру і відтак оплачуються названим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 4 цього законодавчого акта.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Судом враховано, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви, позивач просить окрім визнання наказу №47 від 24.10.2016р. про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення 9920,70 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, також стягнути з відповідача 1000,00 грн. моральної шкоди.

З вищевикладеного вбачається, що за вимогу про стягнення з відповідача 1000,00 грн. моральної шкоди, при зверненні до суду належить сплатити судовий збір.

Окремо враховується, що в п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлена спеціальна ставка судового збору за подання до суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною, яка визначена - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

З огляду на викладене, оскільки при зверненні з заявою про стягнення з відповідача моральної шкоди позивач не звільнений від сплати судового збору, за звернення до господарського суду з вищевказаними позовними вимогами до боржника після повідомлення про визнання боржника банкрутом, у випадку об'єднання в одній заяві вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі з вимогами про стягнення моральної шкоди позивач зобов'язаний сплатити 3200,00 грн. на розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ у Хмельницькій області - 31218206783002, код банку отримувача - 815013 з належно визначеним призначенням платежу.

Натомість, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у визначеному Законом України "Про судовий збір" розмірі.

У позовній заяві позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивачу, звільнення його від сплати може мати місце з врахуванням майнового стану сторони та відповідного підтвердження вказаного належними доказами.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивача від сплати судового збору.

У п. 3.1 Постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судам роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.

Судом враховується, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (п. 3 Інформаційного листа ВГС України від 12.11.2015р. №01-06/2093/15).

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналогічний принцип закріплений в ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 1 ст. 6 Конвенції визначено право кожного на звернення до суду з позовом та вирішення спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру незалежним і безстороннім судом.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Судом враховується, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно зі ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки воно подано без будь-якого обґрунтування та доказів.

Окремо враховується, що відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову обов'язок по сплаті судового збору покладається судом на відповідача, а тому у разі задоволення позовних вимог позивача, з якими він звертається до суду, судовий збір сплачений позивачем за звернення до суду з позовною заявою буде повернутий останньому за рахунок відповідача, а тому фінансовий стан позивача не погіршиться.

Враховуючи, що позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, який перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, суд вважає за належне у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Пункт 4 частини 1 статті 63 ГПК України визначає, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Пункт 5 частини 2 статті 54 ГПК України визначає, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивач у позовній заяві вказує на обставини перебування у трудових відносинах з Полонским підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, однак доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум заробітної плати та моральної шкоди не додано.

Як додаток до позовної заяви додано незасвідчені копії наказу про звільнення №47 від 24.10.2016р., списку працівників на підприємстві станом на 01.12.2016р., свідоцтв про народження та позовної заяви від 23.11.2016р., яку подано до Полонського районного суду.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України Вищим господарським судом України у постанові Пленуму №18 від 26.12.2011р. господарським судам України надано роз'яснення. Так, у п. 3.5 вказаної постанови зазначено, що підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

Пункт 3 частини 1 статті 63 ГПК України визначає, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Таким чином, з огляду на відсутність в позовних матеріалах належних доказів на підтвердження відправлення відповідачу примірника позовної заяви з доданими до неї документами, неподання доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, а також доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, відмову суду у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 до Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання наказу №47 від 24.10.2016р. про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення 9920,70 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. моральної шкоди необхідно повернути без розгляду відповідно до п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. ст. 56, 57, п.п. 3, 4, 6 ч.1 ст. ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Полонського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання наказу №47 від 24.10.2016р. про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення 9920,70 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. моральної шкоди повернути позивачу без розгляду.

Додаток: позовна заява і додані до неї матеріали загалом на 8 аркушах.

СуддяА.М. Яроцький

Віддрук. 2 прим. :

1 - для суду,

2 - позивачу з додатками - АДРЕСА_1.