Постанова № 65231020, 09.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.03.2017 справа №913/1256/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача 1 від відповідача 2 від третьої особи розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4Є ОСОБА_5 (довіреність від 17.12.16 №13-799/16д) ОСОБА_6 (довіреність від 14.12.16 №13-798/16д) Не зявився ОСОБА_7 (довіреність від 03.01.2017 №1) ОСОБА_8 (довіреність від 03.03.15 №16-С) ОСОБА_9 підприємства ОСОБА_10 обласна Фармація Північ, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської областівід26.12.16р.у справі №913/1256/16 (суддя Вінніков С.В.) за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів про Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків 1.Комунального підприємства ОСОБА_10 обласна Фармація, с. Гречишкіне, Луганська область 2.Комунального підприємства ОСОБА_10 обласна Фармація Північ, м. Сєвєродонецьк, Луганська область ОСОБА_10 обласна державна адміністрація (ОСОБА_10 обласна військово цивільна адміністрація) м. Сєвєродонецьк, Луганська область стягнення 1240169 грн. 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», м. Харків звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація» (с.Гречишкіне Новоайдарського району Луганської області далі: відповідач-1) та ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» (м. Сєвєродонецьк, далі відповідач-2) заборгованості з несплачених відсотків в сумі 1240169 грн. 18 коп. за кредитним договором від 19.04.2010 № 01/2010.

Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачами умов кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, укладеного між позивачем та першим відповідачем, правонаступником якого є другим відповідач внаслідок реорганізації шляхом виділу.

В ході розгляду спору позивачем надано суду заяву від 19.12.2016 № 13-10275, в якій він просив:

- залучити Комунальне підприємство «ОСОБА_10 обласна «Фармація» до участі у розгляду спору як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- стягнути з субсидіарного боржника ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» прострочену заборгованість за кредитним договором від 19.04.2010 № 01/2010 в сумі 20153220 грн. 35 коп., з яких: заборгованість з кредиту 18911445 грн. 21 коп., заборгованість з прострочених процентів за період з 01.01.2015 по 30.03.2015 та з 01.11.2015 по 30.11.2016 1241745 грн. (а.с.84-87).

В задоволенні клопотання про залучення до справи першого відповідача - ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача господарським судом правомірно відмовлено, оскільки це підприємство вже приймало участь у розгляді спору в якості відповідача.

Щодо заяви в частині збільшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов до наступного висновку.

За первісною заявою було заявлено про стягнення заборгованості з несплачених відсотків в сумі 1240169 грн. 18 коп.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач вимагав і стягнення заборгованості з кредиту в сумі 18911445 грн. 21 коп.

Під збільшення розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути повязано з предявленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Приймаючи до уваги зазначене, господарським судом вказана заява розцінена як заява про зміну предмету позову.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зміну предмету позову подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, то вона залишена без розгляду та приєднана до матеріалів справи.

Представниками позивача в судовому засіданні 26.12.2016 подано заяву про збільшення позовних вимог від 23.12.2016 № 13-10474, в якій він просив:

- змінити процесуальний статус ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація» з першого відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (відмовлено у задоволенні клопотання з причин, зазначених вище);

- стягнути з субсидіарного боржника ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» прострочену заборгованість з прострочених процентів за кредитним договором від 19.04.2010 № 01/2010 за період з 01.01.2015 по 30.03.2015 та з 01.11.2015 по 22.12.2016 в сумі 5537539 грн. 22 коп. (а.с.128-131).

Щодо заяви в частині збільшення розміру позовних вимог, то виходячи з вимог ст.22 ГПК України ця заява прийнята до розгляду.

Таким чином, предметом позову (за текстом рішення суду) була вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості з несплачених відсотків в сумі 5537539 грн. 22 коп. за кредитним договором від 19.04.2010 № 01/2010, хоча позивач вимагав в поданих заявах стягнення грошових коштів саме з другого відповідача як з субсидіарного боржника.

Разом з тим, судом прийняті до розгляду посилання позивача на ст. 109 та ст. 619 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позивач має право звернутися до другого відповідача як особи, яка несе субсидіарну відповідальність, оскільки не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Другий відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що йому не були передані обовязки за кредитним договором від 19.04.2010 № 01/2010.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.12.2016 року у справі № 913/1256/16 позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація» та ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» про солідарне стягнення 5537539 грн. 22 коп. задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ», м. Сєвєродонецьк Луганської область на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м. Харків заборгованість з прострочених процентів в сумі 5537539 грн. 22 коп. та судовий збір в сумі 83063 грн. 09 коп.

У задоволенні вимог до ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація» відмовлено.

ОСОБА_9 підприємством «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» подана апеляційна скарга на судове рішення, у якій апелянт, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Ним заявлене клопотання по залучення до участі у справі особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_10 обласну державну адміністрацію.

Від ОСОБА_10 обласної державної адміністрації (ОСОБА_10 обласної військово-цивільної адміністрації) до суду апеляційної інстанції також надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні відповідачів. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідачі перебувають в управлінні ОСОБА_10 облдержадміністрації.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року на підставі ст.27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_10 обласну державну адміністрацію (ОСОБА_10 обласну військово-цивільну адміністрацію).

В обґрунтування апеляційної скарги заявник, зокрема, посилається на те, що в процесі розгляду спору змінено підставу позову в порушення норм ГПК України, оскільки первісно позивач вимагав стягнення заборгованості солідарно з відповідачів, а в подальшому просив стягнути кошти з другого відповідача в порядку субсидіарної відповідальності. Збільшення позовних вимог здійснено також з порушенням ст.22 ГПК України. В процесі розгляду спору не вивчені всі додатки до кредитного договору (при цьому апелянт не вказує, які саме додатки спростовують висновки суду першої інстанції). Судом, на думку заявника, невірно застосовані норми матеріального права.

Відповідач-1 відзив на скаргу не надав, своїх представників в судове засіданні суду апеляційної інстанції не направив.

Третя особа в наданих суду письмових поясненнях підтримала вимоги апеляційної скарги. Крім доводів скарги, зокрема, вказує, що господарським судом не встановлений факт виконання позивачем зобовязання по видачі кредиту, не вказано, якими документами цей факт підтверджується (в процесі розгляду скарги представник третьої особи підтвердив факт того, що детально з наявними у справі документами він не був знайомий).

Вказує, що рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2017 року у іншій справі - № 913/1402/16 з відповідача-2 стягнута інша заборгованість за кредитним договором, який є предметом розгляду. На рішення суду подана апеляційна скарга. У звязку з викладеним просить зупинити на підставі ст.79 ГПК України розгляд апеляційної скарги до прийняття відповідної постанови Донецьким апеляційним господарським судом у справі № 913/1402/16.

Клопотання про зупинення провадження по розгляду скарги відхилене, оскільки переглядається законність двох самостійних рішень господарського суду та третьою особою не вказано, які саме преюдиціальні факти можуть бути встановлені Донецьким апеляційним господарським судом, які є обовязковими для складу колегії суддів, яка розглядає дану апеляційну скаргу.

У відзиві на скаргу позивач зазначив, що рішення господарського суду прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у звязку з тим, що на момент подання позову неможливо було встановити, чи перейшли до виділеного підприємства права та обовязки первинного боржника, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з солідарних боржників. В подальшому, оскільки був встановлений факт того, що до відповідача -2 в процесі виділу не перейшли права та обовязки за кредитним договором, банк скористався передбаченим ст.22 ГПК України правом доповнити первинні вимоги. Також вказує, що апелянтом невірно трактуються поняття зміни предмету позову та збільшення позовних вимог. Відповідно до п.3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Предметом спору є стягнення заборгованості, а підставою відповідний кредитний договір.

У звязку з находженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Будко Н.В., Сгара Е.В.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк», як кредитодавцем, та ОСОБА_9 підприємством «ОСОБА_10 обласна Фармація», як позичальником, 19.04.2010 укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № ГД-01/2010 (а.с. 12).

Договором визначаються загальні умови надання кредитодавцем послуг позичальнику по здійсненню активних операцій, зокрема: надання кредитів, в тому числі надання овердрафту і відкриття кредитних ліній (п. 1.1 генерального договору).

Пунктом 1.4 генерального договору визначено загальні умови, на яких кредитодавець надає послуги позичальнику по здійсненню кредитних операцій:

- загальна сума кредитних операцій за всіма кредитними договорами не може бути більшою ніж 20000000 грн. 00 коп.;

- базовою валютою договору є гривня;

- строк дії договору : до 12.04.2013.

Договором від 18.04.2011 про внесення змін до генерального договору на здійснення кредитних операцій № ГД-01/2010 змінено строк дії договору та його встановлено до 10.04.2015.

В межах генерального договору між позивачем та першим відповідачем 19.04.2010 укладено кредитний договір № 01/2010, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) позичальнику в розмірі 20000000 грн. 00 коп. в строк з 19.04.2010 до 18.04.2011 на поповнення обігових коштів, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити 23% річних на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку № 20629120079 та/або шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника № 26009120079 в ПАТ «Мегабанк».

Згідно із п. 5.1 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів), процентної ставки, передбаченої п. 1.1 договору.

Пунктом 5.2 кредитного договору сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

За користування кредитом понад строк, вказаних у п. 1.1 договору, кредитодавець нараховує, а позичальник сплачує проценти в розмірі 0,1% річних (п. 5.3 кредитного договору).

Додатковою угодою від 30.03.2015 № 11 до кредитного договору внесено зміни до п. 5.2 та викладено його в наступній редакції: «Сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Сплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами у січні-березні 2015 року здійснюється в строк до 30.04.2015».

Додатковою угодою від 13.07.2015 № 12 до кредитного договору внесено зміни та викладено деякі пункти договору в наступних редакціях:

- п. 1.1 «Кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) позичальнику в розмірі 19248775 грн. 21 коп. в строк з 19.04.2010 до 01.07.2017 на поповнення обігових коштів, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених договором, у наступному порядку:

до 30.11.2015 в розмірі 0,1% річних;

з 01.12.2015 в розмірі 23% річних.»

- п. 2.1 «Надання кредиту здійснюється шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку № 20629120079 та/або шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника № 26009120079 в ПАТ «Мегабанк».

- п. 2.4 «Повернення кредиту здійснюється згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії, зазначеним в п. 4.2.1 договору».

- п. 4.2.1 «Повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 годині 00 хвилин 01.07.2017 року згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії:

№Термін погашенняСума зменшення, грн.Термін дії лімітуРозмір ліміту на звітну дату, грн.1до 31.07.2015200000,00з 01.08.201519048775,212до 31.08.2015100000,00з 01.09.201518948775,213до 30.09.2015100000,00з 01.10.201518848775,214до 31.10.2015100000,00з 01.11.201518748775,215до 30.11.2015100000,00з 01.12.201518648775,216до 31.12.2015100000,00з 01.01.201618548775,217до 31.01.2016100000,00з 01.02.201618448775,218до 29.02.2016100000,00з 01.03.201618348775,219до 31.03.2016100000,00з 01.04.201618248775,2110до 30.04.2016100000,00з 01.05.201618148775,2111до 31.05.2016100000,00з 01.06.201618048775,2112до 30.06.2016100000,00з 01.07.201617948775,2113до 31.07.2016100000,00з 01.08.201617848775,2114до 31.08.2016100000,00з 01.09.201617748775,2115до 30.09.2016100000,00з 01.10.201617648775,2116до 31.10.2016100000,00з 01.11.201617548775,2117до 30.11.2016100000,00з 01.12.201617448775,2118до 31.12.2016100000,00з 01.01.201717348775,2119до 31.01.2017100000,00з 01.02.201717248775,2120до 28.02.2017100000,00з 01.03.201717148775,2121до 31.03.2017100000,00з 01.04.201717048775,2122до 30.04.2017100000,00з 01.05.201716948775,2123до 31.05.2017100000,00з 01.06.201716848775,2124до 01.07.201716848775,21з 02.07.20170,00На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 21).

Позивачем за користування кредитними коштами першому відповідачу нараховано проценти заборгованість з прострочених процентів за кредитним договором від 19.04.2010 № 01/2010 за період з 01.01.2015 по 30.03.2015 та з 01.11.2015 по 22.12.2016 в сумі 8126879 грн. 87 коп.

Як вбачається з виписки з особового рахунку (а.с. 93-111), перший відповідач свої грошові зобовязання за кредитним договором в цій частині виконав частково в сумі 2589340 грн. 65 коп. у звязку з чим, у нього утворилась заборгованість з несплачених відсотків за користування в сумі 5537539 грн. 22 коп.

Згідно із п. 1 розпорядження керівника Обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 № 239 першого відповідача реорганізовано шляхом виділу з нього юридичної особи - ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» (другий відповідач).

Відповідно до п. 3.2.1 вказаного розпорядження після спливу двохмісячного строку з дати оприлюднення цього розпорядження провести інвентаризацію майна, яке підлягає передачі від першого відповідача до другого відповідача зі складанням розподільчого балансу та поданням його затвердження керівнику обласної військово-цивільної адміністрації.

Згідно із розподільчим балансом, який затверджений розпорядженням голови ОСОБА_10 обласної державної адміністрації від 01.09.2015 № 370, зобовязання первинного боржника перед позивачем не були передані другому відповідачу.

Позивач звернувся до кожного з відповідачів з вимогами щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 10.05.2016 № 69-3865 та № 69-3864 (а.с.112-116).

В порушення умов кредитного договору відповідачі не виконали зобовязання щодо сплати процентів за користування кредитом у встановлені строки.

Позичальник свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та не сплатив відсотки за користування кредитними коштам, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості солідарно із першого відповідача, як позичальника, та другого відповідача, як його правонаступника.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, господарський суд дійшов до вірного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог до другого відповідача, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою кредитний договір № 01-2010 від 18.04.2011 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі першому відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із п. 1 розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 № 239 першого відповідача реорганізовано шляхом виділу з нього юридичної особи - ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» (другий відповідач).

Відповідно до п. 3.2.1 вказаного розпорядження після спливу двохмісячного строку з дати оприлюднення цього розпорядження провести інвентаризацію майна, яке підлягає передачі від першого відповідача до другого відповідача зі складанням розподільчого балансу та поданням його затвердження керівнику обласної військово-цивільної адміністрації.

Частинами 1 та 2 ст. 109 Цивільного кодексу України встановлено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

При цьому, відображення певної заборгованості на балансі боржника залежить виключно від добросовісності ведення останнім власної господарської діяльності і не спростовує факту існування такої заборгованості (за одержані товари, роботи, послуги, тощо).

Згідно із ч. 4 ст. 109 Цивільного кодексу України якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

При цьому, згідно із розподільчим балансом, який затверджений розпорядженням голови ОСОБА_10 обласної державної адміністрації від 01.09.2015 № 370, зобовязання первинного боржника перед позивачем не були передані другому відповідачу.

Вказане також підтверджується тим, що додаткову угоду від 13.07.2015 № 12 до кредитного договору підписано між позивачем та першим відповідачем.

При розгляду спору господарським судом було встановлено, що розподільчим балансом не передбачено передачу від ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація» до ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» зобов'язань за кредитним договором № 01-2010 від 18.04.2011.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

З урахуванням того, що позивачем не було доведено передбачених договором або законом підстав для виникнення у відповідачів солідарного обов'язку перед позивачем, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав вважати відповідачів солідарними боржниками.

Разом з тим, позивачем було доповнено обґрунтування позову ст. 109 та ст. 619 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позивач має право звернутися до другого відповідача як до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Вказані доповнення прийняті судом до уваги, оскільки не вважались зміною підстав позову, а були доповнені новими обставинами при збереженні первісних та додатковими нормами матеріального права.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Згідно із ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Господарським судом встановлено, що позивач звертався до кожного з відповідачів з вимогами щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 10.05.2016 № 69-3865 та № 69-3864 (а.с.112-116).

Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 619 ЦК України якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Перший відповідач (основний боржник) вимогу позивача від 10.05.2016 № 69-3865 не виконав, вмотивованої відмови від виконання не надав.

Враховуючи вказане, позивач мав право задовольнити свої вимоги за рахунок особи, яка несе субсидіарну відповідальність - ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ».

Враховуючи вказане, позивач обґрунтовано звернувся до ОСОБА_9 підприємства «ОСОБА_10 обласна «Фармація Північ» з вимогою від 10.05.2016 № 69-3864 про виконання зобовязань за кредитним договором від № 01-2010 від 18.04.2011

Враховуючи наявні у справі докази, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки розподільчим балансом прав та обов'язків між відповідачами у процесі виділу не передбачено передачі від однієї до іншої особи зобов'язань за спірним договором, відсутні правові підстави вважати відповідачів солідарними боржниками та стягнення заборгованості, виходячи з вимоги позивача, повинно бути здійснене саме з другого відповідача у справі. Таким чином, господарським судом прийняте правомірне рішення про стягнення з другого відповідача заборгованості з прострочених процентів за кредитним договором від 19.04.2010 № 01/2010 за період з 01.01.2015 по 30.03.2015 та з 01.11.2015 по 22.12.2016 в сумі 5537539 грн. 22 коп.

При розгляді скарги стосовно порушення, на думку апелянта та третьої особи, норм процесуального права судом першої інстанції, судова колегія враховує позицію Вищого господарського суду України. Відповідно до п.3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У спорі ж, що розглядається, позивач самостійно визначив норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Інші докази, яки спростовують висновки рішення господарського суду, апелянтом та третьою особою не надані.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 34, 99, 101-103, 105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 26.12.2016 року у справі № 913/1256/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя:О.Л. Агапов

Судді:Н.В. Будко

ОСОБА_3